Ще в 1923 році було створено Оратівський район у складі Подільської губернії. Та потім його то приєднували до Київської області, то повертали назад — у Вінницьку і, зрештою, розформували. Зрозуміло, що таке «смикання» не було на користь його селам і древньому Оратову, який у писемних джерелах згадується з 1448 року. А тим часом люди тут працьовиті, земля — суцільні чорноземи. Тож у грудні 1979 року район відновили. Як він живе і чим переймається сьогодні? Про це розмовляємо з головою райдержадміністрації Надією МЕЛЬНИЧУК.
— Надіє Дмитрівно, з якими результатами район зустрічає помітну дату у своїй історії?
— Цього року зібрали ранньої групи зернових у середньому по 47 центнерів з гектара, кукурудзи на зерно — 82, соняшнику — 26, цукрових буряків — по 550 центнерів. На кожного жителя району виробили по 8 тонн зерна. Це добрі показники, які дають нам право належно святкувати 35-ту річницю відновлення району, проте, у зв’язку зі складною ситуацією в державі, ми прийняли рішення не святкувати, а більше допомоги надати нашому війську.
Ми були ініціаторами в області з надання допомоги Збройним силам України ще відтоді, як анексували Крим. Так, минулої весни наші земляки, військові частини яких були переміщені на межу з Кримом, повідомили про скруту з постачанням. На той час, коли я ще не була головою райдержадміністрації, я через оголошення по радіо зверталася до краян з проханням надати посильну допомогу та звозити продукти харчування в райспоживспілку. Активно відгукнулися і населення, і господарства. Лише в Херсонську область військовим частинам ми відправили 220 тонн продуктів харчування — картоплю, цукор, крупи, макаронні вироби, мед та інші продукти, а також 50 радіостанцій, бронежилети, каски, берці, що було вкрай необхідно воякам.
З нашого району в АТО мобілізували 54-х чоловіків. Ми, взявши на себе відповідальність, забезпечили їх обмундируванням, продуктами харчування, медикаментами. Відправили на схід повний КамАЗ з причепом будівельних матеріалів для облаштування бліндажів. Загалом українським військовим ми вже надали допомоги на загальну суму майже 422 тисячі гривень. Це без врахування допомоги, яку надають волонтери. Таку роботу проводимо і надалі спільно з радою сільгосптоваровиробників. Зрозуміло, що ми будемо робити все можливе, щоб підтримати тих, хто захищає нашу Вітчизну на сході, бо немає нічого важливішого на сьогодні, ніж мир і спокій на рідній землі.
— Раніше район був аграрним, а як тепер?
— Промисловість у нас представлена лише одним підприємством — філією Літинського м’ясокомбінату. Тож живемо із землі. Тішить те, що аграрії використовують сучасні технології. Лише цього року на базі району відбулися два всеукраїнських науково-практичних семінари з обміну досвідом з вирощування зернових культур на базі ТОВ «Агробуд» та один науково-практичний семінар з репродукції свиней на базі ТОВ «Серволюкс».
Понад 75% ріллі в районі обробляють фермери та реформовані господарства, які стали потужними. І це добре, що переважають місцеві, адже інтегровані структури свої зобов’язання бачать лише у тому, щоб розрахуватися з людьми за оренду паїв, а питання утримання інфраструктури у селах та й, власне, надання допомоги військовим в АТО їх ніби не стосується. У нас потужна рада сільгосптоваровиробників. Справжніми господарями, які дбають про соціально-культурний розвиток своїх сіл та умови роботи працівників, є керівники агроформувань Петро Картовий, Петро Сплодитель, Віктор Сандул, Олександр Шевчук, Петро Виходь, Сергій Волкотруб, Іван Любарський та багато інших. Саме завдяки підтримки керівників місцевих господарств реалізуємо спільні проекти районної ради і райдержадміністрації.
— Справді, нині можливості сільських бюджетів обмежені…
— Районний бюджет виконуємо на 103%. На сьогодні не справляються з доведеним завданням дві сільські ради, але спільно працюємо, щоб і вони вийшли на планові показники. Однак маємо розуміти, що район дотаційний, тому бережемо кожну копійку.
Усі землі запасу і резерву сільські ради здали в оренду й мають від цього доходи. З господарствами укладаємо соціальні угоди про підтримку інфра?структури в населених пунктах, де вони працюють, і це дає добрий результат.
