Ранок п’ятниці. Столичний метрополітен. Година пік. На одній зі станцій не заходить — заповзаючи, вривається до вагону потяга пара молодиків. Одягнені ошатно, проте неозброєним оком помітно, що життя потягало їх по всіх усюдах. Я формую в уяві прототипи тридцятирічних героїв. Більше їм не даси. Та розмірковувати довго не доводиться. «Я живий!! Ти уявляєш, я живий!!» — чую над головою щасливий і відвертий вигук. «Усі ми живі», — спокійно відповідає його товариш.
На ногах він тримається краще, тому й встигає сісти на вільне місце. Інший, живий та напрочуд радісний, тупцює на місці, немов танцює. Минають якісь тридцять секунд, і стається метаморфоза: хлопець здригається, падає на коліна. Встигає вхопитися за серце, однак конвульсії, які стрясають молоде та сп’яніле тіло, не дають йому жодного шансу. Усе прописано на обличчі — занімілому, скривленому, пронизаному больовими зморшками. Тіло падає біля моїх ніг. Мине ще хвилина, і його винесуть на наступній станції друг та інший небайдужий пасажир.
Цю вкрай сумну ситуацію я згадала знову, коли натрапила в мережі інтернет на невтішну статистику. Українці спиваються! Згідно з даними Всесвітньої організації здоров’я, в нас мільйон таких, котрі страждають на алкогольну залежність. Та це офіціоз. Переконана, ледь не всі 40 з гаком мільйонів навіть не замислювалися над цим. Відомо, що людина, не схильна до алкоголізму, може не вживати алкоголю щонайменше три місяці. А чи багато таких довкола нас?
Однак нині мова не про це, а про майбутнє покоління. Про той цвіт нації, який є основою її розвитку. Так ось, більшість українців починають знайомитися з алкоголем приблизно з 13 років. У цьому прекрасному віці понад 87% школярів бодай раз, але куштували його. Майже 30% не приховували, що вживають алкоголь двічі на тиждень. Дані дослідження Research & Branding Group оптимістичніші. Там стверджують, що 48% українців уперше спробувала алкоголь у 16—18 років.
Тепер візьмемо Київську область. Анонімне дослідження дало підстави Всеукраїнському фонду «Захист прав дітей» звітувати, що в цьому регіоні 26% підлітків вживають спиртні напої. Це і школярі, і студенти перших-других курсів ПТУ. Здавалося б, що тут страшного? А нічого, окрім того, що в п’яному стані вони, вважаючи себе безкарними, можуть грабувати магазини (згадайте події на Оболоні), нещадно лупцювати своїх «заучок»-однолітків по голові та нижче пояса (фактажі із Запоріжжя, Дніпропетровщини, Прикарпаття). Мине кілька років, і частина з них, вже звикши до спиртного та отримавши паспорти й водійські права, сидячи за кермом, забиратимуть людські життя. За прикладами далеко ходити не треба.
Річ у тім, що в нашій державі вже вкорінилася традиція споживати алкоголь під час будь-якого святкування (таких українців 73%) — аби зняти стрес, розслабитися (24%), не вирізнятися в компанії (15%). Коли зростають ціни, чомусь спершу обговорюється коливання ПДВ на горілчані вироби чи коньяк; коли з телеекранів пропагують у рекламних роликах спосіб розслабитися за келихом вина чи «літражкою» пива, батьки не виводять дітей до інших кімнат. Це немов чарівний спосіб поринути в ілюзію обману, що життя «налагоджується» завдяки пійлу. Дорослі українці дедалі глибше й глибше поринають в алкогольний вир, а діти беруть приклад із батьків.
Розширюють коло залежних і рекламні компанії, котрі чудово знаються на тому, як уплинути на підсвідомість неповнолітніх. Тут застосовують психоделічні прийоми. Розповідають про міць і повну насолоду від життя. Мовляв, ковтнеш — і станеш лідером, переможцем світу. Ви, певно, помічали, що нинішнє молоде покоління не особливо «западає» на горілку чи коньяк. Вони йдуть як додаток до основного — енергетичних напоїв. Що тут сказати? Обрали найшкідливіше, ще й посилили дію отрути іншим інгрідієнтом. Про зневоднення організму, відмову нирок чи зупинку серця розповідають не автори психоделіки, а звичайні лікарі-патологоанатоми. Підлітки, які живуть у стані перманентного сп’яніння — це група ризику. Саме вони схильні до суїцидів, побиття та ґвалтувань.
Переконана, в суспільстві, де алкоголю надають відтінку богемності, складно прищепити дітям розуміння тверезості як культури життя. Для них потрібно створити гідні комфортні умови побуту, виховати особистість, демонструвати варіанти здорових життєвих задоволень. Там, де хороший настрій, впевненість у собі та гідний батьківський приклад, думок про пляшку і не виникатиме (генетика — то інша тема). Ось цю високу планку варто тримати, допоки дитині не виповниться 21 рік і не завершиться психічне й фізіологічне формування організму.