ДОСЛІДЖЕННЯ
«Урядовий кур’єр» поцікавився, ким та на яку зарплату можуть працювати київські студенти
Юність — це пора, коли хочеться всього й одразу. Ну який хлопець чи дівчина не мріє стильно одягатися, мати комп’ютер та «наворочений» мобільний телефон! А ще — кошти на розваги і комфортний відпочинок. Проте гроші на свої забаганки у батьків беруть далеко не всі. По-перше, молоді люди хочуть бути незалежними, а тому йти до тата й мами з простягнутою рукою якось не по-дорослому. А по-друге, у батьків часто їх просто немає.
Чимало юнаків та юнок по закінченні школи стають студентами. Стипендії ж найчастіше вистачає хіба що на харчування і проїзд у міському транспорті. Тоді й приходить розуміння, що не зайвим було б знайти роботу.
Не тільки гроші, а й офіційний стаж
— Та не лише за «довгою гривнею» женуться сучасні студенти у пошуках підробітку. Більшість хоче, аби роботодавець оформив їх офіційно й зробив запис у трудовій книжці, — зазначила завідувачка відділу економіки праці Інституту демографії та соціальних досліджень НАН Лариса Лісогор. — Вони розуміють, що коли завершать навчання, знайти постійну роботу буде набагато легше, якщо матимуть офіційне підтвердження того, що вже працювали. Отой сумнозвісний «досвід роботи не менше … років», який вимагає нині від молодих фахівців чи не кожен роботодавець.
Ринок праці у столиці звичайно більший, ніж в інших містах, і тим паче у селах. Проте має він і свою специфіку. Реально знайти підробіток за фахом тим, хто вчиться на економіста, фінансиста, юриста чи бухгалтера, адже бізнес-середовище у Києві доволі розвинуте і потребує обслуговування. А от хлопцям і дівчатам, які опановують інженерні спеціальності, складніше. Адже не завжди у столиці можна знайти працююче підприємство, де потребують вузькопрофільного фахівця.
Однак не все так сумно. Підробіток можна знайти і не за фахом. Сфера обслуговування динамічно розвивається і постійно потребує багатьох працівників. Тому майбутні інженери у вільний від навчання час можуть підробляти продавцями, офіціантами, промоутерами тощо. На таку роботу молодь наймають на умовах неповного робочого дня або й взагалі лише на кілька днів чи тижнів. Часто їм одразу виплачують гроші за відпрацьовані години. І головне, таку роботу неважко суміщати з навчанням.
Та є в цієї медалі й зворотний бік. Якщо студент не оформлений на роботу офіційно, ніхто не гарантує йому гідних умов праці та виплати обіцяної зарплати. А далеко не кожен роботодавець хоче робити запис у трудовій книжці тимчасово працюючої молодої людини: багато клопоту, та ще й податки слід платити. Тому, на жаль, нерідко молоді люди втрачають можливість почати офіційно рахувати свій трудовий стаж з моменту, коли насправді вперше пішли працювати.
Пріоритети змінюються
— У Радянському Союзі працюючий студент вважався кимось на кшталт мученика. Для прикладу можна згадати комічний образ Шурика з фільму «Операція И». Найчастіше їм доводилося переводитися зі стаціонару на вечірнє або заочне відділення. Але часи змінюються, як і вподобання та пріоритети молоді, — зауважив директор Державного інституту сімейної та молодіжної політики Андрій Мішин.
Саме тому, аби довідатися, куди і як активно нині студенти докладають працю голів і рук своїх, очолюваний ним інститут провів соціологічне до?слідження «Вторинна зайнятість студентської молоді міста Києва». Опитали понад 800 студентів від 17 років і старших денної форми навчання 14 столичних ВНЗ.
Отже, на запитання«Чи працювали ви коли-небудь під час навчання?» негативну відповідь дали 69% першокурсників, 44% студентів другого, 37% — третього курсів. Серед четвертокурсників таких виявилося 16%, п’ятикурсників — 15%. На останньому ж курсі ніколи не працювали лише 11% студентів. Тож якщо ще 3-4 роки тому першу роботу хлопці й дівчата починали шукати не раніше 3 курсу, то нині вже на першому курсі її має 8% молоді.
