ПOРAДИ
Як прикрасити оселю до Великодня?
Традиції великоднього прикрашання осель - не такі "обов'язкові", як різдвяні. Як звичайно, тут усе залежить від уподобань та смаку господарів. Останнім часом зарубіжна мода "дострибала" до нас у вигляді пасхальних зайців, яких дедалі охочіше купують і ставлять чи то на видному місці у квартирі, чи то й на святковий стіл. Однак наших, українських, традицій прикрашання житла теж не бракує. Етнограф Володимир Щібря розповідає, що здавна головною ознакою Великодня була чистота помешкання. Заздалегідь кожна господиня турбувалась про те, щоб обов'язково навести у хаті порядок. Потрібно було зняти зі стін і попрати рушники, скатертини, рядна. А потім побілити хату і повішати чисті рушники на стіни. На Полтавщині у піст вішали "білі" рушники, тобто з вишивкою мереживом білим кольором. А вже перед Великоднем їх міняли на вишивки в червоних або червоно-чорних барвах.
A на столі - крашанки
Головні великодні символи, безумовно, - паски, писанки. Нині дуже модно виготовляти писанки "полегшеного" зразка - продаються різноманітні наліпки, якими обгортають яйця: раз-два - і готово. На святковому столі вони мають красивий вигляд, правда, чистити їх потім морока. Та Володимир Щібря пояснює, що якраз на столі мають бути не писанки, а крашанки. Це зовсім не одне й те ж саме. Для великодніх трапез здавна готувались саме крашанки - варені й розфарбовані одним кольором яйця. В давнину писанки з варених яєць не виготовляли, бо вони ніколи не призначались для їжі.
Писанку робили на сирому яйці. Ще варіант - брали сире яйце, проколювали з двох боків дірочки, видували вміст яйця і розмальовували шкаралупу. І кольори, й візерунки для писанок добирались ретельно, а "секрети" розписування передавались від матері до дочки. Розмальоване спеціальними візерунками яйце - символ і оберіг для дому і людини, а ще - головна великодня окраса.
- На Поділлі, наприклад, до образів у хаті підвішували писанки низками, як намисто, і це було дуже красиво, - каже Володимир Шкібря. - Ця традиція з'явилась десь у середні віки. А до цього часу писанки не пробивали, а просто зберігали. А ще робили голубів з паперу. Це щось віддалено схоже на оригамі. Як звичайно, найбагатші і найцікавіші традиції великоднього прикрашання помешкань були в селах. Тепер же вони поступово зникають, натомість дедалі більше "оселяючись" у містах. У мене біля образів пара писанок висить. На жаль, я не маю такої кількості, щоб повісити їх як намисто, бо їх має бути дуже багато. Але хочеться це зробити.
Багато друзів Володимира Шкібрі, які займаються фольклором, етнографією, не лише зберігають народні традиції у побуті своїх помешкань, а й стилізують їх під сучасний дизайн.
- Уявіть собі сучасну київську квартиру, де до люстри підвішені писанки. Як іграшки на Новий рік. Їх там - 15-20, тобто велика люстра і дуже багато писанок. У сучасній квартирі це має дуже колоритний вигляд, - каже етнограф і радить зробити щось подібне у своєму помешканні.
Трипільська іграшка
- А ще в Україні з писанок голубів робили, - додає Ірина Жданова, керівник київського Родинного центру "Як намалювати птаха", - брали писанку, по боках робили прорізи, вставляли гофровані крильця, ззаду - хвостик, а голівку робили із воску. До речі, раніше взагалі була традиція - робити писанки з яйця від курки, яка перший рік несеться. Ці яйця не видувалися, а писанка називалась "правдивою" і мала сакраментальний зміст. У писанки майстрині вкладали свої побажання - через символи, колір. Це була своєрідна великодня листівка. До речі, я бачила на фотографіях експонатів, знайдених у Трипіллі, глиняні яйця з узорами. Їх робили і за часів Київської Русі в 11-12 століттях як бряцківки-забавки для дітей.
Цікаво, що в Родинному центрі не просто вивчають народні традиції і обряди, а й багато чого з вивченого вносять у побут своїх сімей. Нещодавно там провели майстер-клас для бажаючих навчитися писанкарству.
- Ми багато чого робимо цілими родинами, адже така колективна і пізнавальна праця згуртовує сім'ї, сприяє спілкуванню. Ми вирішили разом із дітьми відтворити макет подільської хати і до кожного свята її прикрашати так, як це робили наші предки: до Великодня, до Трійці, до Покрови... Також ми співпрацюємо з Тульчинською школою-інтернатом для дітей-сиріт. Так ось, вони зробили основу макета з дерева і розписали подільські писанки - для цього взяли перепелині яйця. Цю основу передали нам, а ми, київські родини, оформили інтер'єр. Оксана Пацелюк виткала налавник з вовни у таких кольорах, які здавна використовували на Поділлі. А ми виготовили рушники, скатертину за старовинною подільською технікою...
