Багато звичайних людей у всьому світі в ці важки воєнні часи підтримують Україну та її громадян. Дехто переказує кошти на потреби військових та цивільних, інші самі волонтерять, доправляючи в Україну необхідні військові речі, медикаменти, продукти та інше. А дехто навіть покинув своє звичне життя і, незважаючи на небезпеку війни, дістався нашої країни, щоб надавати допомогу тим, хто її потребує.
Однак, напевно, на тлі всіх добрих справ благодійників історія 75-річного Фумінорі Цучіко унікальна. Він свідомо опинився в самому пеклі війни — приїхав у Харків, місто, яке ворог нещадно й невпинно обстрілює чи не щодня вже понад рік. Перші місяці разом з харків’янами він жив у метро на Салтівці, а всі свої статки витрачає на те, щоб нагодувати постраждалих від війни.
«Люди не повинні голодувати», — завжди повторює Фумінорі, якого в Харкові всі називають ласкаво «наш Фумі».
.jpg)
Життя в метро
Вийшовши на пенсію в себе на батьківщині, Фумінорі Цучіко продав будинок та вирушив мандрувати світом. Його цікавила історія Другої світової війни. У січні 2022 року він побував у Києві, відвідав Бабин Яр. Тоді поїхав до Польщі, де його й застала новина про повномасштабне вторгнення росії в Україну. Від біженців він дізнався про жахливі обстріли українських міст, те, що багато харків’ян втратили домівки й тепер живуть у метро, їм не вистачає продуктів та найнеобхідніших речей.
Попри небезпеку японець вирішив повернутися в Україну, щоб допомагати людям. У травні вже був у Харкові й, ховаючись від вибухів, разом з харків’янами фактично жив на станції метро «Героїв Праці» в найнебезпечнішому районі міста Салтівці, який московити найінтенсивніше обстрілювали. За власні кошти він купував їжу та годував людей на станції. Ризикуючи життям, разом з іншими мешканцями підземки бігав під обстрілами до магазину по продукти та необхідніші речі. І завжди пригощав солодощами дітей, прагнучи їх хоч якось розважити.
Добрим справам не заважав навіть мовний бар’єр: Фумінорі зовсім не знає української, але трохи спілкується англійською. Порозуміння знаходили через перекладача в телефоні, але найчастіше все в той час у тій ситуації було зрозуміло без слів.
«Багато людей тоді перебувало в Харкові в метро. Це були діти, жінки і немолоді. Вони не мали підтримки. Багато з них залишилися без роботи, грошей та їжі через війну, яку розв’язав путін. Діти були дуже голодні. Я одразу почав купувати дітям їжу і солодощі, підтримував їх», — згадує Фумінорі Цучіко.
Хоч було небезпечно, холодно, голодно, не було змоги помитися чи зігрітися, японець не покинув метро та своїх нових друзів. За час, який провели разом на станції, всі стали однією великою сім’єю. Згодом, уже коли в Харкові стало трохи спокійніше й люди змогли залишити підземку, багато з них об’єдналися навколо Фумінорі, щоб допомагати йому у волонтерській справі. А вона дуже швидко оформилася в ідею відкрити кафе та безкоштовно годувати обідами всіх охочих.
FuMi Caffe
Покинувши метро, Фумінорі спочатку жив в одній із родин, з якою познайомився у скрутні години. Тепер він орендує квартиру на Салтівці, яка вже майже стала рідною. Разом із друзями він організував видачу гуманітарної допомоги, потім відразу в кількох місцях на Салтівці почав роздавати хліб і молоко. Спершу це було 100 пакетів, а потім видавали і по 500 за день. На все це витрачав власні кошти — пенсію та гроші, які залишилися від проданого в Японії будинку.
Але кошти швидко закінчилися. Згодом до допомоги долучилися його друзі з батьківщини, які підтримали Фумінорі в його благодійних прагненнях. Найбільша підтримка тепер йому надходить саме з Японії. Це і кошти, і продукти харчування. Також допомагають місцеві харківські благодійники та волонтерські організації. Згодом було відкрито благодійний фонд «Фумі».
