Унаслідок широкомасштабного російського вторгнення виробництво добрив в Україні значно скоротилося. За неофіційними даними, станом на грудень 2022 року вітчизняний ринок основних азотних добрив «просів» на 40-55% — до 2-2,9 мільйона тонн порівняно з 4,75 мільйона тонн 2021-го.

Втрати від окупації

Головними причинами такого скорочення були, як вважає голова правління Асоціації представників малого та середнього бізнесу міста Києва Максим Тютюнников, підвищення цін з огляду на збільшення вартості газу; кризова економічна ситуація у країні; зменшення посівних площ через тимчасову окупацію та мінування земель; значні збитки аграріїв від руйнування інфраструктури та крадіжок окупантами зерна і сільськогосподарської техніки; скорочення купівельних можливостей аграріїв; втрата контролю над сєверодонецьким «Азотом», який був доволі потужним виробником вітчизняних мінеральних добрив, та складнощі з логістикою.

«Проте з початку цього року спостерігаємо поступове відновлення ринку мінеральних добрив, що дає підстави робити сприятливі прогнози. За перший квартал хімзаводи компанії Ostchem Retaіl виготовили 515,5 тисячі тонн мінеральних добрив, що на 36,2% більше за аналогічний торішній період («Рівнеазот» виробив 128 тисяч тонн продукції, а черкаський «Азот» — 387,4 тисячі тонн), оновивши в березні максимальний щомісячний показник з початку повномасштабної війни», — зазначає він.

Як впливають на функціонування ринку втрати українських підприємств?

«Через втрату сєверодонецького «Азоту» (найімовірніше, його дуже зруйновано) ми позбулися постачання значних обсягів азотних добрив — аміачної селітри (нітрату амонію), карбаміду, карбамідо-аміачної суміші (КАС). Аграріям довелося їх імпортувати, що, з огляду на обмеження постачання морем, робити значно складніше. Крім того, постраждали коксохімічні підприємства, які виробляли переважно для українського ринку сульфат амонію. Зокрема авдіївський «Коксохім». Ще з 2014 року перебуває в окупації «Концерн Стирол» — ще один великий виробник азотних добрив. Наскільки нам відомо, його потужності значно пошкоджено, і виробництво з тих часів сепаратисти не відновлювали», — коментує керівник редакції добрив та основної хімії інформаційно-аналітичного видання «Хім-Кур’єр» Антон Канчуга.

Вірогідно, після війни Україна опиниться геть в іншій реальності щодо виробництва і постачання добрив, вважає директор із розвитку агрохімічної компанії ВММ Сергій Рубан. На його думку, чимало виробництв і раніше потребували модернізації, а після війни доведеться фактично відновлювати галузь, адже на самому імпорті цієї продукції АПК-сектор країни не зможе нормально розвиватися.

Ціни на сировину

На ціноутворення мінеральних добрив впливають такі чинники: вартість природного газу, курс валют, світові котирування, співвідношення попиту та пропозиції, а також зменшення власного виробництва і зростання імпорту.

«Як бачимо, помилково вважати, що ціни на добрива залежать виключно від ціни природного газу, оскільки його вартість регулює лише собівартість виробництва. Тобто цілком ймовірна ситуація, коли ціна газу може знизитись, а закупівельна ціна добрив — ні», — вважає Максим Тютюнников.

На його думку, крім світових цін на добрива і природний газ, на вартість перших в Україні також істотно впливає чинник сезонності. Зазвичай, коли не сезон, азотні добрива дешевші через менший попит на сировину для їх виробництва — природний газ. Також у «низький» сезон менше логістичне навантаження на виробничі потужності.

«Наш ринок відкритий, і його повністю інтегровано у світовий. Відповідно, якщо на світовому ринку ціни на міндобрива торік зростали, то природно, що в Україні вони теж були високими. Але цього року тенденція змінилася. Внаслідок того, що ціни на нафту й газ у світі дуже знизилися, міндобрива на зовнішніх ринках подешевшали до історичного мінімуму. Відповідно зменшились ціни на цей товар і в Україні», — зазначає Антон Канчуга.

Диверсифікований імпорт

Мінеральні добрива в Україну постачають, зокрема, Узбекистан, Грузія, Туркменістан, Азербайджан, Казахстан, Польща, Болгарія, Сербія. Питома частка кожної з країн у частині імпорту на ринку мінеральних добрив різна і варіюється залежно від конкретного виду міндобрив.

В Україну завозять міндобрива з усіх країн-виробників, звідки є комерційна доцільність їх імпортувати, вважає пан Канчуга.

«Звісно, що ближче країна-постачальник, то нижча вартість доставки і менше витрат для кінцевого виробника. Тому значні обсяги імпортних міндобрив надходять як з країн колишнього срср, таких як Туркменістан, Азербайджан, Узбекистан, Казахстан, так і з держав Європи — Польщі, Литви, Болгарії, Сербії», — додає він.

Експерт особливо наголошує на тому, що чимало добрив надходить з Румунії, оскільки порт Констанца — це такі собі «південні ворота до Європи», туди привозять добрива зі всього світу. Є товари походженням з Єгипту, Йорданії, Туреччини, Фінляндії, Норвегії і США. 2023 року з’явилась інформація про постачання хлориду калію навіть з Лаосу.

Щодо цін на імпортні добрива, то, на думку Сергія Рубана, вони цілком об’єктивні. «Існують світові й регіональні тренди. Україна — частина світового ринку. Тому ціна для українських і європейських споживачів приблизно однакова. Звісно, треба враховувати вартість логістики, ризики пов’язані з війною тощо», — додає він.

Проте, як вважають в Асоціації представників малого та середнього бізнесу міста Києва, ціни на імпортні міндобрива доволі високі, що пов’язано з обмеженими можливостями вітчизняних виробників та співвідношенням попиту і пропозиції. «Окрім того, ціна варіюється залежно від стану та потреб ринку. Так, з лютого 2023 року найбільший український виробник міндобрив Ostchem почав знижувати відпускні ціни. Причиною здешевшання стало зменшення світових цін на природний газ і бажання внутрішнього виробника зберегти свою частку на ринку в умовах зростання обсягів імпорту», — зазначають там.

Антон Канчуга каже про зацікавлений підхід до питання ціни виробників і споживачів. Він зазначає, що українські виробники добрив хочуть, щоб ціни були вищими, а аграрії — щоб якомога нижчими. Нині сприятливий період саме для споживачів.

Треба розуміти, що технології виробництва приміром азотних добрив що в росії, що в Україні, що в США однакові. І тому за допомогою хімічного аналізу малоймовірно відрізнити, наприклад, карбамід американський від російського.

«Те саме стосується і фосфоровмісних добрив. Велику частку поставок імпортних добрив можна відстежити, особливо ті, що надходять морським транспортом. Наскільки нам відомо, українські митники і спецслужби досить активно стежать за тим, щоб російські товари до нас не потрапляли. На наш погляд, якщо добрива з рф і постачають в Україну, то їхня частка незначна», — пояснює пан Канчуга.