Нині батьків, школярів та вчителів можна порівняти з нейронами мозку. Через критичну ситуацію і завдяки соцмережам злагодженість спілкування школярів з учителями, процес навчання перенеслися на екран домашнього монітора. Але щоб потрапити в різні електронні «класруми», дітям ще треба добряче постаратися. Та іноді не все від них залежить.

У кого вже настав, а в кого незабаром настане час виходити із зимових канікул. І знову в месенджері опитування: як навчаємося — онлайн чи змішано? Більшість батьків класу мого сина — за онлайн. Хоч дедалі більше висловлюються, щоб дитина хоч інколи приходила на живі уроки, адже лабораторні з фізики, фізкультура й багато іншого в онлайн-виконанні — це швидше погана карикатура на освітній процес.

Школа, яку відвідує мій син, має одне з найкращих укриттів у місті, але на заваді повноцінного навчання — часті вимкнення світла та повітряні тривоги. Під час тривог, за інструкцією, учні та шкільні працівники спускаються в укриття й чекають відбою, навіть якщо доведеться бути в підвалі до пізньої ночі. За тією самою інструкцією, сторонніх (сюди зараховують і батьків) до шкільного укриття не пускають.

Такі справи в обласному центрі. А як все відбувається в невеликих містечках та селах?

Хотіли у школу, та монітор не пускає

Усі школи області ще торік улітку проінспектували фахівці й надали рекомендації, де й що можна поліпшити (чи й облаштувати укриття), а де дітям безпечніше навчатися онлайн. Тепер школярики в одному селі ходять до закладу, а в сусідньому — мають налагоджувати комунікацію з педагогами з допомогою електронних засобів з дому.

Батьки учнів Летичівської філії ОЗЗСО «МСШ І—ІІІ ст. №5» та Шабастівської філії ОЗЗСО І-ІІІ ст. «Ліцей «Ерудит» на Уманщині хотіли, щоб їхні діти відвідували навчальні заклади. Із цього приводу написали звернення, адресоване начальникові Уманської районної військової адміністрації Ігореві Миклащуку. Реагуючи на звернення, Монастирищенську громаду, куди входять ці села, напередодні новорічних свят відвідали заступник начальника районної військової адміністрації Юлія Малішевська, начальник відділу освіти Уманської РВА Леся Федотова, завідувач сектору з питань цивільного захисту та оборонної роботи Вікторія Сакал.

Представники РВА спільно із заступницею Монастирищенського міського голови Зоряною Заворотною, начальником управління освіти, молоді та спорту міської ради Ніною Завертаною та комісією з обстеження об’єктів поспілкувалися з батьками учнів Летичівської та Шабастівської філій, оглянули можливі місця для укриття. За словами Юлії Малішевської, безпека всіх учасників освітнього процесу — єдина умова очного і змішаного навчання. Вона зазначила, що обов’язково потрібно враховувати наявність та готовність укриттів, створення безпечних умов перебування в закладах освіти, переривання навчання в разі ввімкнення сигналу «Повітряна тривога».

У Монастирищенській міськраді повідомили, що за підсумками обстеження можливих місць для укриття, відповідно до висновків комісії та Уманської РВА, приміщення не відповідають чинним вимогам.

Який же вихід пропонують посадовці? Батькам, які виявили бажання направити своїх дітей на очну форму навчання, запропоновано перевести їх до будь-якого закладу загальної середньої освіти громади, в якому є належне укриття. А для зручності дітей управління освіти, молоді та спорту забезпечить підвезення до навчальних закладів. Чи зручно дітям їхати серед зими в сусіднє село у школу, вирішуватимуть уже на сімейних радах.

І світло, й інтернет

Тисячі навчальних закладів в Україні нині не мають змоги проводити очний освітній процес і гарантувати дітям безпеку. Степанецький ліцей на Черкащині — не виняток. Та тут злагоджено спрацювали керівництво громади, освітяни й підприємці-благодійники. У найкоротші терміни було розроблено необхідну документацію та розпочато будівельні роботи.

Школярики з батьками зібралися біля нової будівлі з червоної цегли. І діти, й дорослі, попри зимову холоднечу, з непідробною цікавістю стежили за традиційним дійством відкриття новобудови. Видно, як малим уже кортить обстежити нову споруду. «Що там усередині?» — запитує восьмирічна Дарина, пригортаючись до мами. Запах новобудови ще витає у просторих приміщеннях укриття. Луною відбиваються від пофарбованих стін та стелі кроки й гамір гостей. Укриття добре освітлене, оснащене системою вентиляції та рекуперації для обігріву теплим повітрям, має санітарні кімнати, зони для харчування і надання медичної допомоги, під’єднане до інтернету. У разі відімкнення світла є генератор. Таким умовам місцевого ліцею позаздрять і багато міських школярів. Укриття може подбати про безпеку 170 учнів та вчителів і відповідає вимогам МОН. Найголовніше, як зізналися батьки учнів, воно дає змогу проводити очний освітній процес.

На цьому у громаді не зупинилися. У дитячому садочку «Білочка» і Таганчанському ліцеї триває фінальний етап з виконання робіт з капітального ремонту підвальних приміщень закладів для адаптації їх під найпростіші укриття: монтують систему вентиляції та завершують оздоблювальні роботи.

Насамкінець. Два приклади, два підходи. Реалії воєнного часу очевидно позначаються на діяльності громад. Не скрізь є фінансові можливості для облаштування необхідних захисних споруд. Проте там, де вболівають за безпеку та добробут юного покоління, знаходять шляхи поліпшення ситуації.