"М’язи на експорт"

АНТИРЕКОРД

Чому українські спортсмени і тренери здобувають медалі під прапорами інших держав

У спортивній гімнастиці Олег Остапенко — як  Валерій Лобановський у футболі. Свого часу, працюючи в Херсоні, Олег Васильович виховав абсолютну чемпіонку Ігор доброї волі в Сіетлі Наталю Калініну і володарку двох золотих медалей Олімпіади-1992 Тетяну Лисенко. Згодом став головним тренером збірної України. Одна з його учениць Лілія Подкопаєва на літніх Іграх-1996 в американській Атланті стала олімпійською чемпіонкою в абсолютній першості та вільних вправах, а також здобула «срібло» за виступ на колоді.

На початку нинішнього століття Остапенка запросили на батьківщину Пеле, Роналдо і Роберто Карлоса, звісно ж, не футбольним тренером — він очолив жіночу збірну Бразилії зі спортивної гімнастики. Визнаємо, південно американці влучили в самісіньку «дев’ятку». Його учениця Дайана Дос Сантос на чемпіонаті світу в Анагаймі  перемогла у вільних вправах, виконавши одну з найскладніших комбінацій в історії спортивної гімнастики. А Жаде Барбозу на світовій першості в німецькому Штутгарті-2007 потрапила до п’ятірки найсильніших.

Три роки тому уславлений спеціаліст повернувся додому. А в лютому 2009 року став… головним тренером юніорської збірної Росії.

— За останні двадцять років Україну залишили понад 50 наставників з різних видів спорту, — розповів на прес-конференції в агенції «Українські національні новини» перший заступник голови Державної служби молоді та спорту Сергій Глущенко. — Усі вони спеціалісти екстракласу, адже інших за кордон ніхто не запрошує. Ні для кого в світі не секрет, завдяки кому бразильська жіноча гімнастика, яку десятиріччями ніхто не сприймав серйозно, на Олімпіаді-2008 у Пекіні вперше в історії пробилася до  фінальної  частини командних змагань.

Без фінансової підтримки важко втримати навіть таку мініатюрну фігуристку, як Тетяна Волосожар. Фото УНІАН

Йдеться  не лише  про тренерів. Багаторазова чемпіонка світу з біатлону Олена Зубрилова і Сергій Карякін, який входить до світової шахової еліти, дворазова чемпіонка світу у парному катанні Альона Савченко та колишня партнерка Станіслава Морозова — Тетяна Волосожар, переможець Кубка світу з лижної акробатики Антон Кушнір та олімпійський чемпіон-1992, екс-захисник київського «Сокола» Олексій Житник — перелік наших втрат можна продовжувати.

Головна причина спортивної міграції — незадовільні умови для занять улюбленою справою. Досить сказати, що середня платня тренера ДЮСШ сьогодні становить 1500-1800 гривень. Той самий Олег Остапенко три роки тому відмовився підписувати контракт з українською федерацією і готувати гімнасток до Олімпіади-2012. Трапилося це після того, як стало відомо: фінансування на передолімпійський цикл різко скорочується, а тому він не зможе забезпечити необхідну підготовку гімнасток до виступів у Лондоні. 

Вже не кажучи  про інші «дрібниці». Приміром, те, що тренуватися чоловічій і жіночій збірним доводиться в одній залі на вкрай застарілій олімпійській базі в Кончі-Заспі під Києвом.

На думку Сергія Глущенка, від’їзд тренерів і спортсменів в інші країни важко буде зупинити доти, поки вітчизняний спорт не отримає належне фінансування та підтримку. За словами чиновника, певні зрушення вже є: в Україні розроблено програму розвитку фізичної культури та спорту на 2012—2016 роки. Зокрема вже наступного року уряд планує виділити на фінансування спортивної сфери 1,2 млрд гривень…