"«Мистецький Арсенал» підсумовує десятирічну діяльність"

6 жовтня 2015

Із 63 тисяч квадратних метрів споруди під форум задіяно 24 тисячі на двох поверхах. Окрім звичних виставок, «Арсенал» надає «простір для художніх комунікацій, дискусій, досліджень, обміну та вивчення», передбачено публічні зустрічі з українськими митцями і культурними діячами. Однією з тем буде і та, що озвучила гендиректор Наталя Заболотна: «Через митне законодавство України світові галереї не їдуть до нас. Наше мистецтво залишається недооціненим».

Десята виставка українського сучасного мистецтва від середини 1980-х до 2015-го подає об’ємну панораму новітньої історії живопису. Dialogia «Без назви» виявляє травматичні трансформації останніх років у суспільстві в межах «між миром та війною» і пропонує митцям і споживачам творчого продукту самим визначитися в координатах дійсності.

Олександр Ройтбурд по-сучасному зобразив «Останній день Помпеї». Фото Володимира ЗАЇКИ

На прес-конференції озвучено сентенцію «Без ринку сучасного мистецтва не існує». Тим часом комерційний зиск експозицій залишається здебільшого в потенціалі. «Арсенал» прагне заохотити можливих колекціонерів на прикладі майже 50 сталих персональних зібрань, представлених у програмі. Можливо, на виставці знайдуться платоспроможні віпи, які поповнять почесний ряд збирачів сучасного українського мистецтва. Адже це престижно і комунікативно для особистості та бізнес-середовища.

Зріз пристрастей колекціонерів демонструють зібрання у трьох хронологічних площинах: 1985—1995, 1995—2005, 2005—2015 роки. Присутність метрів у всіх трьох періодах дає змогу простежити еволюцію чи революцію наших визнаних художників.

На виставці здійснено численні проекти. Деякі актуалізують відчуття дійсності, в інших — вічні теми. «Патруль часу» 2013—2014 років Олександра Дубовика засвідчує у властивій йому знаковій системі творчу потужність та енергетизм особистості в масштабі осмислення сучасності. Відчуття війни між сутностями у формах, кольорах, площинах надають роботам космогонії зіткнень.

Василь Цаголов у такий спосіб побачив російську агресію. Фото Володимира ЗАЇКИ

У серії «Ваша раша» Василь Цаголов представив площинні плакатизми — жанрові сцени з революційного Майдану із закликом: «Не бійся!». Майдан присутній і у відео-арті Оксани Чепелик. Її «Візуальна поезія» з віршами Шевченка та Бродського висвітлює калейдоскопічне відчуття простору-часу мультимедійниці.

У «Розрізах часу» Микола Журавель використовує барельєфну техніку на великих площинах та білий колорит. В «Атракціоні» Андрія Блудова історія явлена як карусель фарб, облич, образів, текстур. Атракціон розмаїття живопису із самоварами, ляльками, поданими зі своєрідним еротизмом, притаманний Ніні Мурашкіній в інсталяції «Ненажерлива». Ремінісценції на гравюру 1514 року Альбрехта Дюрера «Меланхолія» з досить штучною інтерпретацією представила «Я Галерея».

«Єдність у різноманітті — мистецтво як хліб для розуму», — вважає Макс Річман (Грузія). Художник поєднав у полотнах «гру у грі» від фігуративу до абстракції — «Абстракції як емоції художника. Ідеологія моїх робіт — любов перемагає все».

Проект «Там, де діти сплять» засвідчує єднання художників-керамістів та живописців. Він виявляє трагічні теми українського, татарського світовідчуття з роздумами про війну і мир, життя і смерть, матір і дитину. Як символ — натуральної величини керамічна сокира в колоді з есхатологічним висновком Влади Ралко: «Що буде, того не спинити». На проект чекають гастролі містами України і Європи. Куратор проекту —  Георгій Браіловський.

Художники іронічно або драматично обігрують шедеври попередників, транспонуючи їх у сучасність. У Віллі Реунова — повторення славнозвісного портрета Папи Римського з логотипами всесвітніх телеканалів. Ройтбурд і Вайсберг у роботах втілюють відчуття від картин Караваджо.

Зупиняє абстракція з домінантою блакитного роботи Тиберія Сільваші, над якою він працював у 2003—2014 роках. Анатолій Криволап експериментує з темним колоритом у роботі 2006 року «Коні. Ніч» — акрил, вугілля.

В експозиції представлено кілька скульптур, зокрема Олександра Сухоліта, який за цей період набув статусу метра. У чоловічих фігурах — ню Івана Світличного використано дерево, а метал — для статевих ознак. Зацікавлює інсталяція з граніту офісних паперових речей. Щоб виявити психологію чиновника з його прагненням вагомості?

Другий поверх надано тотальній інсталяції. Там є речі зі світловими ефектами, які шокують, і пахне фарбою.

На виставці функціонує інноваційний освітній проект для дітей і підлітків «Арсенал ідей».

Форум триватиме до 10 жовтня. Ціни — від 20 до 50 гривень. 

Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua