Україна має великі перспективи щодо постачання аграрної продукції на світові ринки. Для її виробництва є все необхідне. Але амбітним планам може перешкодити зміна клімату — останнім часом у нас влітку майже як у Африці. За оцінками фахівців, щорічні втрати врожаю через посуху в Україні можуть становити 10—70%. Нині в понад 30% площ кращих земель нашої держави постійний дефіцит вологи.
Працюють на випередження
Однією з перших у країні на це зреагувала лісостепова Полтавська область. Тутешні аграрії працюють на випередження — вже два роки відроджують велике зрошення. «УК» тримає цей процес під контролем — йдеться про публікації «Чистої води — і ніякої біди» («УК» № 103 від 11.06.2014 р.) та «Спрагу степу тамує дніпровська вода» («УК» № 143 від 8.08.2014 р.). Спочатку була реанімація градизької зрошувальної системи Глобинського району, головна насосна станція якої не працювала майже 13 років, а магістральний канал та дві насосні — 15.
Систему відродили в четвертому кварталі 2013 року. Водогосподарники і обласна влада підтримали ініціаторів — представників аграрного бізнесу. На підставі договорів з потенційними водокористувачами та із залученням їхніх коштів провели необхідні ремонтно-відновлювальні роботи. І позаторік у районі система поливала майже 400 гектарів сільгоспугідь, а торік — уже 1135 гектарів у трьох господарствах. Зрошення забезпечує бізнесменам чимале збільшення врожаю.
У господарстві є аварійна бригада, яка оперативно реагує на поломки системи під час її експлуатації. Поверхневу прісну воду для зрошення на Глобинщині беруть із Кременчуцького водосховища.
Почин глобинців підхопили сусіди. У Кременчуцькому районі оживає максимівська зрошувальна система, планують відновити карпівську, а також законсервовану машівську з потенціалом поливу 11 тисяч гектарів.
Загалом торік в області меліоровані землі використовували 1059 землекористувачів і землевласників. На полив використали понад півтора мільйона кубічних метрів води — вдвоє більше, ніж у 2014 році.
За словами професора кафедри землеробства та агрохімії Полтавської державної аграрної академії Миколи Опари, цьогоріч в області планують збільшити площу поливу до 2 тисяч гектарів, у перспективі — понад 20 тисяч гектарів. Адже для того, щоб аграрна галузь динамічно розвивалася і могла забезпечувати населення продуктами харчування, полтавцям треба вирощувати не тільки кукурудзу та озиму пшеницю, а й вологолюбиві культури — ячмінь, просо, овес, горох, гречку, картоплю, ягоди, садовину та овочі.
Щодо останніх начальник Полтавського обласного управління водних ресурсів Володимир Фомичов повідомив «УК»: виробництво овочів налагоджують на околиці Кременчука. Жителі цього наддніпрянського міста й комсомольчани ще пам’ятають смак помідорів і огірків, синеньких і капусти з радгоспу «Кременчуцький», що десятиліттями спеціалізувався й на вирощуванні розсади. Нині цей проект оживає. Невдовзі сюди подадуть воду. За підрахунками фахівців, тисячі поливних гектарів цілком вистачить для того, щоб забезпечити якісними свіжими овочами ці два міста. Вирощування місцевих овочів необхідно налагоджувати й під Полтавою. Через 2—3 роки у краї великим зрошенням планують охопити 5 тисяч гектарів.
Впроваджують полтавці й нові технології поливу, зокрема системи крапельного зрошення. Таких було 40 гектарів у 2014 році і стало 600 гектарів торік. Найбільші водокористувачі на Карлівщині, Диканщині та Зіньківщині. Тамтешні господарства, що спеціалізуються на садівництві та ягідництві, основні інвестиції спрямовують на придбання сучасної поливної техніки й широкозахватних дощувальних машин — торік використали на це майже 16 мільйонів гривень.
