З обкому партії передали вказівку секретаря: показати "Новини" о 17.15, а не о 18-й за програмою. Пояснив: "Це неможливо! Випуск з сурдоперекладом, люди з вадами слуху чекатимуть його саме о шостій". Співрозмовник наполягав: секретар обідатиме з румунською делегацію о 17-й, і це треба заради гостей. "Румунські товариші" в минулий приїзд побачили в "Новинах" жестову мову й дуже реготали, дуже веселилися. Тому й "прийнято відповідне рішення" (голос у слухавці став левітанівським). "А як же глухі?" - відбивався я. "Якщо вам треба - покажіть їм випуск і о шостій", - відрізав співрозмовник.
Вам треба...
Згадав цю давню історію, коли нещодавно в Нацраді України з питань телебачення і радіомовлення був на "круглому столі" "Забезпечення прав людей з вадами слуху в українському телепросторі": те, що чув, свідчило про таку саму зневагу до людей з обмеженими можливостями...
Титрованих передач мало і ставлять їх у незручний час. Титри, рухомі рядки перекривають рекламою. Шрифти, фони такі, що розібрати написане неможливо. В текстах незбагненна кількість помилок! У "Новинах" рухомі рядки найчастіше -це виклади тем, а не коментарі до відео. Постаті перекладачів у кутку кадру дрібні, як вони жестикулюють, тобто "що говорять" не роздивишся. І цей перелік претензій можна продовжити. Вони - віддзеркалення того, що проблемами глядачів, про яких пишу, на каналах надто мало переймаються. А за статистикою людей з вадами слуху - до 8%!
У Верховній Раді чекає свого часу проект закону, який поліпшить ситуацію - казали представники Держтелерадіо, розробники цього документа. Та ознайомлення з ним оптимізму не додало.
Передбачається, що у програмах будь-якого каналу 5% часу мають займати передачі, адаптовані для людей з вадами слуху. 1 год. 12 хв. на добу. Дві чи навіть одна іноземна титрована стрічка - і питань немає. Правда, проект обумовлює тематику - інформаційно-аналітичні, культурно-мистецькі, науково-просвітницькі передачі і фільмопоказ, але не встановлює обсяги кожної категорії й таким чином відкриває шлях для пошуків варіантів найпростішого виконання мовниками цих вимог. Не обумовлюється час показу, що дозволить "виконувати закон", демонструючи адаптовані передачі після опівночі, як нині роблять деякі канали, показуючи дитячі мультики до перших півнів. І ліцензійні вимоги виконуються, і час, привабливий для рекламодавців, не "засмічується" програмами для малюків...
Проект лукаво стверджує, що прийняття закону не вимагатиме додаткових асигнувань. НТКУ, ОДТРК використовуватимуть для титрування чи сурдоперекладу бюджетні кошти, а не державні ТРК - зі своїх прибутків. При нинішньому ставленні до проблем людей з обмеженими можливостями чи варто сподіватися, що це буде робитися з розумінням важливості такої роботи?.. Формально в багатьох випадках все буде о'кей, а по суті - знущанням.
Коріння проблеми не у відсутності законодавчих норм, їх і нині достатньо, а у відсутності в суспільстві в цілому співчуття до людей з обмеженими можливостями. Практика ТБ - віддзеркалення цієї ситуації.
Проблема, коли ті, хто чує, не чують тих, хто не чує, насамперед, моральна. Спробував хоча б деякою мірою поставити себе на місце глухих. Дивився кілька днів передачі без звуку. Зробіть, колеги з ТБ, такий експеримент. Може, щось зрушиться у ставленні до людей, про яких пишу, а від того зміниться в ефірі, зменшиться та соціальна ізоляція, яку нині відчувають ті, хто не чує.
Олександр МАКАРСЬКИЙ,
професор