АКЦЕНТИ
Новий законопроект уряду перешкоджатиме появі земельних монополістів
Анатолій ОМЕЛЬЯНЕНКО,
економіст
Українці здавна з пошаною говорять: на чорній землі білий хліб родить. Мабуть, саме тому багаторічна дискусія щодо земельної реформи викликає величезний резонанс у суспільстві. Адже «питання землі» ніхто так і не вирішив для українського селянства.
Позицію влади виклав нещодавно Президент Віктор Янукович, який справедливо вважає, що земельна реформа, насамперед спрямовується не на те, щоб землю продавати, а на те, щоб зробити землю товаром. «І цей товар буде підставою і гарантією для надання кредитів. І рахуємо цей ресурс, який буде задіяний в країні, він додасть приблизну ціну близько 450 мільярдів гривень», — сказав Президент. Земельна реформа, за його словами, також дасть змогу зменшити корупцію в цій сфері.
Ріллі — багато, а ефективних власників?
Такий продуманий підхід до проблем земельних відносин на основі аналізу реального сільськогосподарського виробництва і аграрного сектора було закладено в проект закону «Про ринок земель». Адже наша держава сьогодні зацікавлена в тому, щоб вивести землі сільськогосподарського призначення з «сірої» або тіньової економіки. Без формування легального і прозорого ринку землі неможливо забезпечити ні продовольчої безпеки, ні успішного розвитку агробізнесу в Україні. Лише зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення може забезпечити притік інвестицій в сільські території: ніхто не буде інвестувати гроші в «нічию» землю.
У попередні роки було створено певні передумови для функціонування ринку сільськогосподарських земель, які можуть бути реалізовані при політичній консолідації поглядів виконавчої і законодавчої гілок влади, і направлені на забезпечення ефективного її використання.
Нині головна задача влади полягає у забезпеченні розвитку земельних відносин, власне, у завершенні їх реформування з метою створення найкращих організаційно-економічних умов стимулювання довготривалої реалізації земельної продуктивності, результатом якої буде збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Створення умов для обігу земель та відповідальність виробників за дотримання блоку технологічних вимог у виробничому процесі має консолідувати і збільшити площу ріллі в обробітку та значно підвищити урожайність, змінити відношення суб’єктів підприємницької діяльності до стану родючості ∂рунтів.
Селяни мають жити на землі, її обробляти та отримувати від цієї діяльності дохід, здатний забезпечити гідні умови для духовного і культурного розвитку члена сільської громади.
Держава безкоштовно передала селянину земельний пай у власність. Селянин у свою чергу, хочу це наголосити, має право реалізувати будь-яке з 14 прав на землекористувача. Самому обробляти землю, здавати її в оренду, продавати або передавати у спадок родичам. В нинішньому стані дії мораторію селянин поступово і надзвичайно дешево перетворюється на безземельного мешканця сільських населених пунктів.
У силу даних природою і історією можливостей наша держава має могутній природно-ресурсний потенціал. Наш земельний фонд становить 5,7% території всієї Європи. У складі земель майже 71%, а це 42,8 млн га займають сільськогосподарські землі, 17,6 % або понад 10,5 млн га — лісові угіддя.
За формами власності станом на 1 січня 2011 року 50,8% земель знаходяться у приватній власності, 49% — у державній і лише 0,2% — у колективній.
У зв’язку зі своєю продовольчою місією, розораність земель у нас є найвищою у світі. Водночас у світі площа ріллі на душу населення скоротилася з 0,38 га у 1970 році до 0,23 га у 2000 і має тенденцію зменшення до 0,15 га протягом наступних кількох десятиліть. Таким чином ми можемо констатувати, що Україна за кількістю ріллі на душу населення, а це до 1 га, є однією з найкраще забезпечених країн світу. За період проведення земельної реформи подолана монополія держави на земельну власність, проведена реорганізація сільськогосподарських підприємств. Громадяни, власники земельних часток, паїв, отримали 6,5 млн державних актів на право власності на земельну ділянку загальною площею майже 28 млн га. Понад 7 млн громадян отримали земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, а це ще 2,6 млн га. Створено майже 42 тис. фермерських господарств, яким передано також 4,3 млн га земель.