Усе це забезпечує нові робочі місця. Скажімо, агроформування з Карлівського району до постійного обслуговування 140 гектарів поливної землі залучило півсотні людей. А в сезон, коли триває догляд за ягодами й садом, збирають урожай, кількість тимчасово найнятих працівників тут зростає в рази. Економічний ефект від зрошення, якщо помножити це на тонни вирощених яблук, полуниць, іншої плодово-ягідної вітамінної продукції, ще зриміший.
Вкладеш гривню — заробиш долар
Керівництво області закликає аграріїв різних форм власності активніше вкладати кошти в полив — вони повернуться сторицею. Натомість владу на місцях, водогосподарників — допомагати їм, повертаючи до життя природні та штучні водойми, щоб було звідки брати воду. Науковці кажуть, що в краї тисячі джерел води, та аналіз їхнього екологічного стану свідчить про негативні процеси, що тривають на річках, водосховищах і ставках. Більшість малих річок і водойм замулилися, заросли болотною рослинністю та чагарниками, втратили своє природне значення. Вони не мають дренажної спроможності, від чого заплавні землі заболочені й підтоплені, не використовуються у сільгоспвиробництві. Із 146 річок і річечок, загальною протяжністю 5,1 тисячі кілометрів, відновлення водності, розчистки потребують 75. На 850 ставках потрібна реконструкція гідротехнічних споруд та очищення їх від замулення. Чимало водойм забруднені нітратами, нафтопродуктами, азотом, фосфорними сполуками тощо. Натомість багато агроформувань заявляють, що вирощують екологічно чисту продукцію.
За словами Володимира Фомичова, в краї виконують цільову регіональну програму розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро, розраховану на період до 2021 року. Вона передбачає утримання та функціонування водогосподарсько-меліоративного комплексу з різних джерел фінансування. На виконання всіх заходів водогосподарського напряму торік в області таким чином залучили 72 мільйони гривень. Ще 7,6 мільйона з обласного і місцевих фондів охорони довкілля спрямували на розчистку та покращення водності ділянок річок, паспортизацію ставків і водосховищ.
До речі, ставків на території Полтавщини, за даними облводресурсів, 2685, з яких паспортизовано понад 280 водних об’єктів. З обласного бюджету на це торік надали 850 тисяч гривень. У нинішньому році в краї паспортизують ще майже 70 водних об’єктів, надаватимуть водойми в оренду, аби повернути бюджетні кошти.
Завдяки екологічним грошам виготовили проект на будівництво шлюзу-регулятора на річці Сула, що має стабілізувати зволоження приблизно 20 тисяч гектарів заплавних земель річок Сула та Оржиця, щоб запобігти виникненню пожеж на торф’яниках. Виправдали себе і створені невеликі штучні регулюючі споруди на малих річках — перекати з місцевих кар’єрних матеріалів, що підпирають воду, не дають їй виходити на заплаву. Ці роботи, а також реконструкцію гідроспоруд в області проводитимуть і надалі.
Натомість, зауважує Володимир Фомичов, на утримання водогосподарського комплексу щорічно надають усього 12 мільйонів гривень (7% необхідного ресурсу), з яких 95% використовують на виплату зарплати та оплату енергоносіїв. Цього вкрай недостатньо для того, щоб утримувати в задовільному технічному стані гідроспоруди, виконувати ремонти й модернізацію.
Голова Полтавської ОДА офіційно звернувся листом до Прем’єр-міністра України з проханням посприяти сільгоспвиробникам з компенсацією кредитів на придбання дощувальних машин та обладнання для систем крапельного зрошення, повністю компенсувати їм вартість використаної електроенергії для подачі води для поливу сільгоспкультур, надалі фінансувати регіональну програму розвитку водного господарства та економічного оздоровлення басейну річки Дніпро в запланованих обсягах, звільнити від оподаткування земельні ділянки, на яких розташовані державні об’єкти та споруди водогосподарського призначення.
Доречно зауважити, що торік, попри надзвичайно складні погодні умови, Полтавщина зібрала понад 5 мільйонів тонн зерна. Тож область заслуговує на державну підтримку.