Юрій ПАСІХОВ,
Заслужений учитель України
Ми розмовляємо у кабінеті фізики та інформатики. Комп'ютери, що є на кожному столі, тихо дрімають, а ось їхнього "дідуся" довелося потривожити, знявши з шафи. Його Юрій Пасіхов разом зі своїми гуртківцями змайстрував ще 1987 р. За цю роботу він отримав Державну премію СРСР ім. Н. Крупської в галузі освіти, винахід відзначили золотими медалями на ВДНГ СРСР та України. Тепер це - "кам'яний" вік, адже системний блок працював як комп'ютер лише з телевізором і магнітофоном. Та саме завдяки цій розробці учитель перейнявся ідеєю транспортувати знання на відстані.
Озброїли "платонів" Інтернетом
- Пане Юрію, як відомо, Платон вголос міркував, а за ним ходили учні й записували. Чи змінилося освітнє середовище за тисячоліття?
- І тепер учитель розповідає - учні записують. Різниця лише в тому, що за Платона не було мобільного телефону, телевізора, комп'ютера, Інтернету. Сьогодні діти багато часу проводять у соціальних мережах в Інтернеті, тому педагогу непросто достукатися до учня. У мережі повно сміття. А треба закласти корисну для дітей педагогічну інформацію, тобто технологія транспорту "учитель - дитина" має бути не платонівська, а сучасна.
Ще у 1998 р. наша гімназія виграла грант фонду "Відродження" і завдяки цим коштам вдалося першими серед шкіл країни створити свій вузол в Інтернеті. Нині - це повноцінний некомерційний провайдерський центр. Результатом його роботи, зокрема, є те, що кожна школа і дитсадок має свій сайт, між закладами освіти міста і області здійснюється електронний документообіг. А про основне завдання можна судити з назви цього підрозділу - міський центр дистанційної освіти. Працюємо над реалізацією концепції інформаційно-освітнього середовища. Український сегмент Інтернету прагнемо наповнити навчальними програмами для школярів. В одній з наших систем уже розміщено понад 5 тисяч уроків. Їх створили кращі педагоги області. Таким чином робимо освітню соціальну мережу, в якій діти можуть отримати додаткові знання.
- Чи можуть скористатися інтернет-уроками діти з сільської глибинки?
- Безперечно, якщо мають доступ до глобальної мережі. Ми розробили системи, де учитель, не будучи програмістом, а просто користувачем Інтернету, може викласти свій навчальний матеріал. Педагоги, які задіяні в нашому проекті, роблять таке урок за уроком. Це лекції, демонстрації, відео, флеш-анімації, блоки, де можна перевірити свої знання. Тобто дитина цю інформацію використовує як додаткову - як електронний підручник. А вчитель - як матеріал для підготовки дo уроків. Таким чином забезпечується рівний доступ до освіти, який записано в Конституції.
Дистанційна підтримка відкрила кращий доступ до знань дітям з особливими потребами. Власне, це ключ до різних ситуацій. Ось приклад. У гімназії вчиться учень, який є чемпіоном світу з шахів у своїй віковій групі. З ним працюють індивідуально. Минулого року він пропустив весь перший семестр, а коли прийшов, запевнив, що під час перерви в змаганнях уроки вивчив через Інтернет. Я відразу дав йому шість контрольних робіт, які писали за цей період. За 45 хвилин, що надто швидко, він завдання виконав. Звичайно, юнак дуже здібний. Та водночас це демонструє можливості дистанційного навчання.
Ще приклад. Минулого року за три перших дні карантину зафіксували 57 тис. школярів, які звернулися до ресурсів вузла Інтернету нашої гімназії. Маємо технічну можливість навіть в онлайн-режимі працювати, тож це і робили для дітей під час карантину.
Інтелект перевіряє автоматика
- У вересні цього року вам було присвоєно звання "Почесний громадянин міста Вінниці". Ви - перший з освітян удостоєні такої честі. Скажіть, а чи маєте розробки, що стали всеукраїнськими?
- З моєї легкої руки в Україні з'явилося таке поняття, як, Інтернет-олімпіади школярів. Викладаючи фізику та інформатику, я помітив, що дитина стоїть перед вибором, адже четвертий етап всеукраїнських олімпіад проводиться одночасно з обох предметів. У мене виникла ідея провести багатоборство серед переможців олімпіад з фізики, математики та інформатики. Написали спеціальне програмне забезпечення, яке оцінку за завдання ставить миттєво. У перші роки змагання фінансував бізнесмен О. Домбровський. Потім вони стали плановим заходом Міністерства освіти. Всеукраїнська комплексна олімпіада з фізики, математики та інформатики "Турнір чемпіонів" вже усімнадцяте відбулася у Вінниці. Такої концентрації інтелекту не має жодне змагання школярів.
Ще у 1986 р. з кількома колегами влітку ми брали здібних учнів та їхали у табір праці і відпочинку. Вдень збирали черешні і вишні, а ввечері вчили фізику і математику. Таким чином 12 років поспіль готували кращих до олімпіад. А коли став депутатом міської ради, вдалося створити літню школу для переможців олімпіад. Ця практика набула поширення. У багатьох містах літні школи проводяться коштом учнів, а в нашому місті - в рамках програми оздоровлення дітей. Мені завжди таланило на керівників. Ідеї повсякчас знаходили розуміння у міської та обласної влади. Може, тому так, що я ніколи не брав хабарів і брати не збираюся. І вони це знають. Завдяки такій підтримці з 2006 р. в гімназії діє Лабораторія інформаційно-комунікаційних технологій, яка створює інформаційно-освітнє середовище в регіоні. Я очолюю її на громадських засадах. Власне, сам багато не зробив би, є штат працівників. У цьому центрі крутиться багато ідей. Ми створили систему підтримки життєдіяльності навчального закладу...
