Закарпатська обласна рада й досі не затвердила Перспективний план утворення спроможних територіальних громад. Але у краї за Карпатами вже об’єдналися дві громади — Тячівська й Вільховецька.
Міні-район XXI століття
«Тячівська міська об’єднана громада — новий міні-район XXI століття у долині Тиси та межиріччі Тересви й Тереблі на українсько-румунському прикордонні, в якому приємно жити і гостювати, а миролюбні та працьовиті жителі різних національностей фізично зміцнюються, духовно збагачуються, примножуючи вікові культурно-історичні традиції рідного краю, Закарпаття і України загалом».
Наведені слова — не фантазії мрійників, а витяг із «Стратегії інтегрованого розвитку міста Тячів і сіл Тячівської громади». Голова об’єднаної територіальної громади Іван Ковач відгукується про цей документ як новаторський. «Розроблена нами стратегія враховує як позитивні, так і негативні обставини, здатні впливати на життя громади, системну кризу й реформні зміни впродовж наступних кількох років. Імовірно, саме через це наша стратегія інтегрованого розвитку стане першою в Україні», — продовжив співбесідник.
До складу громади ввійшли населені пункти Тячівської міської ради — саме місто, села Округла й Тячівка, а також населені пункти Лазівської, Русько-Полівської сільрад. Загалом одне місто та чотири села.
— До нашої роботи прикуті прискіпливі погляди чи не всієї області, — додав керівник цього об’єднання. — Вперше, відколи працюю у місцевому самоврядуванні, крім повноважень, нам дали і фінансовий ресурс. Так, якщо торік ми жодної копійки не отримували з податку на доходи фізичних осіб, то зараз маємо 60 відсотків. Це майже 15 мільйонів гривень.
Окрім того, тячівці претендують на частину тримільярдних коштів, передбачених у Державному фонді регіонального розвитку на 2016 рік. Зокрема саме місто подало аж шість проектів, кожне село громади — по одному. У переліку — завершення будівництва спортивного комплексу, добудова дитсадка по вулиці Вайди, очищення русла річечки, яка протікає через центр міста, які раніше розпочали власним коштом. Села потребують будівництва дороги з асфальтовим покриттям Тячів — Округла, капітального ремонту дитсадка та вулиці Карпатської у Руському Полі.
Якщо лише третину з цих проектів профінансувати, то й це, кажуть у громаді, буде чудово. Нещодавно Іван Ковач побував на зборах Асоціації міст України, на яких віце-прем’єр-міністр Геннадій Зубко запевнив: реальне фінансування почнеться вже з другого кварталу. Натомість торік кошти прийшли аж у грудні.
Щодо освітньої та медичної субвенцій, то Тячівська громада вирішила на даному етапі передати їх на потреби району. Адже саме в районних лікарні і поліклініці, а не деінде, отримують медичні послуги жителі міста. Сільчани ж звертаються сюди за наданням вторинної меддопомоги.
Тячівській громаді цього року надано й освітню субвенцію, але вирішили спрямувати ці кошти на потреби району. Чому? Бо для належного управління освітою слід створити галузевий відділ та зареєструвати його, сертифікувати, щоб стати учасником ЗНО. Директори шкіл мають підшукати досвідчених бухгалтерів. Коли ці та інші організаційні питання вирішать, невикористані кошти з субвенції можна буде отримати назад.
Шість сіл на 13 тисяч населення — в одну дуду
Від’єднавшись від ра?йонної влади, почали використовувати зароблені і державні гроші на власні потреби і в іншій об’єднаній громаді — Вільховецькій. До неї входять шість сіл: Добрянське, Ракове, Вільхівські Лази, Сасове, Вільхівчик, Вільхівці.
Передсудів, що самостійно не виживуть, було багато, але заробітну плату люди одержали вчасно.
За перший місяць самостійного існування написали план розвитку сіл, затвердили бюджет, провели вуличне освітлення у селі Вільхівчик.
— Уклали угоди з усіма постачальниками енергоносіїв, а також зв’язківцями, комунальниками, — розповідав голова громади Михайло Цірик. — Нині в об’єднаній громаді з урахуванням доплати з державної казни у розмірі 5 мільйонів наш бюджет становить 10,25 мільйона гривень, — продовжував Михайло Михайлович. — Половину заробили самі: це доходи від підприємств, які займаються лісопереробкою, торгівлею. На території є автозаправна станція. І це нам теж на руку, бо відповідно до нового бюджетного кодексу п’ять відсотків обсягу продажу підакцизних товарів надходять у місцевий бюджет. Близько 2,2 мільйона гривень отримаємо у вигляді відрахувань з податку на доходи фізичних осіб. Ці кошти до об’єднання оминали місцевий бюджет.
Будуть нові амбулаторії
Від держави на освіту та медицину Вільховецька громада у 2016-му отримала неабияку субвенцію — понад 30 мільйонів гривень. Спільнота сама вирішить, на що їх витратити, і це є однією з переваг децентралізації.
Скажімо, у Вільховецько-Лазівській школі — одній із 76 у Тячівському районі — навчається понад півтисячі учнів. З-поміж її корпусів є один, зведений ще у 30-х роках минулого століття. Половина його приміщень під замком, бо в аварійному стані.
Вирішено, що на цьому місці зведуть новий корпус школи на 300 учнів. На демонтаж існуючої і початок спорудження нової будівлі громада спрямувала 2 мільйони гривень. Передбачено і кошти на облаштування бібліотеки, спортзалу та їдальні.
Дванадцять років тому потужний снігопад зруйнував дах ФАПу в селі Вільхівчик — тепер він розташований у приміщенні початкової школи. Керівник закладу Марія Мацола бідкається: «Казали, що тимчасово нас сюди переводять, а насправді — на постійно. Обслуговуємо півтисячі домогосподарств. На таку кількість потрібна амбулаторія, та умов для неї немає».
З подібними проблемами зіштовхнулися у Добрянському. Двадцять років тому чверть приміщення місцевого дитсадка віддали місцевій амбулаторії. Тепер тісно і дітям, і пацієнтам. Амбулаторія, обслуговуючи 3 тисячі сільчан, може вмістити для стаціонарного лікування лише дві людини. За нормами має бути не менше шести. На другий поверх крутими зовнішніми сходами зможе піднятися далеко не кожна хвора людина. Дитсадочок переповнений дітьми, а на обліку — ще 42 заяви.
Нарешті завдяки державним субвенціям заплановано будівництво окремих приміщень амбулаторій і у Вільхівчику, і у Добрянському.
Щоправда, із медобслуговуванням сільчан не все так просто. Через відмову ділитися субвенцією з районом жителям цієї громади в районних лікарні й поліклініці не раді. Сфера обслуговування, згідно з розрахунками, скоротилася на 13 тисяч сільських жителів; на відповідну суму зменшилося і фінансування районних медзакладів.
— Якщо первинну меддопомогу сільські жителі можуть отримувати за місцем їхнього проживання, то умов для надання вторинної допомоги, вузькоспеціалізованої, в їхніх селах немає, — сказав голова районної ради Василь Каганець. — Вирішення суперечності між бажаннями і можливостями Вільховецької об’єднаної громади лежить у площині міжбюджетних відносин району і цієї громади.
Вочевидь, потрібен час, щоб з усіма «вузькими місцями» децентралізації розібратися і розпрощатися. Головне — рух у визначеному напрямі почався, і переваги вже відчутно.