Хорошу звичку важко культивувати, але дуже легко вбити. В даному разі це стосується сортування твердих побутових відходів. Щоправда, повним сортуванням у селищі міського типу, де живу, і не пахло, але перший його паросток таки може загнутися.
Трохи історії. У нашому дворі півтора року тому біля сміттєвих баків поставили спеціальний контейнер на пластикові пляшки. Думаєте, всі почали кидати туди таку тару, оцінивши недвозначний крок місцевої влади? Ні. У сміттєвих баках валялося набагато більше пластикових пляшок, ніж у спеціальному. Згодом останній раптом зник, позбавивши навіть ту не дуже велику групу свідомих громадян можливості показувати приклад мінімальної турботи про довкілля. Але трохи більш як півроку тому з’явився новий контейнер, облаштований так, щоб можна було викидати туди не лише використані різноманітні пластикові пляшки, а й одноразові пакети, тюбики з-під косметики, каністри й алюмінієві банки.
Спочатку спецконтейнер тривалий час був заповнений навіть не на половину. А тим часом щодня сміттєвоз вивозив на звалище вміст звичайних сміттєвих баків, де пластику, поліетилену, бляшанок аж кишіло. У декого виникали думки, що, можливо, люди краще пристали б на таке сортувальне нововведення від влади, якби, наприклад, їх «простимулювали» реальними штрафами, як це прийнято у розвинених країнах. Дехто переконував, що люди охочіше сортували б сміття, якби знали, скільки та куди місцева влада витрачає живі гроші, які отримує, здаючи відходи на переробку. Були й прихильники того, що з часом односельці самі заразяться позитивним прикладом меншості.
Штрафи не з’явилися, інформації про витрачання відповідних коштів не оприлюднили, а ось позитивний приклад таки став заразним. Не минало й тижня, як спецконтейнер наповнювався відповідними побутовими відходами. Тож поменшало їх у звичайних сміттєвих баках. Можна було констатувати: хороша звичка прижилася. І тут з’явилось оте неочікуване але. Донедавна відсортовані, як і решту відходів, вивозили вчасно. Але за відсортовані потім наче забули — переповненим контейнер простояв тижні три. За цей час люди, сподіваючись, що ось-ось пластик таки заберуть на переробку, складали пакети з відповідними відходами по обидва боки контейнера, а потім почали закидати їх і на його дах.
Та сніг засипав пакети, а комунальники спорожнювали тільки звичайні сміттєві баки, куди потрапляло дедалі більше пластику. Коли ж дійшли руки до спецконтейнера? Можливо, так збіглося чи всесвітня павутина таки зробила своє діло. Але після того як я вранці перед роботою викидала сміття, звернувши увагу, що в баках уже більше пластику, ніж інших відходів, у групі нашої громади в соцмережі запитала, чи знає хтось, чому не вивозять відсортоване сміття, йдучи додому ввечері помітила: спецконтейнер уже був напівпорожнім.
Думаю, що таки зробили свою справу ті, хто вподобав публікацію, а також написав кілька в’їдливих коментарів, навіщо взагалі було ставити контейнер, аби потім забути про нього. Зокрема писали, що в законі передбачено, а інструкції до виконання не приліплено. Зауважу, що в нашому селищі чимало багатоповерхівок, тож таких спецконтейнерів п’ять. Кожен на 2—4 чотири-, п’ятиповерхових будинки на 3—4 під’їзди. Отже, можна уявити, скільки не вдоволених роботою комунальників.
До речі, наше комунальне підприємство громадського сервісу також підписане на групу в соцмережі й завжди миттєво реагує на закиди у свій бік. Наприклад, запитали мешканці, чому не вивозять два дні поспіль звичайне сміття, — сервіс зреагував одразу, повідомивши про поломку машини. І через день вивезення відновили. Та хоч реакції комунального підприємства на дописи про пластик протягом дня не було, у випадковість наявності ввечері напівпорожнього контейнера не дуже віриться. Очевидно, вирішили нишком почати виправляти свою помилку.
Головне, аби вона не повторювалася, адже щоразу потроху розріджуватиме групу прихильників сортування сміття. Це вже перевірено. У нашому селищі таку хорошу звичку довелося плекати півтора року, але кількатижневого випробування на міцність вона не пройшла. Добре, що є ті, в яких хата зовсім не скраю і які готові вказувати владі на її огріхи. І таких має ставати більше.