ІЛЮЗІОН
85-річчя творіння Сергія Ейзенштейна пройшло непоміченим
Черговий ювілей "Броненосця "Потьомкіна", що є для Одеси світовим брендом, рівнозначним, приміром, оперному театру, в самій Південній Пальмірі пройшов практично непоміченим. 85-річчя творіння Сергія Ейзенштейна, котре кіногромадськість відзначила у січні, стало вкотре приводом для констатації відомої тези: потенціал цього кіношедевра практично не використовується.
"Тут давно мав би бути потужний кінофестиваль і саме під знаком "Броненосця "Потьомкіна" - з численними конференціями та виставками авангардного мистецтва", -вважає мистецтвознавець Фелікс Корхріхт.
Фільм з одеською жилкою
Корінний одесит, Фелікс Корхріхт згадує, що мав нагоду бачити вживу як учасників повстання 1905 року, так і акторів знаменитої стрічки. Адже в епізодах "засвітилися" цілком реальні одесити. "Я досить добре знав Аббу Глаубермана, який у фільмі сидить у візку, що котиться Потьомкінськими сходами, - каже Фелікс Корхріхт. - Згодом він став відомим ученим, директором Інституту фізики Одеського національного університету".
Одеський історик Володимир Полторак називає "Потьомкіна" найвідомішим фільмом про Одесу і зауважує, що вже 85 років тому "Ейзенштейн сформував кінематографічний образ, котрий досі диктує певне уявлення про наше місто у світі". Дивним чином віртуальна реальність німої кінострічки виявилася більш затребуваною, ніж справжній зміст подій, про які вона розповідала. "Історично сама подія 1905 року, котра відбулася у червні в Одесі, не настільки значна, ніж виявився фільм про неї, - висловлює свою думку Володимир Полторак, - стрічка наче стала історичним документом, через який ми, історики, в якийсь момент навіть вивчали саму епоху. Більше того - фільм спричинив перелом у свідомості: багато учасників подій 1905 року після перегляду стали сприймати тодішні події крізь його призму. Це навіть спричинило певну проблему".
Так, хрестоматійні кадри розстрілу на Потьомкінських сходах, котрі, до речі, саме через "роль" у фільмі отримали свою назву, насправді цілковита вигадка. "Тоді ще не було морвокзалу, - розповідає Володимир Полторак, - і сходи впиралися просто в огорожу довкола порту. Йти ними було нікуди".
Та "це не є хроніка революції, це - образ революції, -пояснює відомий російський кінознавець Наум Клейман. - Він (Ейзенштейн) побачив у цій маленькій місцині амфітеатр грецької трагедії. На цих сходах він просто відтворив і розстріли у Томську, і події Кривавої неділі, і репресії у Баку". Саме ейзенштейнівська формула "має вигляд хроніки, а діє як драма" й забезпечила фільму всесвітнє визнання.
Незвичайна глядацька зала
Наум Клейман зазначає, що саме завдяки кінематографічному образу, створеному Ейзенштейном, Одеса була поставлена в один ряд із такими ключовими точками людської цивілізації як Єгипет, Палестина, Греція, Неаполь та Барселона у кінострічці Жана-Люка Годара, чия прем'єра відбулася торік на Каннському фестивалі.
Щоправда, нещодавно було зроблено доволі вдалу спробу підняти на щит визнаний кінематографічний бренд Одеси. 17 липня 2010 року в рамках першого Одеського міжнародного кінофестивалю відбувся масштабний показ стрічки у супроводі оркестру. Глядацькою залою були ті самі славнозвісні Потьомкінські сходи, де зібралося майже 10 тисяч люду.
"Такого задоволення від фільму я ніколи не отримувала, -ділиться своїми враженнями від перегляду одна з глядачок. -Ми наче учасники цього дійства - сидимо на сходах і бачимо, як по них котиться візок, біжать люди і крокують солдати".
Ця демонстрація підтвердила висновок провідного ейзенштейнознавця Наума Клеймана: "При тому, що це німа картина, змонтована у кубістичному стилі, вона не підлягає руйнуванню часом". Позачасовість фільму, на думку Клеймана, зумовлена і його головною ідеєю: не заклик до бунту, а припинення насильства.
ДОВІДКA "УК"
"Броненосець "Потьомкін" - німий художній фільм, знятий режисером Сергієм Ейзенштейном 1925 року. В основі фільму -реальні події червня 1905 року, коли команда броненосця "Потьомкін" підняла повстання і захопила корабель. Уперше фільм показали 5 грудня 1925 року в Большому театрі під час урочистостей з нагоди 20-річчя першої російської революції. 1958 року, за результатами міжнародного опитування критиків у Брюсселі, фільм названо першим з-поміж дванадцяти найкращих фільмів усіх часів та народів. 1978 опитування кінознавців світу підтвердило найвищий статус картини.