Що ближче Новий рік, то більш наполегливим та нахабним стає бажання свята. Воно стукає у мозок, прагнучи підбадьорити його творчі здібності. Воно перебиває різні і важливі думки, повертаючи їх до того невблаганного бажання свята. Невже воно так тобі необхідне саме зараз? Тут би подумати про проблеми в державі, про те, яку тему подати в газеті, але твоє єство настирливо вимагає свята! І це не здолати ані хаосу на вулицях, ані майданам, ані браку святкових ідей.
Господи, ну надихни фантазію і спровокуй мозок на щось дивовижне і неординарне! Олів’є, шампанське, телевізор — цей ланцюжок, що проти волі випливає з куточка свідомості, вже сприймається як підступна зміюка, що може вбити зародки твоїх світлих бажань і святкових налаштувань. Але що протиставити цьому?
…Коли була маленькою, наша сім’я починала готуватися до зимових свят ще в листопаді. Саме тоді ми з сестрою починали збирати сріблясту і золоту фольгу від цукерок, потім з батьками йшли у магазин за кольоровим папером і свіжим клеєм. Ото щастя було, коли купили папір, що сам клеїться, тільки його треба намочити, як конверт! Того року ми наробили кілька метрів яскравих ланцюгів, якими обмотали все в кімнаті — для ялинки цього було надто багато. Потім із серветок вирізали сніжинки, обмотували горіхи фольгою, а до цукерок чіпляли хвостики з проволоки. Тими заготовками згодом прикрашали вікна і пахучу ялинку. Обов’язково майстрували костюми: корони, звірячі вуха і хвости, плащі чарівників і довгі спідниці принцес.
Так поступово свято входило в дім задовго до його часу. А скільки в тих милих дитячих виробах було доброї енергетики та передчуття свята, яке і запам’яталося більше, ніж самі свята. А гарний настрій та добра атмосфера в домі підігрівалися спільною роботою, обговоренням ідей та примірюванням усього зробленого. Більше того, ми — діти — почувалися чарівниками, здатними створити диво.
Годі ностальгувати за минулим! Його треба зробити теперішнім!
Зробімо передноворічний календар, і хай записи в ньому будуть не банальні: «не забути це», «купити те». Це буде календар святкового настрою. За 15, 10 днів на кожен день, що залишився до Нового року, пишемо позитивне повідомлення чи побажання, додаємо щось маленьке і приємне — цукерочку, горішок, може, навіть квиток на виставу у новорічні дні — і розвішуємо на стіні чи вкладаємо у велику коробку. Потім щодня зранку витягаємо листівочку й отримуємо порцію святкового настрою. А можна листівки-побажання розвісити на різдвяному деревці, в ролі якого буде кімнатна рослина. Дещо можна залишити на ньому і до святкової ночі, а щось можна відкрити і раніше. Головне, щоб інтрига зберігалася, а бажання дива підігрівалося напередодні свята.
Дякую, мозку, за непогану ідею. Що нам заважає придумувати і робити подібне сьогодні? Те, що все можна купити і не паритися? Так, справді, але настрій і свято не купиш у супермаркеті! Як, урешті, і найкращий подарунок самому собі, бо ним може бути тільки радість в очах близьких людей, яким ти втілив у життя мрію чи подарував диво. Незабаром у повітрі запанує запах свіжої хвої, змішаний з ароматом мандаринів. Будуть закуплені продукти для святкового меню, а з віддалених полиць дістанемо коробки з ялинковими прикрасами і гірляндами. Дістаньмо разом із ними зі своєї душі тепло і радість, аби було що подарувати рідним. Одягнемо на свої обличчя усмішки, а в очах засвітимо радісні вогники, від яких стане світліше на роботі і вдома. Щастя і тепла нам усім у Новому році!