Надання медичної допомоги для поранених, яких вивозять із зони АТО, — на відносно належному рівні, про що вчора на брифінгу заявив міністр охорони здоров’я Олег Мусій. У цьому він переконався під час двох недавніх відряджень на Дніпропетровщину та Харківщину. У цих областях медичні заклади, що працюють на АТО, мають достатню кількість кваліфікованого персоналу. Крім госпіталів, задіяно й цивільні лікарні, зокрема обласну ім. І. І. Мечникова у Дніпропетровську, роботу якої міністр оцінив на 9,5 за десятибальною системою. До речі, за мобілізаційним планом, який нині набув чинності, по всьому периметру кордону з агресором зарезервовано у медичних закладах 30% ліжок.
Олег Мусій визнав, що оскільки нашу медичну систему досі не реформовано, державна медицина працює повільно, вона неповоротка та бідна. Тому допомога волонтерів, які набули досвіду ще на Майдані, просто неоціненна. Заявки на ліки, препарати, обладнання волонтерські організації розміщують в Інтернеті, і зазвичай ці потреби вдається вдовольнити за кілька днів.
Міністр щиро подякував усім волонтерам, а також розповів, що міністерство зверталося до виробників та дистриб’юторів ліків по допомогу і отримало її. Фармкомпанії та трейдери надали медичних препаратів та засобів на суму понад 20 мільйонів гривень. Це вітчизняні компанії, серед яких «Фармак», Борщагівський хімфармзавод, харківський «Лікхім» і багато інших, а також закордонні. Окремо міністр відзначив виробників з Донецької області, які, на жаль, нині зупинили свою діяльність через напружену військову обстановку у місцях розташування їхніх виробництв.
Висвітлюючи питання вчасного надання допомоги пораненим на полі бою, Олег Мусій зазначив, що найкраща допомога — це вчасна евакуація. Завдання медика на полі бою — зупинити кровотечу, зробити знеболювання і в разі потреби мобілізувати. У Міноборони за таким принципом працюють усі 50 мобільних бригад. А для підвищення мобільності лікарів у зоні АТО міністерство нещодавно передало туди 16 карет швидкої допомоги. Половину з них у підрозділи Міністерства оборони, половину — в МВС.
Кожна структура, що задіяна в АТО, — Міноборони (Збройні сили України), МВС (зокрема Національна гвардія), СБУ, прикордонники — має свою медичну службу, яка й відповідає безпосередньо за медичне забезпечення підрозділів. Але для координації роботи всіх служб при МОЗ створено штаб, який очолює заступник міністра Василь Лазоришинець. Штаб вирішує питання перенаправлення сил та ресурсів, оперативної реєстрації ліків, які надходять як гуманітарна допомога, тощо.
Не зміг обійти міністр і теми надання допомоги хронічним хворим — цивільним пацієнтам із Донецької та Луганської областей. Зокрема, він подякував волонтерам та благодійникам, які допомогли вирішити питання оперативного забезпечення інсулінозалежних хворих. Адже через бойові дії та окупацію Донецька сепаратистами та рашистами не було можливості провести тендер на закупівлю інсулінів.
Виручили добродійники й тих, чиє життя залежить від вчасно проведеного гемодіалізу. Так, півсотні таких хворих із зони АТО розмістили в обласній лікарні Дніпропетровська, де одна із закордонних фірм безкоштовно встановила необхідне дороге обладнання. До речі, до порятунку таких пацієнтів долучилися й Харків, Київ та Чернігів, де теж було надано відповідні ліжкомісця.
Випереджаючи питання про кровоспинні препарати, які так потрібні під час надання допомоги пораненим, Олег Мусій повідомив, що препарат «Целокс» виробництва Великобританії вже зареєстровано, і він тепер легальний на території України, а от «Гемма» — інший затребуваний препарат начебто вітчизняного виробництва — реєстрації ще не має, тому МОЗ не може офіційно його рекомендувати. Усього у нас зареєстровано сім подібних препаратів.
Підсумовуючи сказане, міністр висловив своє позитивне ставлення до бойкоту лікарських препаратів російського виробництва. За його словами, в Україна нині зареєстровано 306 фармакологічних препаратів російського виробництва. За винятком двох десятків вакцин, які умовно критичні в заміщення, решті легко можна знайти аналоги та замінники.
Леонід ОЛЬШЕВСЬКИЙ,
для «Урядового кур’єра»