Агрофірма «Піонер» Охтирського району — добре знане господарство не тільки на Сумщині, а й в Україні. Адже тут рік у рік вирощують високі врожаї зернових культур, надають значної уваги тваринницькій галузі, що в нинішніх умовах трапляється не вельми часто.
Адже добре відомо, що органічні добрива — одна із запорук одержання екологічно чистої продукції, що в нинішніх умовах багато важить. Бо хто б що говорив, а лише на мінеральній поживі далеко не заїдеш.
Тож утримуючи корів, «Піонер» не тільки мав і має вагомі валові збори зерна, а й постійну виручку від реалізації молока. Бо то живі гроші — істотна підтримка місцевих трудівників, фінансова опора багатьох робочих місць.
Утім, так у Чупахівці вважали донедавна, аж доки обпеклися на непорядності і відвертому шахрайстві партнерів — колись дисциплінованих і відповідальних, а тепер…
Як кіт із мишкою
Із філією «Охтирський сиркомбінат» приватного підприємства «Рось», юридична адреса якого у місті Сквира Київської області, агрофірма «Піонер» почала співпрацювати кілька років тому. Мотивація обопільно зрозуміла та об’єктивно виправдана: виробники знайшли партнера з переробки сировини, а «Рось» — надійного і стабільного постачальника продукції.
Спершу все лагодилося і не спричиняло непорозумінь чи претензій. Із господарства щодня надходили тонни молока, за яке охтирські сировари справно розраховувалися. Але з часом почалися дрібні, а потім дедалі більші збої в оплаті. Спочатку гроші затримували на тиждень-другий, потім — на місяць і більше. Що це означає для селян — зайве говорити: тваринники з нетерпінням чекали чергових надходжень — джерела їхніх заробітків.
Як говорять нині в господарстві, сировари гралися з ними, як кіт з мишкою. Спершу накопичували борг, а коли бачили, що ситуація ускладнюється і тваринники готові були припинити постачання молока, швидко гасили бодай його частину. І цим заколисували пильність: мовляв, усе добре — працюймо далі.
І працювали. Аж доки селяни зрозуміли: з ними не граються, а їх відверто ошукують. Бо сума боргу зросла до кількох сотень тисяч гривень, які сировари ніяк «не могли» повернути і годували селян обіцянками-цяцянками.
Ось тоді в «Піонері» й забили на сполох, звернувшись до суду. Тим паче що самі охтирські сировари почали розводити руками: мовляв, офіс підприємства аж на Київщині, а ми самі нічого не можемо вдіяти. А якщо буде судове рішення, то борг доведеться віддавати.
Суд постановив, а сировари почали варити воду
Торік 15 вересня агрофірма подала позовну заяву до Господарського суду Київської області про стягнення з ПП «Рось» в особі філії «Охтирський сиркомбінат» боргу з нарахуванням пені та судового збору обсягом 455 456 гривень 42 копійки. Юридична служба «Піонера» спрацювала професійно грамотно, ретельно і відповідально, подавши пакет документів і насамперед акти звіряння взаємних розрахунків, що підтверджують правомірність позову і борг відповідача. Тож керуючись статтями 174, 193 Господарського кодексу, 1,12, 15 Господарського процесуального кодексу, підприємство зажадало змусити боржників віддати гроші.
16 жовтня відбулося засідання Господарського суду, який задовольнив позов, постановивши стягнути з ПП «Рось» майже 400 тисяч гривень за сировину та понад 55 — пені й судового збору.
Здавалося б, справедливість перемогла. Однак замість того щоб виконувати судове рішення, ПП «Рось» в особі філії «Охтирський сиркомбінат» подало… апеляційну скаргу до Апеляційного суду з аргументами, які суперечать не тільки здоровому глузду, а й документам, що неспростовно доводять наявну заборгованість. А саме: скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2016 року, натомість ухвалити нове, яким би повністю… відмовили «Піонеру» в задоволенні його вимог. Мотивація: судове рішення «прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, викладені в ньому, є хибними і такими, що не відповідають обставинам справи та не мають належного правового підгрунтя».
Як кажуть, злазьте — приїхали. Хоч очевидно, що сировари вирішили трішки поварити воду і виграти час. Навіщо — вже інша тема.
Та скільки мотузку не плети, а кінець буде. Бо надані документи настільки неспростовні, що доводять правоту тваринників, як мовиться, від «а» до «я». Тож у постанові Київського апеляційного господарського суду від 3 лютого цього року чітко розставлено всі крапки над «і». А саме: ПП «Рось» відмовлено в задоволенні апеляційної скарги, а згадуване рішення Господарського суду залишається без змін.
А ще трохи більш як через місяць, 9 березня цього року, з’явився наказ Господарського суду Київської області про примусове виконання раніше прийнятого рішення.
Ще одне торжество справедливості? Аж ніяк. Від сироварів, як з гусака води — жодного реагування.
Затишшя перед…
«Піонерові» не залишається нічого іншого, як звертатися до Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Сумській області із заявою про примусове виконання цього наказу. Документ зареєстровано 8 квітня, але результату — жодного.
Ось у господарстві й думають, як діяти далі. До кого ще апелювати? Кому скаржитися? Де просити підтримки, щоб повернути гроші за власноруч вироблену продукцію?
Схоже, що молочні наперсточники відверто глузують із колишніх партнерів, сподіваючись, що все якось минеться-перетреться і їхня оборудка залишиться без покарання. Дуже прикро, що маємо відверте ошуканство, як кажуть, серед білого дня. І ніхто не дбає про управу на шулерів, яких розвелося останнім часом, що тільки встигай наставляти кишеню.
Адже наведений приклад не єдиний. Упродовж кількох останніх років почастішали випадки, коли нечисті на руку виробники намагаються збагатитися на селянській праці. І тим самим змушують аграріїв відмовлятися від скотарства, яке завдає їм стільки проблем і клопотів, або ж значно скорочувати виробництво тваринницької продукції.
Соромити пройдисвітів — марна справа, бо такі діяння заслуговують не осуду, а конкретних статей Кримінального кодексу. Лише тоді поменшає всіляких наперсточників, зокрема й молочних.