Рівень зайнятості й розмір зарплати людей і як результат — стан соціального захисту населення прямо пропорційно залежать від стану справ в економічному секторі. А тут ситуація, за оцінками фахівців, кепська. Втім науковці бачать свій вихід із ситуації. Нестандартними пропозиціями поділився з «Урядовим кур’єром» академік Академії економічних наук України Микола ШАПОВАЛ.
— Миколо Сергійовичу, ваші пропозиції стосуються насамперед відновлення роботи вітчизняних підприємств?
— Саме так. Спочатку хочу розповісти про досвід Німеччини у цій сфері. У повоєнні роки там промислові підприємства та інфраструктура були зруйновані. Тоді уряд канцлера Німеччини Ерхарда прийняв рішення продавати зруйновані підприємства за символічну ціну — одну марку. Причому не для наповнення федерального бюджету, а для якнайшвидшого відновлення роботи підприємств. Це сприяло виконанню ще двох глобальних завдань: подолання безробіття та встановлення відповідної зар?плати працюючим. Тож економіка Німеччини поступово відновилась на новітніх технологіях і устаткуванні. Значну роль у цьому відіграв і план Маршалла. Зараз Німеччина — одна з наймогутніших розвинених держав Європи.
В Україні продаж підприємств (причому переважно успішних) відбувається для наповнення державного бюджету. Як бачимо, різниця між державними цілями Німеччини й України суттєво відрізняється.
— Ви вважаєте, що досвід Німеччини міг би прижитися в Україні?
— Не тільки прижитися, а й добре прислужитися! Зараз в Україні налічується третина збиткових підприємств, які зовсім не сплачують податки до державного бюджету. Причому вони існують десятиліттями. Натомість держава ще не має дієвих рецептів подолання збитковості підприємств, а це не зоране поле для тінізації та корупції.
А чому б ці підприємства, тобто землю, на якій вони розташовані, не здавати під оренду зарубіжним інвесторам з одночасним укладенням певних договорів. Наприклад, на майданчику, де розташоване збиткове підприємство, будують нове чи реконструюють старе на новітніх технологіях і устаткуванні для виробництва продукції, яка мала б попит і на вітчизняному, і на зарубіжному ринках. Головне: на вітчизняному ринку потрібно реалізовувати 51% продукції, а на зарубіжних — 49. За таких умов продукція буде конкурентоспроможною на світових ринках, а отже, якісною. Податки своєчасно надходитимуть у державний бюджет, а від реалізації продукції на світових ринках — валюта.
— Якщо так зробити, то чи вплине це суттєво на рівень безробіття?
— У цьому сенсі ще одна важлива умова, яку держава має поставити перед інвесторами: на таких підприємствах повинні працювати тільки наші працівники, громадяни України. А це вже зменшення проблем безробіття, стабільної зарплати та пенсійного забезпечення.
До речі, про ще один не використаний резерв. Україна — один із потужних експортерів сільгосппродукції. Причому не кінцевої, а зернової. Тож нашому уряду слід запропонувати провідним світовим агропереробникам побудувати в Україні кілька потужних підприємств з переробки зернової продукції на кінцеву та реалізовувати її на світових ринках на таких самих засадах, як і щодо промисловості. Кінцеву агропродукцію можна повністю експортувати в інші країни.
Тож нетрадиційний шлях відродження економіки підняв би й соціальну сферу. У комплексі все це сприятиме збільшенню в рази валютних надходжень в Україну, подоланню безробіття й підвищенню рівня життя населення.
Інна КОСЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ "УК"
Микола ШАПОВАЛ. Народився 1935 р. на Полтавщині. Закінчив Київський держуніверситет ім. Шевченка, за фахом економіст. 20 років працював в інституті праці і зайнятості населення України, останні 15 років заступником директора з наукової роботи. Академік Академії економічних наук України, заслужений працівник соціальної сфери України.