Незважаючи на не найліпші погодні умови року, він став найуспішнішим для хліборобів області, які вже відзвітували про збір двох мільйонів тонн зернових. Враховуючи те, що більшість сільгосппідприємств Житомирщини господарюють на відносно бідних поліських землях, цьогорічний урожай — справді видатне досягнення. Не зайве нагадати, що минулого року, який ще донедавна вважали рекордним, аграрії області намолотили майже на 22% менше збіжжя, ніж нині.
Стосовно складових цьогорічного успіху хліборобів, то, на переконання керівника департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Миколи Дідківського, спрацювало відразу кілька позитивних чинників:
— Крім найважливішого — любові до землі та вміння на ній господарювати, — йдеться ще про сучасні технології, високоякісний посівний матеріал, ефективне використання сільгосптехніки, мінеральних добрив, засобів захисту рослин. Без усього цього на наших поліських нивах навіть за найсприятливіших погодних умов доброго врожаю не отримати. Зате, на відміну від чорноземного півдня України, що періодично потерпає від нищівних посух, у нас віддача полів більш стабільна, а за належних капіталовкладень у майбутній урожай — цілком конкурентоспроможна, що вже належно оцінили інвестори. Зокрема, ними нинішнього року залучено в аграрне виробництво 95 тисяч гектарів перелогових земель, а за останні три роки — загалом майже 200 тисяч гектарів ще донедавна занедбаних сільгоспугідь.
Зайве пояснювати, що інвестиції прийшли на Житомирщину не самі по собі, а були залучені завдяки цілеспрямованій роботі влади всіх рівнів, адже від захаращених бур’янами полів та сяк-так оброблених нив втрачають і самі поліщуки, і держава в цілому.
Втім, важко не звернути увагу, що майже три чверті збору зернових нині припадає на кукурудзу, більшість якої експортують за кордон. Як наслідок, прибутковість роботи аграріїв аж надто залежить від коливання цін на світовому ринку. Звісно, певним стабілізаційним чинником служать закупки Аграрного фонду, однак фінансові можливості держави аж ніяк не безмежні.
Тож в області переконані, що лише розвиток тваринництва та зорієнтованого на задоволення його потреб виробництва комбікормів здатні гарантувати розширення внутрішнього збуту зернової продукції, прогнозованість цін на неї та продовольчу безпеку країни.
На жаль, не всі представники великого бізнесу готові думати про перспективу і, тим більше, працювати на неї. Так, із майже півтори сотні вертикально інтегрованих компаній, які на сьогодні обробляють приблизно половину всіх орних земель в області, займаються тваринництвом лише… 17 агроформувань. Саме у них та майже в півсотні місцевих сільгосппідприємств, які діють на базі реформованих колгоспів, є можливість значну частину вирощеного врожаю пропускати через ферму. Це забезпечує і постійну роботу для місцевих селян, і виробництво значних обсягів тваринницької продукції, і захист інтересів вітчизняного бізнесу від коливань цін на світовому ринку зерна. Справа лише за тим, щоб ця ініціатива найбільш далекоглядних бізнесменів підкріплювалася державною політикою стимулювання прибутковості галузі, що забезпечує наших співвітчизників молоком і м’ясом, селян — роботою, а казну — податковими відрахуваннями.