- До речі, якої Ви думки щодо проекту "Єдиний соціальний портал шкіл України", за допомогою якого за плату батьки отримуватимуть на мобільні телефони інформацію про дисципліну та успішність дітей?
- Певною мірою це для нас конкурентне середовище, і моя думка може бути упередженою. Тому скажу таке. Наша гімназія вже давно надає подібну інформацію через Інтернет. Безкоштовно. Вчителі ведуть електронний журнал. Батьки, які зареєстровані в системі, в будь-який момент можуть побачити повну статистику щодо відвідувань та успішності, а також побудувати динаміку оцінки своєї дитини і середнього балу по класу. Тобто отримати аналітику. Так, це неабияке навантаження для школи - вести велику базу даних. Але вона дуже зручна для учителів, адміністрації. Система дає можливість аналізувати, генерувати будь-які звіти, моніторити кожного учня, роботу кожного педагога.
Треба розвивати свою державу
- Кажуть, що вчитель багатий своїми учнями. Ви сієте добре і вічне: що вродило?
- Більшість моїх учнів пішли у сферу точних наук. Єдине, що мене тривожить, це те, що багато з них працюють на економіку інших держав. Минув той період, коли абсолютного переможця міжнародної олімпіади з фізики не брали до Київського національного університету, проте з руками забирали до Московського фізико-технічного інституту - одного з провідних вишів світу. Сьогодні наші виші готові надати місце кожній обдарованій дитині. Та далі що? Вони вчаться в Україні, а їдуть працювати за кордон. Випускникам фізичного, радіофізичного факультетів складно знайти роботу за спеціальністю. Скільки у нас підприємств мають центральну заводську лабораторію, де потрібен фізик-дослідник?
Тенденції вельми небезпечні. Іноді здається, що реформи в освіті, які вже проводяться давно, спрямовані на те, аби зменшити кількість спеціалістів з точних наук. У своїй гімназії всіма силами прагнемо зберегти класичну освіту. Проте у звичайній школі курс фізики перевернули з ніг на голову і вивчають не за логікою ускладнення форми руху матерії, як це робиться в розвинених країнах. Я з 1985 р. почав викладати інформатику тому, що це був предмет, в установчих документах якого було записано, що він завершує, структурує математичну освіту школяра, тобто навчає алгоритмічному мисленню. Це зі шкільної програми викинули і залишили лише курси секретаря-машиністки. Відводиться всього 5 годин на алгоритмізацію, а решта - на те, що учень, маючи комп'ютер, і сам навчиться. За недостатнього фінансування державою наука розвивається лише тоді, коли вона дає зиск. Не створимо умов для реалізації потенціалу вдома, "мізки" виїжджатимуть за кордон.
- Скільки, власне, ваших випускників подалися за кордон?
- Такої статистики не веду. Але в 2002 р. підрахував, що на той час понад 150 моїх колишніх учнів, які мають наукові звання, працюють за кордоном. Цього року, наприклад, зустрів у Вінниці трьох, які приїхали до батьків. Так, Сергій Залюбовський (переможець міжнародної олімпіади у складі команди СНД ) закінчив МФТІ, потім у США аспірантуру, доктор філософії. Працював пост-доктором в університеті, а тепер у компанії "Дженерелелектрик" керівник наукової групи, яка займається дослідженнями з виготовлення нових матеріалів. Він розповів, що з 2011 р. рентген-апарати цієї компанії випускатимуться з анодною трубкою, яку розробила його група. На 16 років наперед він має фінансування під інші проекти.
Вадим Дядечко - теж МФТІ, аспірантура у США, захистився, працює на одній з найбільших в Америці нафтодобувних компаній. Наукова група, до якої він входить, розробляє і виготовляє бури під конкретні проекти залежно від складу породи, що заощаджує компанії великі кошти. Він займається математичним моделюванням. Ігор Лугач - МФТІ, у США захистився. Працює у великому онкологічному центрі: їхній підрозділ розробляє новітнє обладнання і програмне забезпечення.
- А в Вінниці працевлаштовані ваші колишні учні?
- Вони працюють програмістами в компаніях, викладачами у вишах і школах. Багато стали інженерами. Є такі, що пішли в торгівлю, дехто відкрив свою справу. На днях зустрів Юру Ляшенка (два роки тому закінчив університет) з двома канадцями. Приємно було чути, що він відкрив свою фірму з програмування і канадці зробили замовлення. Мої випускники не поневіряються, та хотілося б, щоб вони були затребувані у своїй державі.
ДОСЬЄ "УК"
Юрій ПАСІХОВ. Народився 28 квітня 1956 року в м. Козятині Вінницької області. За 35 років педагогічної діяльності підготував 75 учасників міжнародних олімпіад. Його вихованці ставали переможцями міжнародних змагань. Він двічі визнавався учителем-новатором. Має відзнаку Президента України, заслужений учитель України, Почесний громадянин Вінниці. Кандидат у майстри спорту з настільного тенісу.