Безплатний сир буває тільки в мишоловці. Саме це народне прислів’я згадалося, коли отримала від прес-служби КМДА повідомлення про те, що в будівлі на вул. Богдана Хмельницького, 7 (поблизу ст. метро «Театральна») планують розмістити Музей історії Києва. У результаті складних переговорів з інвестором було досягнуто домовленості про безкоштовну передачу цієї будівлі у власність киян. Здавалось би, є чому порадіти – нарешті той багатостраждальний музей, працівники якого давно мріють про те, щоб кудись нарешті приткнутися з безцінними експонатами, отримає своє приміщення. Тож і гостям міста, і киянам буде де докладніше дізнатися про історію столиці. За словами київського очільника, керівництво «бездомного» музею не проти розмістити експонати у спірній будівлі. «Кілька місяців тому я мав розмову з директором музею щодо можливого розміщення експозиції у будівлі на вул. Богдана Хмельницького, 7 і лише заручившись його підтримкою, розпочав переговори з інвестором». Так процитувала слова голови КМДА прес-служба цього відомства. Але…
«Урядовий кур’єр» неодноразово писав про будівництво торгово-офісного центру біля метро «Театральна», називаючи його «скандальним». Досить довго громадськість столиці виступала за те, щоб цю будівлю демонтувати. Керівництво КМДА також було проти цього будівництва. В травні фахівці визнали будинок таким, що не відповідає будівельним нормам. Аргументи висувалися більш ніж вагомі – фахівці зауважували, що ця будівля є небезпечною для самої станції метро «Театральна», що вона «не вписується» в ансамбль поряд з театром ім. Лесі Українки, який розміщується в будинку-пам’ятці архітектури. Що вже говорити про те, що він закриває вікна у квартирах сусіднього будинку! Саме через це йшлося про знесення будівлі, а не через те, що вона комусь не подобалась.
Тож виникає запитання: чи зникнуть усі ці ризики, про які так довго говорили, якщо в цій будівлі розміститься не торговельно-офісний центр, а музей? Вочевидь, ні.
Якось дивно виходить. Поки будується споруда торговельно-розважального характеру – всі серйозно говорять про ризики такого будівництва. Натомість щоб демонтувати, її передають у подарунок – вона вже нібито нікому й не заважає, а навпаки… Чи то забудовник вирішив таким чином позбавитися від скандального об’єкта. Мовляв, нате – і робіть з ним, що хочете. А на когось із чиновників ейфорично подіяло саме солодке слово «подарунок». І хоч доводилося чути, що, мовляв, музейні експонати мають меншу вагу, ніж товари, які б продавались на торговельних площах центру, але, здається, це слабкий аргумент. Невже така велика різниця у вазі?
Сподівання, що здоровий глузд у цьому випадку переможе, вселяє те, що міська влада багато робить для того, аби не допустити у столиці безглуздих будівництв. Так, нещодавно Олександр Попов повідомив, що у провулку Квітневому на Мостицькому масиві буде облаштовано сквер та встановлено дитячий майданчик.
Безумовно, Музей історії Києва треба десь розмістити. Але ж не в будівлі, яка може провалитися крізь землю у прямому значенні слова, чи не так?