Держава і закон потурбуються про землю
За ці роки були зроблені перші, як логічні, так в чомусь інтуїтивні, а тому непередбачувані, кроки до ринку земель сільськогосподарського призначення. В основному, створено земельне законодавство перехідного періоду, відповідно до якого і відбувалося реформування земельних відносин.
Проте слід зазначити, що відповідно до результатів перевірок Рахункової палати, викладених у Звіті про результати аудиту управління землями державної власності за 2007—2009 рр., державне управління в сфері охорони і раціонального використання земель здійснюється незадовільно. Ефективну комплексну систему планування, організації та контролю за використанням, охороною земель на сьогодні не створено.
Саме тому відповідно до напрямів реалізації Програми Президента «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка і ефективна держава» Міністерству аграрної політики та продовольства доручено розробити блок економічних перетворень АПК, який включає і земельну реформу.
На наш погляд, пріоритетними напрямами роз?в’язання земельної проблематики держави на найближчу перспективу мають бути заходи, що направлені: на вдосконалення системи державного управління земельними ресурсами; продовження формування необхідної законодавчої та нормативної бази; створення до кінця року передумов для повноцінного функціонування обігу земель; побудова системи гарантування державою прав власності на землю шляхом створення єдиної автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру; здійснення розмежування земель державної і комунальної власності; проведення інвентаризації земель; завершення проведення нормативної грошової оцінки земель; створення системи економічного стимулювання раціонального використання і охорони земель, а також здійснення заходів з охорони земель.
Держава запланувала важливу роботу з формування організаційно-економічної інфраструктури ринку земель, а саме: через створення державного земельного іпотечного інвестиційного банку, головною метою якого буде задоволення потреб сільгосптоваровиробників у дешевих банківських продуктах та послугах довгострокового фінансового кредитування аграрного виробництва під заставу земельних ділянок або прав їх оренди. Не викликає сумнівів потреба і в створенні державного фонду земель сільськогосподарського призначення як державної установи.
Переваги очевидні
Що дасть українському суспільству запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення? По-перше, і це головне, громадяни отримають можливість повністю реалізувати своє конституційне право на землю в частині вільного розпорядження земельною власністю.
По-друге, у фінансово-економічному аспекті підтримки виробників продукції сільського господарства кардинально розшириться база кредитування під заставу землі або права її оренди. Міністерство розробило принципово нову схему кредитування сільгосптоваровиробників, яка дасть змогу залучити у виробничу сферу понад 200 млрд грн кредитних ресурсів на рік з річними ставками до 10 %.
І, по-третє, реалізація земельної реформи уможливить оптимізувати сільськогосподарське землеволодіння та землекористування сільських громад задля поширення середньотоварних господарств ринкового типу, визначивши науковообгрунтовані граничні площі для ведення товарного виробництва. Сьогодні ця площа відповідно до пункту «Перехідних положень» Земельного кодексу обмежена 100 га і є економічно нераціональною для ведення господарства. Уже у наступному 2012 році за умов прийняття необхідної низки законів до обороту земельного ринку може бути залучено до 10 % розпайованих земель, а це 2 млн 750 тис. га. Кількість трансакцій на цьому становитиме до 670 тис. дій, вартість сплаченого мита при продажу цих земель — 312 млн грн.
Аналізуючи результати цілком авторитетних соціологічних опитувань, уже зараз можна відзначити незначну кількість людей, що воліють продавати свій пай. Так, з 8 тис. 41 опитуваного лише 8,7 % мають намір це зробити, 35,5 % хочуть здати землю в оренду, 21,5 % — передати у спадок, 11 % — обробляти самостійно. Інші не визначилися або планують змінювати напрям використання земельної ділянки.
Із загальної виборки чисельністю більше ніж 15,5 тис. опитуваних осіб тільки 26,5 потенційних продавців і 31 % власників паїв вважають, що необхідно заборонити їх продаж. Усі інші за умови певних обмежень погоджуються з цією пропозицією, тобто зняттям мораторію на продаж земель сільгосппризначення. Отож не існує ризику, що в Україні колись повториться сюжет комедії Карпенка-Карого, і «нові куркулі» вигукнуть: «Чия земля? Калитчина!» Держава і Закон потурбуються про це!