В інтер'єрі музею
- Ми плануємо зробити два макети - один подати у Музей Івана Гончара, - пояснює Ірина Жданова. - Там до Великодня відбудеться Всеукраїнський фестиваль "Орелі", до якого збирають на конкурс творчі роботи - дитячі, родинні з різних регіонів, і запрошують учасників конкурсу на фестиваль. Тож сподіваємось, що тульчинські дітки приїдуть у Київ і побачать нашу спільну роботу в інтер'єрі музею. Другий макет повеземо нашим друзям у Тульчин і разом з київськими і вінницькими майстрами влаштуємо дітям фестиваль "Етноколо" на шкільному подвір'ї.
... Коли вже макет хати було розмальовано, ми відчули, що хочеться продовжити. Тому в планах - виготовити макет ще й поліської хати. Взагалі, ми й самі вчимося і хочемо своїми знаннями поділитися з іншими. Хочемо крок за кроком облаштування цієї хати зняти на відео і розмістити на сайті YouTube. Зараз же Інтернет не проблема, тож і в місті, і в селі всі можуть його подивитися і собі зробити таке ж саме. А то ще й краще.
- І ще трохи про традиції, - каже Володимир Шкібря. - Я дізнався, що колись на Вінниччині дівчата малювали писанки хлопцям - кого любить, тому й малює. І несли їх у пазусі до церкви. Після служби відбувалися весняні ігри, хороводи, під час яких вручали писанки своїм коханим. Кожен хлопець очікував на це. Так ось, якщо йому та дівчина подобалася, то він брав від неї писанки, а якщо ні - то обнімав її і писанки в пазусі давилися...
ГОТУЄМОСЯ ДО СВЯТА
Замість розпису - наліпки
Для більшості українських родин фарбування яєць на Великдень - справжній ритуал. Традиційно для цього господині заздалегідь збирають лушпиння із цибулі чи закуповують різнокольорову харчову фарбу. Проте сучасні панянки, які не хочуть заморочуватись, віддають перевагу спеціальним святковим наліпкам із різноманітними сюжетами. Вибір останніх просто вражає: тут тобі й казкові герої, і традиційні квіткові орнаменти, і зображення святих ликів. Коштують вони недорого, приблизно 2 грн за комплект із 7 наліпок, і продаються буквально на кожному кроці.
От тільки служителі церкви не радять на великодні яйця наносити зображення Ісуса Христа чи Божої Матері.
- Можливість прикрашати пасхальні писанки і крашанки образами святих з'явилась порівняно недавно, буквально останні кілька років, - зазначає архієпископ, речник Київського патріархату Євстратій Зоря. - І виникла вона через те, що комерсанти почали виготовляти плівки, які можна використовувати для прикрашання пасхального яйця відповідним зображенням. Таким чином, ніякого церковного чи традиційно народного коріння такий спосіб прикрашання яєць не має.
Щоправда, більшість покупців над доречністю таких прикрас не замислюється, тому й купують ті наліпки, які припадуть до душі.
- Як звичайно, кожен обирає той сюжет, який особисто йому подобається, - переконує продавець одного із столичних супермаркетів Олена Данькович. - Я не помічала, щоб хтось розмірковував над тим, що не варто на яйця наносити зображення Божої Матері чи Ісуса Христа. Молоді матусі, приміром, дуже полюбляють купувати казкових принцес та принців, а також різних звіряток. Люди старші віддають перевагу квітковим орнаментам чи зображенню святих.
Та священнослужителі переконані, що християнам не варто підтримувати цю комерційну вигадку. А великодні яйця варто прикрашати в традиційний спосіб - фарбуючи їх в інші кольори чи розписуючи різними орнаментами.
Отець Євстратій Зоря пояснює:
- З точки зору церкви, ми не можемо навіть нейтрально ставитись до такого нового способу прикрашання великодніх яєць, тому що ці образи потім разом із яєчною шкаралупою викидають у сміття, що абсолютно неприйнятно для християнської свідомості! Адже в українських християнських традиціях є особливе шанобливе ставлення до образів Спасителя, Божої Матері, святих. Саме тому народна традиція протягом століть пов'язувала прикрашання великодніх яєць лише з орнаментами чи фарбуванням їх у яскраві кольори. Проте аж ніяк не із зображенням на шкаралупі, приміром, Божої Матері. Народ, вочевидь, розумів, що це матеріал, який буде викинутий у сміття, а разом з ним і святий образ, що неприпустимо. Особливо коли ми говоримо про освячені продукти. Адже, за церковною та народною традицією, посвячене на Великдень узагалі не можна викидати у сміття, ці продукти потрібно з пошаною споживати за святковим столом, а рештки закопувати в землю.
A ЯК У НИХ
АВСТРАЛІЯ. Тут дуже популярні "яйця" з шоколаду або цукру, а ще - різноманітні солодощі-фігурки у формі кролика.
ШВЕЦІЯ. До Великодня в помешканнях шведи всюди ставлять фігурки жовтих курчат, прикрашених кольоровим пір'ям. Писанки зазвичай виготовляють із картону, а всередину кладуть цукерку.
БОЛГАРІЯ. На Великдень багато писанок викладають довкола великої святкової хлібини. Болгари "цокаються" писанками доти, поки на одній з них не з'явиться тріщина, і бажають одне одному успіху.
ФРАНЦІЯ. Тут існує великодній звичай прикрашання джерел гірляндами із різнокольорових пасхальних яєць, паперу, гілок і стрічок.