ГОСТРА ТЕМА
Громадськість збунтувалася проти Коростенського підприємства: люди впевнені,
що воно забруднює довкілля
Надзвичайна ситуація на річці Уж під Коростенем, що призвела до масової загибелі риби, набула широкого розголосу. Втім, доки місцеві контролюючі органи за прямою вказівкою міністра екології не почали пошук винуватців біди, а справу не взяв під особистий контроль Прем’єр-міністр України Микола Азаров, складалось прикре враження, що отруєння всього живого в річці «спишуть» на природні чинники.
Які несподіванки принесе нам весна? Фото Державної екологічної інспекції у Житомирській області
Мала неправда і велика недовіра
Варто нагадати, що громадськість вперше забила на сполох ще в листопаді минулого року. Тоді вся Україна побачила на телеекранах відзняті коростенцями на камери мобільних телефонів «молочні» ріки. Більше того, місцеві жителі навіть вказали на ймовірного забруднювача — нещодавно введений в експлуатацію завод МДФ (від англомовної абревіатури назви деревоволокнистих плит середньої щільності, які тут виробляють). Однак тоді контролюючі служби жодних порушень не виявили, а керівництво підприємства, в свою чергу, запевнило, що проект відповідає найжорсткішим вимогам екологічної безпеки, а тому будь-які звинувачення на адресу деревообробників безпідставні.
Та недаремно народна мудрість стверджує, що шила у мішку не сховаєш. Особливо коли це «шило» — 65 тонн риби, яка, за оцінками фахівців Державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів у Житомирській області, загинула у водоймі.
Більше того, мешканці розташованого поблизу сектора приватної житлової забудови скаржаться, що худоба відмовляється пити воду із місцевих колодязів. Це можна було б вважати виявом нічим не обгрунтованої фобії. Однак той факт, що правдою виявилися висловлені ще торік підозри людей, а не «заспокійливі» запевнення горе-фахівців, вже породив велику недовіру до відповідальних за безпеку людей державних служб зокрема і, нічого гріха таїти, до держави загалом.
— Результати лабораторних аналізів засвідчили, що в стоках Коростенського заводу МДФ вміст формальдегіду перевищує норму в 15 разів, — розповідає призначений на цю посаду в грудні минулого року керівник Державної екологічної інспекції у Житомирській області Богдан Гнатюк. — У викидах в атмосферу гранично допустимі концентрації оксидів вуглецю перевищено у 15 разів, оксидів азоту — в 27 разів.
Залишається додати, що на сьогодні підозри громадян щодо безпеки їх колодязів… ніким не спростовані. Як повідомили в обласній санстанції, аналізів на вміст формальдегіду в питній воді ніхто не проводив, бо… його там просто не має бути! Тому лише тепер, коли стала відомою речовина-забруднювач, виникла підстава для доповнення обов’язкового переліку лабораторних досліджень ще одним аналізом.
Ця риба першою прийняла удар
Лебідь, рак і щука в каламутній воді
Зрозуміло, що причинами порушення екологічних вимог могли стати недосконалий проект, його недотримання чи банальне прагнення зекономити на очистці шкідливих викидів. Проте отримати конкретну відповідь, що саме призвело до біди, не вдалось у жодній (!) із задіяних у розслідуванні державних інстанцій — від екологічної інспекції і управління охорони навколишнього середовища до прокуратури і міліції.
Не менш «аморфним» залишається обсяг завданої довкіллю шкоди. Так, в природоохоронній прокуратурі області оперують сумою в 1,3 млн грн. Вона відповідає лише обрахованим рибінспекцією втратам від загибелі живих водних організмів. До речі, подальшу долю вже згадуваних 65 тонн отруєної риби з’ясувати теж не вдалось. «Відповідальні» особи у відповідь лише знизували плечима і висловлювали припущення, що, найімовірніше, її утилізувало місцеве населення, організоване на позачерговий «суботник» органами місцевого самоврядування. Хоча не менш імовірно припустити, що загибла риба «залягла» на дно та частково попливла за течією, продовжуючи отруювати все живе продуктами свого розпаду.
