Сьогодні до Києва прибуває лідер КНР Ху Цзиньтао. Візит китайського керівника стане продовженням інтенсивного діалогу між Києвом і Пекіном на найвищому рівні, який встановився протягом останнього часу. В Україні сподіваються, що активізація двосторонніх відносин викличе інтерес китайських інвесторів до нашої економіки. Проте офіційні візити відкривають лише перспективи конкретних двосторонніх проектів, а їх успіх і реалізація залежать від особистої ініціативи й бажання. Такий висновок зробив доктор філософських наук, професор Олег БАЗУЛУК, побувавши у Шанхайському університеті іноземних мов, який захотів налагодити прямі контакти з Україною.
Співпраця лише починається
— Олеже Олександровичу, ваше партнерство з китайським вишем — це результат активізації зовнішньої політики України у китайському напрямку?
— До контактів на урядовому рівні це не має ніякого стосунку. Річ у тім, що, окрім викладацької діяльності в Державному педагогічному університеті ім. Драгоманова та у Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті ім. Сковороди, я займаюся активною роботою в Міжнародному філософсько-космологічному товаристві. Воно об’єднує науковців і викладачів не лише України, а й з 20 інших країн світу. Одним з напрямків його діяльності є і пошуки нових освітніх концепцій. Наше товариство має сайт, де ми публікуємо свої наукові статті і матеріали. Китайські колеги з Шанхайського університету іноземних мов звернули увагу на нашу діяльність і запросили до себе, щоб встановити прямі зв’язки й ознайомити зі своєю системою освіти. Бачте, незважаючи на високі візити, партнери з КНР надають перевагу контактам на недержавній, особистісній основі. Як пояснили мені китайські колеги, на рівні міністерств спілкуватися дуже важко, тому що лише обмін запитами і листами забирає надто багато часу. А бажання співпрацювати з українськими вишами у китайців виникло вже давно, але ми надто важкі на підйом і не виявляємо ініціативи.
— У Шанхайському університеті іноземних мов вивчають українську?
— Так, у цьому виші діє факультет російської й української мов. Ініціатива викладати українську для китайських студентів належить фахівцю з України, професорові Валентині Ляшченко. Це відома в академічних колах викладач, котра довгий час очолювала кафедру в КНУ ім. Шевченка, працювала в Сорбонні, певний час обіймала посаду заступника декана в Шанхайському університеті іноземних мов. Тож завдяки її зусиллям три роки тому в аудиторіях цього навчального закладу зазвучала українська мова.
— І багато китайських студентів виявило бажання вивчати українську?
— Із 35 тисяч студентів Шанхайського університету на факультеті російської і української мов учаться 200 студентів. Українську вивчають у трьох групах, по десять студентів у кожній. Наступного року цей факультет випустить перших бакалаврів, майбутніх викладачів української мови. Під час нашого перебування у Шанхаї ми домовилися, що два аспіранти з факультету приїдуть на рік до України, можливо, до Національного педагогічного університету ім. Драгоманова, а можливо, у Переяслав-Хмельницький педагогічний університет, щоб ближче ознайомитися з українською мовою і культурою. Вони житимуть у гуртожитках, щоб повністю зануритися в мовну атмосферу та студентське середовище. Звичайно, хотілося б, щоб і наші викладачі незабаром побували у Шанхаї. Можливо, так і буде в майбутньому, адже наш візит був лише початком співпраці.
Бути патріотом престижно
— На вашу думку, чим керуються студенти Шанхайського університету, які обирають своїм фахом українську філологію?
— Після візитів до КНР Президента та Прем’єр-міністра України китайці зробили висновок, що наша країна може бути їхнім перспективним партнером. Тож мотивація тих китайців, які вчать українську, — перспектива, головним чином у розвитку комерційних зв’язків. Вони вважають, що з активізацією бізнес-партнерства у фахівцях з української мови буде потреба. А нам слід цей інтерес підживлювати і також обов’язково виявляти ініціативу.
— Чи відрізняються методики викладання української мови для іноземців з різних країн світу?
— Взагалі методика однакова для всіх іноземців, але у кожного викладача можуть бути свої наукові та творчі підходи. Наприклад, особливість системи вивчення української як іноземної, яку пропонує Валентина Ляшченко, полягає у тому, що вона пропонує її вивчати через призму давньослов’янської, через ідентичність сучасних слов’янських мов.
— Наскільки прогресивна, на вашу думку, китайська система освіти?
— КНР перейшла на американську систему освіти близько 30 років тому. І до речі, надзвичайні досягнення Китаю в економіці пов’язують саме з реформуванням їхньої освіти. Цікаво, що коли я аналізував проблему якості та рівня освіти, то з’ясував, що у нас приблизно один навчальний заклад на 50 тисяч населення, в США — на 90 тисяч, а в Китаї — на 200 тисяч населення. І зараз КНР проводить жорстку політику скорочення і об’єднання тих вишів, які випускають неконкурентоздатних студентів.
Хотів би зауважити, що за 30 років Китаю вдалося стільки досягти ще й тому, що китайці — великі патріоти своєї батьківщини. Я як викладач нерідко пропоную своїм студентам підготувати аргументований виступ, у якому вони на вибір мають довести два твердження: «Я — патріот України» чи «Я — не патріот країни». На жаль, 70-80% студентів обирають другу тему, і настільки переконливо захищають свою позицію, що мені дуже важко наводити їм контраргументи. А от у Китаї тема патріотизму проглядає скрізь і в усьому. Патріотизмом переймаються навіть тамтешні олігархи. Якщо наші багатії виділяються за рахунок шикарних вілл чи пафосних авто, то серед китайських мільйонерів і мільярдерів модно фінансувати якісь проекти в освіті чи в спорті, у тих сферах, які сприяють розвиткові та престижу їхньої країни.
Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОCЬЄ «УК»
Олег БАЗУЛУК. Народився у Харківській області. У 1989 році закінчив Вище командне училище МВС СРСР. До 1992 року перебував на службі у ЗС (м. Москва), після чого працював у бізнес-структурах. У 2001 році захистив кандидатську, а в 2007-му — докторську дисертацію в Інституті філософії НАН України. Має звання професора.