У світі моди чергова сенсація, народжена в Києві. І головне — не лише для демонстрації, зберігання в колекції, а для щоденного вжитку. Чули, бачили, перешіптуються найвишуканіші знавці, у Н. Н. — червоні з орнаментом, але Б. Б. затьмарила їх синіми у крапочку.
Ох, жінки! Скорилися вони долі, сприйняли новинку як порятунок. І вже в чергах стоять. Адже йдеться про захист їхніх прекрасних ніжок. А відомо ж: якщо вони промокнуть, то й з носика потече. Кому це потрібно?
Щоб не трапилося біди, й стали віднедавна модними в столиці гумові чоботи. Такі самі, що мали раніше попит на фермах, на сільському бездоріжжі й для ходіння болотами. Звичайно, для здоров’я краще мати ялові або кирзові чоботи. Вибачайте, корів і бичків у державі обмаль, шкур для взуття немає. Шити теж ніде, бо вітчизняні спеціалізовані підприємства зруйнували і перепрофілювали під склади заморської продукції. Напередодні осінньо-зимового сезону їх поспіхом заповнюють закордонним ширвжитком.
Але навіщо столиці потрібне болотне взуття? Чому висока мода опустилася так низько?
Ех, дороги! Одвічна проблема. Рік у рік пішоходові у столиці пробиратися ними стає дедалі важче. Особливо коли йде дощ, навіть незначний. Про сніжну зиму навіть згадувати страшно. З першими ж краплинами дощу багато тротуарів перетворюються на калюжі, які не обійти і не перескочити. Тому в прямому розумінні слова висока мода змушена опуститися в київські калюжі, аби вберегти жіночі ніжки від застуди.
Чиновники пояснюють усе примітивно просто. Мовляв, каналізація стара, не встигає приймати зливові стоки. При цьому нові господарі мовчать про невміння чи небажання доглядати те, що отримали від попередників у подарунок. Звісно, яка стара каналізація може виконувати свої функції, коли на тротуарах облаштовують торгові ряди, перегороджують стікання води, а весь непотріб із кіосків скидають під ноги, забиваючи шляхи проходження води? Узимку ще гірше, бо снігу майже не прибирають. Борються з ним, а водночас і з людьми. І з рослинністю — розкиданням технічної солі. Та так щедро, що майдан Незалежності сивіє від неї ще й улітку. При цьому «каша», що утворюється на тротуарах, роз’їдає взуття. А вона, кияни знають, дуже «приправлена». Лише на сезон 2012—2013 рр., як заявили в «Київатодорі», потрібно 40 тисяч тонн технічної солі. Багато це чи мало? Порівняйте. Удвічі більше, ніж у Москві. Ми звикли рівнятися на США, але там солі використовують удесятеро менше, ніж в Україні. Ось і виходить, що обігнали ми Америку, калюжі столиця України матиме такі, що янкі лише заздритимуть, звісно, й не зможуть сповна відчути тиск моди на гумові чоботи. Усі його переваги відчують киянки. Їм радість, а закордонним виробникам — прибуток від наших калюж.