Віктор ГЕРАСИМОВ,
поет-пісняр
Віктор Герасимов належить до тих митців, які перебувають здебільшого за офіційним кадром. Щонеділі він виходить у радіоефір як коментатор розважальної передачі "І знову зустріч", багато пісень на його слова стали шлягерами і припали до душі слухачам. Серед них - "Зачаровані слова", "Маки червоні" та інші. Окрім цього, В. Герасимова справедливо вважають своєрідним генератором і організатором багатьох всеукраїнських та міжнародних культурно-мистецьких фестивалів. Серед них "Пісенний вернісаж", "Боромля", "Ялтинське літо", "Азовські вітрила", "Кришталевий Трускавець", "Українська родина" тощо.
Нещодавно в житті відомого митця сталися дві події, які й послужили приводом для зустрічі з кореспондентом "УК": виповнилося 20 років з часу заснування Асоціації діячів естрадного мистецтва та в ефір вийшов 1500-й випуск радіопередачі "І знову зустріч".
- Вікторе Володимировичу, ви 20 років беззмінно очолюєте Асоціацію діячів естрадного мистецтва України. Навіть важко уявити культурно-мистецьке життя без цієї організації. Проте що було б, аби її... не було?
- Утворилася б величезна духовна вирва, яку навряд чи вдалося б чимось заповнити. Перепрошую за прямолінійне порівняння, але що було б, якби людина перестала, наприклад, бачити чи чути? Важко відповісти однозначно. Подібна паралель напрошується і в цьому випадку. Сьогодні в лавах Асоціації понад 2100 індивідуальних, колективних, зарубіжних учасників. Це справжній духовний цвіт нації, її мистецький оберіг, у якого найвище призначення - берегти і примножувати набутки людської душі. Тож значна кількість фестивалів, концертів, конкурсів, інших культурно-мистецьких заходів прямо чи опосередковано пов'язані саме з цією організацією.
- Радіослухачі настільки звикли до вашої передачі "І знову зустріч", що інколи здається: ця передача існувала завжди. А між іншим, уже прозвучало півтори тисячі її випусків. А це - 750 годин чистого ефірного часу, або, по суті, 30 діб. Що значить ця передача особисто для вас, адже така активна радіожурналістика забирає багато енергії, нервів, здоров'я?
- Щодо останнього, то дозвольте не погодитися. Коли робота в радість, то про втому ніколи не замислюєшся. Я залюбки готую кожен випуск і про жодну з 1500 передач не можу сказати, що готував її через силу чи з якогось примусу. Труднощі в іншому: складно знаходити воістину талановитий матеріал. Маю на увазі насамперед пісні, гумор і сатиру, твори інших розважальних жанрів. До того ж, я давно переконався, що таланти гуртуються не тільки в столиці. Повірте моєму досвіду, але в провінційних містечках, обласних центрах теж є справжні митці, які варті того, щоб їх чула вся Україна. Наприклад, у ваших Сумах працюють два заслужені діячі мистецтв Валерій Козупиця та Микола Юдін. Перший - відомий співак і композитор, лауреат багатьох пісенних фестивалів різного гатунку, другий - автор пісенних текстів, які вже полюбилися слухачам.
Набагато складніше з гумором. З відходом в інший світ Павла Глазового та Степана Олійника українська естрада надто збідніла і поки що зажурена. Тому чекаємо, що хтось прийде-таки на зміну цим великим сміхотворцям. Але як автор передачі щасливий з того, що маю можливість допомагати талановитим виконавцям у їхньому творчому становленні.
- Якщо вже мова зайшла про гумор, то чи не могли б ви пригадати якийсь кумедний випадок зі свого мистецького життя?
- Мені поталанило знати багатьох великих артистів. Серед них Тарапунька і Штепсель. Пригадую, як у 1969 році Юрій Трохимович Тимошенко (Тарапунька) відзначав 50-річчя від дня свого народження. До його просторої київської квартири, що неподалік нинішньої станції метро "Золоті Ворота", прийшло майже 50 гостей. Головним чином з "Укрконцерту", якого, на жаль, сьогодні вже немає. Справа була надвечір, запрошені збиралися сідати за святковий стіл, який, незважаючи на дефіцитний радянський період, аж угинався від наїдків і напоїв. Було все, за винятком... "кільки в томатному соусі". Саме її ювіляр буквально обожнював. Тож вибачившись за маленьку затримку, Юрій Трохимович підхопив авоську і помчав до гастроному, що був через дорогу. Хвилин за 15 повернувся з чотирма баночками і взявся в урочистій обстановці відкривати їх. Як усі здивувалися, коли в першій виявилася не кілька, а... чорна ікра. Всі буквально завмерли. Як-не-як, а за якісь копійки трапився такий делікатес. Те саме виявилося і в другій баночці, і в третій, і в четвертій... Гості завмерли. А ювіляр, з притаманним йому природним артистизмом, розвів руками: мовляв, так може поталанити лише раз у житті.
