Втрата обсягів виробництва продукції рослинництва в натуральних величинах 2022 року порівняно з попереднім становить 35—40%. Так вважає провідний аналітик Українського клубу аграрного бізнесу Світлана Литвин. «Це зумовлено скороченням посівних площ (тимчасовою окупацією кількох областей України) і нижчою врожайністю порівняно з попереднім роком. У тваринництві ситуація трішки краща, однак і тут спостерігається скорочення обсягів виробництва на 10—15%  залежно від категорії», — зазначає експерт.

Проте обсяги врожаю зернових становитимуть понад 50 мільйонів тонн і вже нині в рази перевищують внутрішні потреби держави. За окремими культурами валовий збір перевищив обсяги 2021 року, зокрема гречки — в 1,6 раза.

Запровадження та використання зернового коридору розширило логістичні потужності для українського експорту, які від початку війни й фактично до серпня обмежувалися наявними можливостями сухопутного транспорту — залізничного й автомобільного.

«Завдяки цьому за дев’ять місяців війни — березень-листопад — Україна змогла експортувати всіма видами транспорту 12,3 мільйона тонн кукурудзи, близько 7 мільйонів тонн  пшениці та по 2,8 мільйона тонн олії й ріпаку», — вважає Юрій Лупенко.

За словами Світлани Литвин, на 11 грудня 2022 року вдалося вивезти 13,7 мільйона тонн різної продукції АПК, зокрема зернових культур — 10,4 мільйона тонн. Однак нині морські порти Одеської області не працюють на повну потужність, оскільки російська сторона значно обмежує проходження інспекцій морських суден. Унаслідок цього є чимала черга.   

«Надлишкова пропозиція зернових на ринку (варто врахувати невивезені залишки минулого врожаю) спричинила дуже низьку ціну на внутрішньому ринку. А в комбінації з дорогою логістикою це призводить до скрутного фінансового становища аграріїв. Наслідком може бути те, що 2023 року спостерігатимемо скорочення обсягів виробництва зернових ще на 30—40%», — упевнена пані Литвин. 

Виробництво опинилося в зоні бойових дій

2022 року в умовах повномасштабної агресії рф проти України офіційної інформації про поголів’я худоби і птиці та обсягів виробництва м’яса немає.

За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, обсяги виробництва продукції вирощування худоби і птиці та виробництва молока 2022 року зменшаться порівняно з торішніми на 10—12% і дадуть змогу забезпечити мінімальні потреби внутрішнього ринку.

Ринок м’ясо-молочної продукції істотно постраждав від знищення або руйнування тваринницьких підприємств, порушення логістичних ланцюжків і технологій, значного відтоку кваліфікованих кадрів, диспропорцій споживчого ринку, енергетичного забезпечення тощо.

«Найбільш негативно повномасштабна агресія росії позначилася на ринку м’яса свиней, оскільки найбільші виробники свинини були в Донецькій, Дніпропетровській та Харківській областях — регіонах активних бойових дій або окупованих агресором. За даними Державної служби статистики України, саме ці три області забезпечили торік 26% обсягів виробництва м’яса свиней сільськогосподарськими підприємствами в забійній масі», — констатує Юрій Лупенко.

На думку аналітика Українського клубу аграрного бізнесу Максима Гопка, за 10 місяців 2022 року в господарствах всіх категорій поголів’я великої рогатої худоби порівняно з аналогічним періодом 2021-го скоротилося на 14% і становить 2,58 мільйона голів. За цей самий період поголів’я свиней скоротилося на 12%, птиці свійської — на 13,1%.

«Логістику за рік було змінено, що вплинуло на збут м’ясо-молочних продуктів та їхню кінцеву собівартість. Великим досягненням у молочній галузі стало відкриття нових ринків збуту в Європейському Союзі. Через скорочення споживання на внутрішньому ринку відбулося стрімке збільшення пропозиції, що ставило під питання існування галузі в майбутньому. Завдяки плідній співпраці українського уряду з європейськими колегами вперше за останні два роки сальдо торговельного балансу молочних продуктів позитивне», — вважає пан Гопко.

Вартість борщового набору зросла на 35%

Виробництво цукрових буряків, як і більшості видів сільськогосподарської продукції, 2022 року зменшиться. За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, рівень зменшення не перевищить 20% і не буде критичним для ринку цукру. Прогнозовані обсяги його виробництва будуть незначно меншими за рівень 2020 року, коли дефіциту цього продукту не відчувалося.

«Більших втрат  зазнав ринок овочів, оскільки їх вирощують переважно на півдні країни, де тривали і тривають бойові дії. Забезпечення потреб споживачів ускладнюється через порушені канали збуту. У регіонах безпосереднього вирощування овочів пропозиція була надлишковою, а в інших, навпаки, їх бракувало. Тож на ринку овочів спостерігалося істотне зростання цін. Вартість овочевого борщового набору на початку жовтня порівняно із січнем 2022 року зросла на 35%», — зазначає Юрій Лупенко.

Площа олійних культур збільшиться

Яким буде 2023 рік в розрізі АПК?

В Українському клубі аграрного бізнесу прогнозують збільшення посівних площ під олійними культурами, які вигідніше експортувати (вони мають вищу ціну за тонну, і це дає змогу  компенсувати всі логістичні витрати), й одночасне зменшення посівів під зерновими культурами. За песимістичних варіантів навіть можемо мати незасіяні поля. Однак в будь-якому разі внутрішню потребу України буде задоволено.    

За оцінками Інституту аграрної економіки, до кінця 2022 року ціна на продукти переробки зернових культур, такі, як крупи та борошно, не зростатиме, навіть може бути незначне зниження до 5%. Проте протягом першого півріччя 2023-го очікується зростання цін на крупи в середньому на 10—15%.

Коливання цін на ринку м’яса залежить від інтенсивності та тривалості бойових дій.

«У наступному півріччі очікується зростання цін на овочі борщового набору на 15—20% за їх видами. Ціни на яблука теж традиційно можуть зрости до 20—25%. До причин подорожчання овочів і фруктів слід зарахувати: додаткові витрати у зимово-весняний період на електроенергію (зберігання у сховищах), оренду приміщень та комунальні послуги, транспортні витрати, енергоносії, підвищення попиту на плодоовочеві під час Великого посту тощо», — додає Юрій Лупенко.

Зберігаються і ризики експорту сільськогосподарської продукції, основні обсяги якого йдуть через Чорне море. Це може зменшити інтерес до збереження посівних площ олійних культур, більша частина продукції яких експортоорієнтована.