Закарпаття нині в тренді. Після окупації Криму левова частка українських туристів звернули увагу саме на Західну Україну, і, можливо, раніше недооцінений як місце відпочинку край отримав поштовх до розвитку туристично-оздоровчої справи. Адже там є і гори, і полонини, і своє «Мертве море» — Солотвинське озеро, і термальні джерела, і мінеральні води, й історичні цікавинки… І все це поєднано з автентичною культурою Закарпаття, у якій збережено традиції народів, що тут живуть, виявляючи міжнаціональну толерантність. Адже ця область унікальна ще й тому, що межує з чотирма країнами: Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Польщею.
Кожен, хто сюди завітає, знайде щось до душі собі, до того ж будь-якої пори року. А гостинні закарпатці не лише поселять-нагодують вас за ваші гроші, а зроблять так, що ви почуватиметеся справді дорогим гостем. Колишній «совковий» рівень готельного бізнесу на Закарпатті вже в минулому: європейський комфорт, помножений на гостинність місцевих жителів, їхня гордість за свій край роблять його ще більш привабливим і унікальним. Пригадую, як ми трохи заблукали у селищі Ясіня, шукаючи дорогу до знаменитої Струківської церкви, і як селяни нас вели від сусіда до сусіда, поки вивели на правильну дорогу. Усе це — не реклама. Або, якщо хочете, й реклама — для тих, хто, звикнувши відпочивати в Криму, ще не вирішив, чим його замінити.
А тепер згадаємо про закарпатський сепаратизм, тема якого подекуди сколихується в тому сенсі, що в регіоні живе велика кількість угорців, і дехто каже, що вони, мовляв, не проти приєднання області до сусідньої Угорщини. Так ось, «орієнтування на місцевості» засвідчило зовсім інше: сепаратистські ідеї на Закарпатті не мають підтримки у місцевих жителів. Як зауважив історик з Мукачевого і наш гід Андрій Бурлай, закарпатці не підтримують таких ідей. І національність тут ні до чого. Не підтримують не лише з позиції українського патріотизму, а ще й із суто прагматичних, економічних міркувань. Так, закарпатці їздять в Угорщину на заробітки, адже зарплати там більші, ніж у нас, а зароблені гроші немало з них вкладають у розвиток саме туристичного бізнесу в Україні. Нині він активно розвивається, стає дедалі прибутковішим, а потік відпочивальників потужнішим.
Закарпатці будують міні-готелі, ресторани, магазини тощо. Побачивши, як організовують турбізнес сусіди-угорці, поєднують європейський комфорт з місцевими особливостями. Люди розуміють, що автентичний край, де співіснують кілька культур, є неповторні історичні пам’ятки, природні родзинки, — це скарб. І треба цим скарбом правильно розпорядитися. «Якщо теоретично припустити, що Закарпаття могло б стати угорським, то це був би звичайний депресивний угорський регіон, з усіма наслідками, що звідси випливають, — каже Андрій. — Що ми могли б запропонувати, приміром, угорцям? Вино? Але ж виноробна справа в Угорщині розвинута набагато краще, ніж у нас, є свої розкручені бренди, наприклад, «Токай». Наші термальні води, які є своєрідною «фішкою» в Україні? Їх і в Угорщині вистачає, до того ж і тамтешні курорти відомі на весь світ… Тож люди розуміють, що для них найкраще і найвигідніше — будувати свій бізнес вдома, в Україні». І вони роблять саме це.
Працюють, як то кажуть, на два туристичні потоки: і український, і зарубіжний. Адже закордонних відпочивальників тут також не бракує: їх приваблюють українська культура, традиції краю і, звичайно, помірні ціни.
І закарпатці знають, як догодити туристам. Тим, хто приїхав з інших регіонів України, в тутешніх ресторанах запропонують угорські гуляш і бограч, угорцям чи полякам — український борщ і вареники. Українцям порадять відвідати термальні басейни, іноземцям — пам’ятки ЮНЕСКО… До того ж чимало жителів Закарпаття знають по кілька іноземних мов, адже в цьому багатонаціональному краї в ужитку не тільки українська, а й словацька, німецька, польська, не кажучи про угорську. Молодь активно опановує англійську. Тож для іноземного туриста немає мовного бар’єра.
Звичайно, не все ще вдається, але процес, як кажуть, іде активно. У житловій архітектурі Закарпаття панує розмаїття: тут вперемішку – традиційні хати, будинки європейського зразка, є кількаповерхові з міні-готелями... Немало сіл перебувають у стадії будівництва: люди споруджують невеликі об’єкти туристичної інфраструктури. Область-курорт стає дедалі сучаснішою і комфортнішою, не втрачаючи унікальності. А її жителі збагачують себе і свою країну. І це чи не найкрасномовніший показник того, що попри намагання роздмухувати сепаратистську тему, серед місцевих жителів вона не знайде підтримки. Адже навряд чи хтось захоче від добра шукати добра.