На початку року більшість працівників професійно-технічних закладів не отримали зарплату, а їхні учні залишилися без стипендії. Через брак фінансування училища опинилися на межі закриття. Адже в межах децентралізації влада передала утримання цієї сфери на місцевий рівень, тож одні міста не змогли утримувати власні ПТУ, інші — не захотіли. Як наслідок, колективи профтехучилищ вийшли з протестом під стіни парламенту. Народні депутати проголосували за відповідні законодавчі зміни, щоб фінансування відновити. Утім, вогнище загасили тимчасово, адже система підготовки робітничих кадрів потребує негайного реформування.
Власна арифметика
Причиною патової ситуації стало ухвалення наприкінці минулого року Закону «Про Державний бюджет України на 2016 рік», стаття 27 якого передбачає, що видатки на підготовку робітничих кадрів плануються «з бюджетів міст обласного значення та обласних бюджетів». Ось тут і виникла проблема. Адже не всі міста обласного значення великі й заможні, деякі з них не в змозі взяти на плечі додатковий тягар, віддавши на утримання ПТУ майже половину річного бюджету. Приміром, Ржищів на Київщині налічує всього 7 тисяч жителів, його бюджет становить 17 мільйонів гривень, а 8 мільйонів потребує утримання місцевого аграрного профтехучилища. Та й загалом наповнення місцевих бюджетів відбувається нерівномірно, залежно від обсягів виробництва. Також окремі місцеві керівники не завжди раціонально розпоряджаються бюджетними коштами, піклуючись насамперед про власні інтереси, а не про розвиток міста чи району.
У Мінфіні звітують, що відповідний ресурс на місцях є, тому й передали туди фінансування. «Торік збільшення доходів місцевих і обласних бюджетів становило 28,1 мільярда гривень. У зв’язку зі змінами податкового законодавства прогнозоване зростання доходів у 2016 році — 4,6 мільярда гривень, — пояснює директор департаменту видатків бюджету гуманітарної сфери Міністерства фінансів Роман Єрмоличев. — Нині залишки місцевих бюджетів за минулий рік становлять 27,4 мільярда гривень. На місцеві бюджети було передано 755 закладів профтехосвіти, що потребують 5,8 мільярда гривень на рік. За нашими даними, на фінансування цих закладів місцеві бюджети вже врахували 3,9 мільярда гривень. У 25 містах обласного значення кошти на утримання ПТУ не затвердили.
Звісно, в окремих із них справді не вистачає ресурсу для покриття цих видатків. Але є керівники регіонів, які, маючи кошти, принципово не хочуть брати фінансування цих закладів на місцевий рівень».
Залізничники — для всієї країни
Проблема утримання цієї сфери набагато ширша. Наприклад, освітяни нагадують, що в більшості ПТУ навчається молодь з інших регіонів. Скажімо, у Хмільнику Вінницької області працює два професійно-технічні заклади, де здобувають фах лише 25% хмільничан. Тож невеличке містечко не зацікавлене спонсорувати навчання дітей з інших областей.
Загалом чи не кожен навчальний заклад має спеціалізацію і часто готує кваліфікованих робітників не лише для своєї території, а й для цілої країни. Так, на Вінниччині Козятинське й Жмеринське вищі професійні училища готують фахівців для всієї Південно-Західної залізниці. А Вінницький центр професійно-технічної освіти № 1 єдиний у подільському регіоні здійснює підготовку з професій металообробного профілю. Тому освітяни наголошують, що, перекривши кисень таким закладам, можна зруйнувати підготовку робітничих кадрів з малопрестижних та гостродефіцитних професій, яких потребують інші регіони.
«Також слід пам’ятати, що учні професійно-технічних закладів, окрім професії, здобувають ще й пов?ну загальну середню освіту, яку гарантує Основний Закон, вона обов’язкова і безплатна, — зауважує голова Комітету з питань освіти і науки Верховної Ради Лілія Гриневич. — Тож, як і учні загальноосвітніх шкіл, вони мають право на освітню субвенцію від держави».