...Наступного ранку близько 8-ї години Тарапунька розбудив Штепселя, який залишився в нього ночувати. Підвів того до вікна і вказав на гастроном, де вчора "купував" кільку. Там уже стояла черга не менше як з двох десятків учорашніх гостей. За якісь 10-15 хвилин після відкриття магазину вони дружно виходили звідти з сумками, заповненими "помилковою" консервою.
Що було далі, гадати важко. Виявляється, напередодні свого ювілею Тарапунька поїхав до знайомого директора київської рибної бази і попросив закрутити 4 баночки чорної ікри в тару з-під кільки... Наскільки знаю, більшість гостей, які клюнули на такий жарт, просто посміялися і таки поїли куплену рибку. Хоч дехто всерйоз образився.
- Ви очолюєте Агентство охорони прав виконавців. За кордоном у цій справі таки навели порядок, і справді талановиті митці можуть жити на творчі гонорари. Чи може собі це дозволити в Україні, приміром, поет-пісняр чи просто письменник, композитор, співак? Наскільки вони захищені від масового піратства, яке досі процвітає в державі?
- На жаль, не можу щось сказати оптимістичне, оскільки ми ще тільки йдемо до цивілізованих норм. Однак маємо відповідне Агентство, яке активізує діяльність щодо захисту авторських прав. За останні роки сталося чимало позитивних змін, і значна частина митців їх відчула. Але попереду роботи значно більше, ніж її виконано. Тут потрібна насамперед рішуча участь держави, яка б виступила гарантом авторських прав.
- Сьогодні на масовій сцені - маю на увазі телебачення - чимало радіопрограм (насамперед FM-станцій) культивується щонайбільший несмак. Співають безголосі, пісні пишуть люди, які від мистецтва перебувають на захмарній відстані. Як правило, балом правлять гроші. На вашу думку, як довго це триватиме і чи є рецепт проти такої псевдомистецької хвороби? Чи, може, на це просто не зважати?
- Не зважати на подібне невігластво - означатиме мовчки йому потурати. Я вже казав про радіопрограму "І знову зустріч", ефір якої завжди відкритий для талановитих митців. Було б добре, якби ми мали хоча б умовне об'єднання тих, хто бореться із сірятиною та безликістю на естраді. На жаль, несмак набув масового характеру, і навіть деякі наші "зірки" відверто цьому потурають. Одні - через гроші, інші - через власну "тьмяність": як відомо, на такому фоні їхнє сценічне "світло" стає яскравішим.
Однак і у відчай не варто впадати. Є чимало людей, які не тільки знаються на мистецтві, а й підтримують його. Серед них - Анатолій Толстоухов. Він не закликає когось до чогось, а просто робить добру справу, допомагаючи як окремим виконавцям, так і багатьом культурно-мистецьким заходам під час їх проведення. І що більше з нас сповідуватимуть такий стиль, то краще буде для нашої загальнонаціональної естради.
- Один із російських співаків і композиторів якось заявив, що знає формулу шлягеру. Що, на вашу думку, лежить в основі успіху тієї чи іншої пісні: текст, музика, виконання, все це разом чи, може, щасливий випадок?
- Написання пісні - то таємниця з величезною кількістю замків, од яких немає ключів. На мою думку, ніхто не в змозі передбачити творчу долю твору. Я - не виняток. От і зараз на моєму робочому столі лежать рукописи, однак не беруся щось пророкувати. Хай це і надалі залишається таємницею. Один мудрий чоловік якось сказав: життя втрачає багато своїх неперехідних цінностей і принад саме тоді, коли знаходяться відповіді на запитання, на які їх не можна знайти.
ДОСЬЄ "УК"
Віктор ГЕРAСИМOВ. Народився 13 листопада 1941 р. в Нікополі Дніпропетровської області. Заслужений діяч мистецтв, завідувач редакції розважальних програм Національної радіокомпанії України, президент творчої спілки "Асоціація діячів естрадного мистецтва України". Очолює Агентство охорони прав виконавців.
Відомий поет-пісняр. Твори на його слова в репертуарі таких виконавців, як Йосип Кобзон, Анатолій Мокренко, Таїсія Повалій, Микола Гнатюк, тріо Мареничів, гуртів "Кобза", "Явір", "Пламя" (Росія). Серед співавторів - композитори Ігор Шамо, Віталій Філіпенко, Олександр Злотник та інші.
Лауреат мистецьких премій ім. С. Гулака-Артемовського, ім. А. Малишка. Кавалер орденів "За заслуги" ІІІ ступеня, "Знак Пошани".