Опитування виявило, що частіше студенти працюють під час канікул. Але є чимало й тих, які мають постійну роботу і під час навчання. Загальну картину можна побачити на інфографіках 1 і 2.
Причини, які спонукають суміщати навчання із роботою, виявилися досить різними. Так, 59% молодих людей хочуть мати особисті гроші, а 54% доводиться самостійно заробляти на життя. Серед інших: бажання не відставати від друзів, які працюють, — 17%, щоб допомогти батькам — 16%, для самореалізації — 15%, необхідність сплачувати за навчання — 12%, за житло — 9%, для професійного зростання та отримання досвіду — 7%. Тож, як бачимо, не завжди основною мотивацією є гроші. Молоді люди розуміють, що й досвід дорогого вартує. Особливо, коли після закінчення ВНЗ доведеться шукати постійну роботу.
А ось тих, хто ніколи не працював, запитали, чому саме вони цього не робили. Найчастіше мотивували тим, що робота заважає успішному навчанню — 44%. Браком часу виправдалися 32% опитаних, 27% повідомили, що не мають такої необхідності, а ще 12% — бажання.
Опитування виявило, що найменше працюють студенти-медики, адже складність навчального процесу не дозволяє відволікатися.
За фахом чи ні — як пощастить
41% юнаків та юнок шукають роботу через друзів та знайомих, 35% підключають до цього родичів та батьків. Досить популярним останнім часом став пошук роботи через Інтернет, його використовують 30% опитаних. І це не дивно, адже у Мережі є навіть окремі сайти, які пропонують саме таку роботу. 28% молодих людей зверталися по допомогу до агенцій із працевлаштування, 17% — безпосередньо до роботодавців, а 8% — за оголошеннями, що висять на стовпах.
Щодо роботи саме за фахом, то навіть у столиці знайти її студентам нелегко. На запитання «Чи співпадає профіль вашої роботи зі спеціальністю, яку опановуєте у ВНЗ?» ствердно відповіли лише 17% респондентів. У 13% більше співпадає, ніж ні. А в 47% не співпадає зовсім. Проте майже 30% студентів уже під час навчання працюють за фахом.
Але чи всім це насправді необхідно? Відповідь на це запитання шукали, опитавши молодих людей з приводу того, чи планують вони після випуску працювати саме за спеціальністю. 37% саме такою бачать свою майбутню роботу, проте 27% цього не планують. І тут згадуються радянські часи, коли до вишів вступали, аби мати диплом, бо це вважалося престижним.
На одне із головних запитань «Чи не заважає робота повноцінному навчанню, і якщо заважає, то чим саме?» у відповідь почули таке: 41% молодих людей вкрай важко дається таке поєднання, у 21% такі складності виникають час від часу. Проте 37% вдається і вчитися, і працювати без особливих проблем. Серед проблем назвали брак часу для навчання — 39%, перевтому — 31%, різкі зміни у розкладі ВНЗ — 26%, розташування роботи далеко від дому або вишу — 17%, проблеми із роботодавцями — 8%.
А ось яким виявився перелік професій, куди зазвичай беруть столичних студентів, дивіться на інфографіці 3.
Влітку до нього додаються ще вихователі у дитячих таборах. А ще цікаво, що 5% вітчизняних студентів працюють… кальянниками. Ви?являється, ця професія доволі затребувана на вітчизняному ринку праці.
Що ж до заробітної плати, то у середньому в Києві молода людина може заробити 2,5 тис. грн на місяць. Це питання дослідили детальніше і поцікавилися, як оцінюють студенти своє матеріальне становище порівняно з однокашниками. Відповіді наведені в інфографіках 4 і 5.
Ну і звісно дослідники поцікавилися, куди врешті-решт витрачають хлопці й дівчата чесно зароблені гроші. Більшість відповіла, що на повсякденні потреби: продукти харчування, одяг і транспорт — 51%. 32% дозволяють на них собі розваги, подорожі, дозвілля. А от 14% студентів мають заробляти, аби оплатити навчання, підручники тощо.
Отже, після обробки даних фахівці дійшли висновку, що у динаміці за останні 3–5 років кількість працюючих студентів зросла на 10–15%. І пов’язано це передусім з їхніми ціннісними орієнтирами. Молоді люди налаштовані на роботу, вони планують своє життя. Тож можна не хвилюватися, що виросте покоління трутнів.