На жаль, складається прикре враження, що чим більше інстанцій і служб захищають природу, тим складніше їй виживати. Особливо якщо пригадати, як обурені люди ще в листопаді минулого року заявляли про «молочні» ріки з характерним саме для формальдегіду хвойним запахом, а приїжджі контролери натомість констатували повну відповідність стоків природоохоронним нормам. На жаль, у ситуації, коли екологічна і рибна інспекції, санслужба і ветеринарна медицина, природоохоронна прокуратура й управління екології «кивають» один на одного, крайнього нібито немає. За винятком хіба що громадян, за податки яких утримуються «захисники» їх законних прав і інтересів.
А секрет залишився…
Здавалось би, апокаліптична картина, коли береги та поверхня річки вкриті мертвою рибою і дивною білою піною, нарешті примусила «контролерів» взятись за виконання їхніх прямих службових обов’язків. Однак насправді до повного «хепі-енду» не близько, що підтверджує використання в матеріалах обласної природоохоронної прокуратури напрочуд обережного терміну «ймовірний забруднювач ріки».
Тільки неофіційно і на умовах анонімності фахівці пояснюють, що понаднормативний скид формальдегіду, який, до речі, належить до другого класу небезпеки (токсичних речовин), навряд чи міг призвести до масової загибелі риби. Чого не скажеш про загрозливий для водної живності вміст хлоридів, сульфатів та хлоровмісних речовин, в результаті чого рН річкової води у місці скиду стоків складав 4,1 при нормі 6,5—8,5. Отож цілком імовірно, що «лаври» губителя природи належать не одному, а відразу кільком підприємствам, розташованим поруч одне з одним. Більше того, хоч як парадоксально це звучить, саме завдяки масовій загибелі риби вдалось задокументувати факт понаднормативного викиду формальдегідів, які вкрай небезпечні для довкілля, але самі по собі навряд чи стали причиною мору водних організмів. Тож пошук джерел забруднення варто продовжити до повного їх виявлення і усунення.
Не менше запитань викликає роль «добрих» контролерів, «беззубість» яких призвела до екологічної біди. Зайве пояснювати, що якби ще в листопаді минулого року було, образно кажучи, розставлено всі точки над «і», то нині ні Коростенському заводу МДФ не загрожувала б перспектива сплатити кілька мільйонів гривень за завдану довкіллю шкоду, ні люди не переймались би цілком обгрунтовано за своє здоров’я у вже найближчому майбутньому.
Проте, як повідомили в прокуратурі Житомирської області, на сьогодні за фактом масової загибелі риби в річці Уж порушено кримінальну справу лише за частиною 2 статті 242 (порушення правил охорони вод) Кримінального кодексу України. Нею передбачена санкція у вигляді обмеження волі на строк до п’яти років. Стосовно перекваліфікації злочину на статтю 236 (порушення правил екологічної безпеки), якою встановлено значно жорсткішу відповідальність — від 5 до 10 років, та відкриття проти конкретних «перевіряльників» справ за статтею 367 (службова недбалість), то, судячи з реакції правоохоронців, роботу в цьому напрямку вони вважають безперспективною.
Громадське обурення та розголос, якого набула справа завдяки ЗМІ, зробили свою справу. Деревообробний завод таки закрили: про це Прем’єр-міністру України Миколі Азарову доповів голова Житомирської обласної державної адміністрації Сергій Рижук. За його словами, завод не буде працювати, доки там не встановлять очисне обладнання. «Десь інвестори копійку пожалкували, щоб вивести на потужності необхідні очисні споруди. Так що я вибачаюсь перед людьми — за те, що не доглянули. Але спасибі людям і журналістам за таку реакцію, що так відреагували», - заявив він.
Проте, хоч як прикро це констатувати, є імовірність того, що велика «гроза» вкотре завершиться «дрібним дощиком». А Україна й надалі приваблюватиме інвесторів не лише високою кваліфікацією і відносно низькою вартістю робочої сили, а й можливістю фактично безкарно нехтувати вимогами природоохоронного законодавства.
ДОВІДКА «УК»
Формальдегід — безбарвний газ з різким запахом, добре розчинний у воді і спирті. Токсичний, негативно впливає на генетику, органи дихання, зору і шкіряний покрив. Належить до канцерогенних речовин, викликає розлади нервової системи. Використовується при виробництві деревоволокнистих плит.
pH, водневий показник — величина, що показує міру активності іонів водню в розчині, тобто ступінь кислотності або лужності цього розчину. Водні розчини із значенням рН, меншим ніж 7, вважаються кислотними, із значенням рН, більшим 7, — лужними.
рН абсолютно чистої води має значення 7, однак в реальності такого майже ніколи не буває.