ПРОБЛЕМА
Голова Національної спілки
майстрів народного мистецтва
України Євген ШЕВЧЕНКО
Ми імпортуємо українських сувенірів майже на 5 млрд грн
У столичному Українському домі завершилася виставка "Український сувенір-2010". Свої роботи на ній представили понад 250 майстрів з усієї країни.
На перший погляд, виставка вражала різноманітністю і чималим асортиментом. Як кажуть, було за що зачепитися поглядом і гаманцем. Стенди приваблювали вишитими рушниками, прикрасами, гобеленами, писанками, виробами з глини, дерева, скла. Кожен регіон намагався показати свою самобутність. Наприклад, Полтавщина виокремлювалася сорочками, вишитими білим по білому, Дніпропетровщина - витворами всесвітньо відомих майстрів центру народної творчості "Петриківка", Решетилівської майстерні художніх промислів, Франківщина - доробком викладачів і студентів Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва.
Щоправда, деякі експозиції здивували. Представники Чернігівщини чомусь вирішили, що найкращою презентацією їхньої майстерності стануть матрьошки та самовари, а луганчани продемонстрували гостям... медалі й ордени у коробочках. А найбільша інтрига дводенної події - визначення переможця конкурсу на найкращий сувенір. Почесна комісія, до якої увійшли поціновувачі рукотворного мистецтва, обіцяє оголосити свій вердикт зовсім скоро. Після цього на переможця чекатиме бурхливе творче життя: його виробами дивуватимуть високоповажних гостей України з різних куточків світу.
Ясна річ, на виставці було зібране найкраще з того, чим багаті народні промисли. Тож не дуже обізнаному в цій сфері відвідувачеві вона могла здатися цілком самодостатньою. Однак голова Національної спілки майстрів народного мистецтва України Євген ШЕВЧЕНКО назвав експозицію досить скромною.
- Чому, Євгене Ігоровичу? Адже тут стільки всього цікавого і красивого!
- Сувенір - візитна картка кожної країни чи регіону. Багато видів традиційних ремесел, які в наші дні вже є раритетом, зберігаються саме завдяки сувенірній індустрії. Але сьогодні українським майстрам важко конкурувати з виробами, які завозять з-за кордону. Завважте, нині нас завалюють так званими "українськими сувенірами" на суму майже 5 мільярдів гривень! Відкривши свій ринок, ми стали спонсорами підприємців з інших країн світу, а власного виробника, який виготовляє унікальну продукцію, не захистили.
- Але ж народні промисли існують, і це доводить експозиція виставки...
- Народні промисли в Україні існували тисячі років. Але зараз ця система зникла, як велика Атлантида. Художньо-промислові потужності доведені до кустарного рівня. Фактично зруйновані такі підприємства як "Полтавчанка", фабрики в Решетилівці й Богуславі, велике підприємство "Гуцульщина", фабрика "Дружба" на Дніпропетровщині. Зараз там господарюють ділки, які розігнали колективи майстрів і налагодили інше виробництво. Хоч після створення Національної спілки майстрів народного мистецтва нам вдалося об'єднати народних умільців і зберегти етномистецький код країни. Чимало з них і стали учасниками виставки. Загалом справжніх майстрів всього близько двох тисяч на всю Україну. Наш ринок переповнений недоброякісною продукцією. Багато виробів, які продаються на одному з найвідоміших у цьому плані Косівському мистецькому базарі, - це вже український Китай, кітчева продукція без певних технологій і художнього рівня.
- Усе-таки хто привіз на виставку справжній український сувенір?
- Добре представлена Дніпропетровщина, Чернігівщина, Черкащина, Волинь. А на Одещині, Рівненщині, Львівщині народні промисли розвиваються досить слабко, про це свідчать і їхні експозиції.
- Майстерність передається з покоління в покоління?
- Нині середній вік майстра в Україні - 50-60 років, і передавати унікальні вміння майже нема кому. Фактично знищена система професійно-технічної освіти майстрів. Функціонує лише кілька навчальних закладів, зокрема у Вижниці, що на Буковині, Косові, що на Франківщині. Але цього замало.
- Слід розуміти, що зараз народні промисли занепадають?
- Я б навіть сказав, що падати нижче вже не можна. Якщо ще кілька років тому галузь перебувала в критичному стані, то нині вона у стані клінічної смерті. Держава негайно має зробити кроки для відродження сувенірної галузі. Це в її ж інтересах. Зазначу, що низка країн має значний прибуток до бюджету від сувенірної продукції.
- Якими саме мають бути ці кроки?
- Передусім держава має подбати про певні преференції та стимули для народних майстрів, адже йдеться про збереження етнічного обличчя нашого народу, про розвиток туристичної галузі, про зайнятість населення, особливо у депресивних районах країни. Наприклад, років 30 тому на Гуцульщині працювало до чотирьох тисяч майстрів. А зараз вони поневіряються по інших країнах. Треба, щоб ця галузь була зарахована до пріоритетних. Державна програма розвитку народних художніх промислів України, розрахована на 2007-2010 рік, не була виконана, і дію її положень слід пролонгувати.