СКАРБИ
Знахідки тієї доби широкому українському загалу показали вперше
Раніше скарби скіфської доби, знайдені на теренах степової України (Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Кіровоградської областей), в нашій країні не виставлялися. Натомість ними милувалися за кордоном — в Європі, Канаді, Америці, Японії. Виставка «Золота Скіфія» в Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д. Яворницького, ймовірно, стане добрим почином у показах цих археологічних знахідок в інших містах України. В експозиції презентовані понад дві тисячі золотих і срібних пам’яток скіфської культури, прикладного мистецтва кінця V — початку III століття до н. е. з фондів Інституту археології НАН України.
«Ці речі в наших музеях не виставлялися. Головна причина — нестача належної охорони. Щоб зробити таку виставку, має бути певна система, — зазначає відомий скіфолог, доктор історичних наук, завідуючий відділом Інституту археології НАН України Сергій Скорий. — І я щасливий, що з’явилася можливість привезти виставку до Дніпропетровська. Адже тут здійснювалася більшість розкопок великих курганів».
Відкриваючи «Золоту Скіфію», директор Дніпропетровського національного історичного музею Надія Капустіна зауважила: «Представлені тут предмети прожили 25 століть! Мало який курган не був пограбований. І ми можемо собі уявити, скільки б ще могли побачити скарбів…»
Виставлені раритети знайдені в царських курганах, де була похована скіфська знать. Здебільшого це речі періоду розквіту держави Велика Скіфія, центр якої був на Дніпропетровщині. Саме тут у кургані «Товста могила» видатний археолог Борис Мозолевський і знайшов знамениту золоту пектораль. На виставці представлена її позолочена копія (оригінал зберігається у Київському музеї коштовностей), зроблена 1976 року в Санкт-Петербурзі.
Копія пекторалі передає всі зображені на ній сцени як справжня. Фото автора
Решта виставлених предметів — оригінальні, є й реконструйовані за допомогою різних елементів (одяг, головні убори, взуття скіфів). Це раритетні ювелірні прикраси, зразки одягу та озброєння, кінська збруя тощо. Привертає увагу золота чаша-фіала з Братолюбівського кургану на Херсонщині. На її поверхні — горельєфне зображення голів коней. Цікаві й фалари (круглі бляхи кінської вузди), на яких зображений молодий Геракл. Їх знайшов той же Борис Мозолевський в кургані «Бабина могила» на Дніпропетровщині.
А ось масивні на вигляд золоті сережки, які, напевно, важко було носити у вухах якійсь скіфській царівні. Завідуючий відділом археології музею Олександр Скорік розповідає, що насправді прикраса не така важка, як здається. А сережки у скіфів були ознакою влади. І можливо, ці належали жриці богині кохання, яку називали Агрімпаса. («Місяць в травах росяних купався. Обрій материнкою пропах. Скіфська Афродита — Агрімпаса Йшла по зачарованих степах...», Борис Мозолевський).
Найцікавішим і найзагадковішим експонатом можна назвати «культове навершя» невідомого призначення. Археологи припускають, що скіфи використовували його для зберігання скальпів ворогів. Сергій Скорий пояснює, що коло скіфських речей не виключає й поліфункціональності. «І досі є деякі загадкові предмети, призначення яких нам не зрозуміле», — каже науковець.
Вчений також розповів, що в дореволюційні часи право на розкопки давали в імператорській археологічній комісії. Тому не дивно, що з українських експедицій знахідки археологів відправлялися в столицю — у санкт-петербурзький Ермітаж. Зокрема, там зберігається знаменита Чортомлицька ваза, знайдена на Катеринославщині (нині — Дніпропетровщині). Потім тривав довгий період, коли було не до археології. При Радянському Союзі розкопки відновилися лише з 1954 року. Але раритети вже залишали в Україні.
Сергій Анатолійович із сумом констатує, що нині археологічні дослідження в нашій державі фінансуються дуже скромно. Якщо раніше розкопки велися завдяки новобудовам, то тепер майже не будують. «Ситуація сумна. Наприклад, у мене не було експедицій з 2002 року. У нас чомусь думають, що пам’ятки будуть вічно. Але з появою продажу детекторів металу, на жаль, активізувалися «чорні» пошуковці. І за останні 10 років багато пам’яток археології розкрадено. Загалом жодне із скіфських царських поховань не дійшло до нас у первозданному вигляді», — зазначає археолог.