Щоб якнайшвидше виправити ситуацію, освітяни підготували два законопроекти зі змінами до головного кошторису країни та Бюджетного кодексу, обговорили їх під час всеукраїнської наради, а згодом винесли на розгляд парламенту. Тож минулого тижня депутати більшістю голосів ухвалили відповідні закони. Тепер упродовж цього року професійно-технічні заклади фінансуватимуть частково з бюджетів обласних центрів та обласних бюджетів (а не з міських) та частково — за рахунок освітньої субвенції від держави.
«Ми впевнені, що міста обласного значення не мають ресурсу утримувати профтехнічні навчальні заклади, їх фінансування можуть здійснювати обласні центри, решта — з обласного бюджету, — розповідає Лілія Гриневич. — Крім того, держава має надати субвенцію на підготовку робітничих кадрів — для цього пропонуємо перерозподілити мільярд гривень Стабілізаційного фонду. Щоб ті заклади, які залишилися зовсім ні з чим, терміново профінансували — працівники отримали зарплату, а учні — стипендію. Поки що важко вирахувати формулу фінансування, треба проаналізувати, як упродовж першого кварталу наповнюватимуться бюджети на місцях».
Працівники ПТУ стурбовані й передачею майна закладів з державної власності в комунальну — мовляв, після злиття, перепрофілювання таких закладів вивільнені приміщення стануть ласим шматком для ділків. Тому в законі про бюджет прописали, що вивільнене майно використовуватимуть лише для потреб галузі освіти, а у разі передачі його в оренду отримані кошти надходитимуть тільки до бюджету освіти.
На зварювальника — п’ять керівників
Насправді ця ситуація стала черговим сигналом для системи професійно-технічної освіти: потрібні кардинальні зміни. Вочевидь, держава вже постійно не фінансуватиме неефективну мережу, в якій майже всі живуть за принципом «тільки нас не чіпайте».
Нині сотні ПТУ готують надмірну кількість медсестер, перукарів, операторів комп’ютерного набору тощо — тільки не затребуваних фахівців. Водночас на ринку праці вкрай потрібні кваліфіковані механіки, слюсарі, зварювальники, токарі, будівельники та багато інших робітничих спеціальностей. Скажімо, у сферу обслуговування йде молодь із вищою освітою. Тож не дивуйтесь, якщо в ресторані вас обслуговуватиме бармен із дипломом магістра. Адже молодь, обираючи вищу освіту, потім часто не знаходить роботи за фахом і заробляє на хліб як може.
Загалом і система вищої освіти, і професійно-технічної потребує змін. Основні кроки закладено у законопроекті «Про професійну освіту», де реформування галузі передбачено не у високих кабінетах, а на місцях — зокрема завдяки радам стейкхолдерів, до яких увійдуть керівники ПТУ, представники місцевої влади та працедавці. Вони й повинні вирішити, як надалі працюватимуть місцеві професійні заклади, яких фахівців готуватимуть тощо.
Керівники ПТЗ повинні усвідомити, що назад шляху немає. Адже сучасна молодь прагне вищої якості знань, мріє здобути професію, затребувану на ринку праці та відповідно оплачувану. А в перспективі запровадження 12-річної загальної середньої освіти, коли більшість випускників 9-х класів обиратимуть професійну освіту, оновлені навчальні заклади повинні бути до цього готовими.
КОМПЕТЕНТНО
«Мережу потрібно модернізувати»
Павло ХОБЗЕЙ, заступник міністра освіти і науки:
— У новому законі про освіту плануємо збільшити кількість учнів, які здобуватимуть майбутній фах у професійних училищах. Бо нинішнє співвідношення, коли 80% випускників шкіл вступають до університетів і всього 20% ідуть опановувати робітничу спеціальність, ненормальне. Тому обстоюємо збереження системи професійної освіти.
Поки що система неефективна. Оскільки, з одного боку, існує безробіття, а з другого — приватні підприємці не можуть знайти кваліфікованих працівників. Тобто рівень кваліфікації, який ми випускаємо, і рівень, потрібний працедавцеві, не відповідають один одному. Щоб здолати цю прірву, необхідно мати сучасну матеріальну базу та кваліфікованих викладачів, які передадуть свої вміння сучасній молоді. Тому ми повинні якнайшвидше модернізувати мережу професійно-технічних закладів відповідно до потреб ринку праці та підвищити якість освіти в них.