1946-го, через рік після приєднання Закарпаття до підрадянської України молодий Дезидерій Задор, у майбутньому видатний піаніст, диригент, композитор, фольклорист, педагог, вітав перших студентів Ужгородського державного музичного училища. А рівно через 45 років цьому навчальному закладу присвоїли його ім’я — ім’я першого директора. Символічно, що ця дата збіглася і зі здобуттям Україною незалежності. Нині колектив викладачів і студентів відзначає вже 75 років із часу заснування. Тепер колишнє училище має іншу назву — Ужгородський музичний фаховий коледж імені Д.Є. Задора. У якій атмосфері зростають і як оволодівають професіями майбутні музиканти, вокалісти, теоретики, — у розповіді кореспондента «Урядового кур’єра».

На фасаді — свята Гізелла

«Історія і сучасність у нашому коледжі йдуть поряд і дуже тісно переплітаються, — зустрічає мене у дверях навчального закладу його директорка, заслужений працівник культури України Світлана Стегней. — Це зрозуміло не лише на прикладі Дезидерія Задора, ім’я якого присвоєно йому. Більшість викладачів фахових дисциплін в минулому були студентами музичного училища — нинішнього коледжу».

Світлана Стегней, яка очолює заклад упродовж 20 років, вказала на фасад, де розміщено барельєф святої Гізелли. Вона жила на зламі першого й другого тисячоліть, була донькою герцога Генріха ІІ Баварського і дружиною угорського короля Іштвана І. Римсько-католицька церква визнала її блаженною.

«Під час ремонту фасаду нашого історичного будинку, який колись мав назву Дім Гізелли, — згадувала Світлана Стегней, — із-під штукатурки відвалилася цеглина. Зацікавившись, що там далі, ми розкрили барельєф із зображенням святої Гізелли. Тепер він так само, як і колись, прикрашає фасад. Ще штрих до цієї теми: ми відмовилися від встановлення нових, а відреставрували старі вхідні двері до будівлі. Замінюючи вікна, знайшли вправних майстрів і виготовили повністю ідентичні до тих, які були колись, теж із дерева. У малий концертний зал повернули втрачений раніше орган, щоб навчати студентів мистецтва гри на давньому інструменті. Одне слово, історією ми тут і дихаємо, і надихаємося».

Таланти і знаменитості

1946-го до навчального закладу зарахували 23 учні, яких навчали вісім викладачів. Лише для трьох із них це було основне місце роботи, нині колектив викладачів і адмінперсоналу налічує 139 осіб.

Багато талановитих музикантів, співаків, диригентів, композиторів вийшло з цього закладу освіти. Випускники коледжу стали академіками, професорами, доцентами, кандидатами наук, удостоєні високих почесних звань — народних та заслужених артистів, заслужених діячів мистецтв, працівників культури України, вони лауреати міжнародних і всеукраїнських конкурсів, нагороджені почесними грамотами та подяками, збагачують і примножують історію музичного мистецтва України. Хоч би де працювали, їх характеризує високий професіоналізм, відданість обраній професії, вихованість і відповідальне ставлення до справи.

Серед випускників — композитор, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Герой України Євген Станкович, народна артистка СРСР і України, володарка неофіційного титулу краща Чіо-Чіо-сан світу Гізела Ципола, професор Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка, народний артист України, лауреат державних премій імені Л. Ревуцького та С. Людкевича Йожеф Ермінь, лауреатка численних міжнародних конкурсів народна артистка України Етелла Чуприк і багато інших.

Академізм в основі навчання

Хоч навчальний заклад володіє аж 43 приміщеннями, двома концертними залами — великим і малим, у ньому завжди тісно. Фахові заняття майбутніх музикантів, вокалістів мають індивідуальний характер, отже кожному треба надати окреме приміщення. Тож не дивина, що музика в ньому звучить звідусіль, розливається звуками баяна, акордеона або труби навіть на сходових клітках. Студенти відшліфовують майстерність, прагнучи досконалості. Високі вимоги й академізм у підходах до навчання — незмінні характеристики закладу. Тож будь-який виш (у коледжі готують бакалаврів) їм доступний. Будь-де і в Україні, й за кордоном складають іспити успішно, продовжуючи шлях у музиці.

21 травня студенти й викладачі обрали днем святкових заходів з нагоди ювілею. Карантинні обмеження не завадили піднесеному настрою, а програма дала змогу вшанувати пам’ять першого директора закладу Дезидерія Задора, розповісти про викладачів-ветеранів, продемонструвати творчі досягнення під час святкового концерту. Усе це перепліталося з відомостями про історію закладу, згадуванням імен знаменитих випускників та надісланими від них вітаннями.

В одному з привітань, яке не можемо оминути увагою, звучало слово «інтелігентність». Його згадав у вітальному слові до 75-річчя один з найуспішніших випускників коледжу Анатолій Затін. Композитор, концертуючий піаніст і педагог, професор університету у місті Коліма, якого доля закинула аж у Мексику, був у відеозверненні конкретним: «Бажаю зберегти ту музичну інтелігентність, що була біля джерел створення цього навчального закладу і яка дала йому стільки знаменних успіхів і на педагогічній ниві, й у виконавській майстерності».

І рояль, і автобус

Майстерність відшліфовується і завдяки участі студентів в оркестрах, хорах і вокальних ансамблях. Таких колективів у коледжі понад півтора десятка, серед них оркестр народних інструментів, симфонічний, духовий, естрадний, камерний, хор. Усі вони прикрашають своїми виступами святкові заходи. Цьогорічне святкування Дня Європи в Ужгороді відбулося за активної участі духового оркестру під керуванням заслуженого артиста України Ференца Томича. Дві години мелодії, що линули з музичних інструментів, скликали і розважали гостей на площі Театральній.

Оркестр народних інструментів, яким понад два десятиліття керує директорка закладу Світлана Стегней, устиг побувати з гастролями у багатьох країнах, а торік мав запрошення на п’ять концертів у Франції. Завадила тій поїздці, на жаль, пандемія.

У коледжі вдячні Закарпатській обласній раді за підтримку. Завдяки їй роблять ремонти, закуповують нові інструменти, і нині все тут має достойний вигляд. Однак вважають, що потрібна і в подальшому допомога в поліпшенні матеріальної бази закладу. Серед найперших потреб — новий якісний концертний рояль, адже лише на такому можна доводити майстерність майбутніх виконавців до найвищих висот. Дуже потрібний автобус, адже тільки маючи власний транспорт, можна регулярно їздити з концертами і нести музику в різні куточки Закарпаття.