На сьогодні чимало селян мають основний дохід з продажу молока та м’яса власного виробництва. І тут важливо, що майже всі керівники господарств дослухалися до рекомендацій і підняли рівень розрахунку за оренду землі до чотирьох відсотків від вартості паю. Тож люди мають чим годувати худобу та птицю. Спільно з районною радою ми зініціювали створення сільськогосподарського кооперативу в селі Чернявка, який заготовляє молоко та виготовляє з нього кілька видів сиру. Ставимо за завдання, щоб такі кооперативи, які мають переробку, були в кожній сільській громаді. Це сприятиме захисту правових та економічних інтересів особистих селянських господарств, а також розширить асортимент продукції.
Залучаємо інвестиції, що дасть можливість створювати нові робочі місця та наповнювати бюджет. Наприклад, ТОВ «Серволюкс-генетик» на своїй племінній фермі з вирощування свиней у селі Рожична невдовзі введе в експлуатацію два нових корпуси на 1500 голів, фермерське господарство «Надія МВ», що в селі Заруддя, будує потужний комплекс з очистки і сушіння зерна, а в селі Велика Ростівка коштом інвестора здійснюється реконструкція молочнотоварної ферми із встановленням доїльної зали та збільшення поголів’я корів. Загалом в аграрному секторі реалізується інвестиційних проектів на суму понад 10 мільйонів гривень.
— Надто актуальним є питання економії газу та впровадження альтернативних енергоносіїв. Що тут вдалося зробити в бюджетній сфері?
— Спільно з районною радою три найбільші школи переводимо з газу на опалення дровами і вугіллям. Питання — складне, адже на це не було закладено коштів до бюджету і не була виготовлена проектно-кошторисна документація. Але ми його вирішуємо. Для балабанівської школи піролізний котел придбав місцевий товаровиробник, за що йому велика вдячність. Завершуємо роботи у чагівській і зарудянській школах.
Якщо опалювальний сезон ці три школи починали на газу, то в зиму вони ввійдуть на альтернативних видах палива. Це дасть можливість на третину зменшити витрати на опалення, а також перерозподілити ліміт з газу на інші заклади освіти. Зауважу, що в районі з 27 шкіл лише 5 працюють на газу, у зв’язку з обмеженими лімітами у них є проблеми з теплом, а решта має або твердопаливний і газовий котел, або опалюється виключно альтернативними видами палива. Тепло і в наших дитсадках, амбулаторіях сімейної медицини та ФАПах.
ПРЯМА МОВА
Голова Оратівської районної ради
Анатолій ОПАЛЮК:
— Деякі наші господарства за технологією догляду і показниками врожайності вже досягли європейського рівня. Цього року кращі з них зібрали пшениці по 70 центнерів з гектара, кукурудзи — по 120, а цукрових буряків — по 700 центнерів. Перспективу району бачимо у розвитку всіх видів сільського господарства та створенні переробних підприємств. На жаль, частина господарств не утримує худобу або свиней. А відомо, що зерно краще продавати у молоці та м’ясі, бо це робочі місця, додана вартість, податки, а також органіка для збереження родючості ∂рунтів. Тому переконуємо аграріїв нарощувати кількість поголів’я.
Великою справою стане децентралізація влади, якщо це буде підкріплено матеріально. Наприклад, забули про 42 кілометри дороги державного значення, яка з Оратова проходить селами до Київської області. Люди їдуть по ямах і кажуть, що місцева влада не працює. Але ж з районного бюджету на цю дорогу ми не маємо права й копійки витратити. Тому засипаємо ями, залучаючи позабюджетні кошти, ніби це робимо крадькома. Потрібно на місця дати повноваження і фінансові ресурси — вони у нас не пропадуть.
Або таке. З ініціативи держави у 1996 році костел, в якому був будинок культури, повернули релігійній громаді. Разом з тим, закладу культури в пристосованому приміщенні, куди його перевели, тісно. В Оратові є Центр естетичного виховання, до якого на заняття в різних гуртках діти приїжджають із сіл за 20 кілометрів. Молодь прагне гармонійно розвиватися, переймати надбання у дорослих. Отже, нам треба збудувати районний будинок культури.
Олег ЧЕБАН,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Надія МЕЛЬНИЧУК. Народилася у 1971 році на Вінниччині. Закінчила Вінницький державний педагогічний університет. Працювала учителем, сільським головою, заступником голови райдержадміністрації. У 2011 році закінчила Академію державного управління при Президентові України. Була активним учасником Революції гідності. З березня 2014 року — голова Оратівської райдержадміністрації.