Фумінорі Цучіко весь час обдумував якийсь більш вагомий волонтерський проєкт, завдяки якому він міг би охопити підтримкою якомога більшу кількість людей. Урешті-решт народилася ідея відкрити безкоштовне кафе.
Наче острівок щастя та втіхи посеред понівеченої ворожими снарядами харківської Салтівки, у квітні цього року поблизу тієї самої станції метро «Героїв Праці», де ховалися люди торік, відкрилося «FuMi Caffe». Тут усі охочі щодня із 12 до 15 години можуть отримати безкоштовну порцію гарячого обіду. А для дітей у Фумі завжди є маленькі сюрпризи — іграшки або солодощі.
Меню страв щодня різне. На кілька днів наперед його не складають, адже використовують ті продукти, які є на цей час. Здебільшого у «FuMi Caffe» можна скуштувати супи або борщ, різні каші, макарони чи картоплю із м’ясом, салати, пиріжки, булочки, пампушки та чай. Сам японець дуже полюбляє український борщ і каже, що його може їсти щодня, він йому ніколи не набридає.
На початку, коли «FuMi Caffe» тільки відкрилося, тут годували близько 200 людей, а тепер ця цифра сягає понад 600. Щодня в цьому закладі знайдеться порція гарячої їжі для усіх охочих. Якщо приходить більше, ніж очікують, нікому не відмовляють, навіть, якщо готова їжа вже закінчилася. Її швидко приготують працівники кафе, яких тут уже шестеро. Переважно це знайомі Фумінорі із періоду життя в метро. Тож Фумінорі Цучіко не тільки годує харків’ян, а й ще забезпечив людей робочими місцями.
«Усе почалося з ідеї й завершилось ось таким проєктом, — ділиться директор «FuMi Caffe» Наталія Грама. — Він давно хотів щось таке зробити, щоб дієво допомагати людям. Ми усвідомлювали, що не кожна людина нині може собі приготувати гарячий обід, надто якщо це пенсіонери чи інваліди. Так ми і відкрили кафе. Планували спочатку роздавати гаряче — супи й чай, а ще хліб. Але зрозуміли, що можемо поділитися із земляками смачнішими стравами. І нині дуже радіємо, що наш план втілився у щось більше, ніж спершу передбачали. Добрі справи приємно робити».
Тепер Фумінорі планує відкрити нові подібні безкоштовні кафе в Харкові. У вересні він розраховує обладнати ще один такий заклад на Салтівці, а згодом, якщо буде нагода, — в інших районах Харкова.
Добро породжує добро
Новини про дивовижного японця, який за власний рахунок у воєнному небезпечному Харкові допомагає людям, розлетілися по всій країні й навіть за кордоном. Добро породжує добро. Його добрі вчинки не залишилися без уваги і допомогли у скрутній ситуації. Коли Фумінорі Цучіко у справах поїхав до Польщі, то не зміг повернутися в Україну, бо протермінував візу. Майже добу він провів на кордоні, але знайшлися люди, які допомогли швидко вирішити всі питання. Тож японець зміг повернутися до Харкова, щоб продовжити свою благородну справу.
А в Харкові на нього вже чекала приємна зустріч та підтримка від обласної військової адміністрації, керівництво якої передало «FuMi Caffe» продукти та кухонне обладнання.
«Пан Фумінорі своїм прикладом надихає мільйони українців та наших друзів у всьому світі боротися і перемагати. Ми дуже вдячні волонтерові за таку підтримку наших людей. Сьогодні ми передали для його безкоштовного кафе велику морозильну камеру, побутову техніку та кілька тонн продуктів, щоб Фумі та його команда продовжували годувати людей, яким це вкрай необхідно», — зазначив начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов.
Попереду, як зазначає Фумінорі, ще багато справ. Після війни будуть важкі часи і буде багато людей, які потребуватимуть підтримки. Тому він залишається в Україні, в Харкові й допомагатиме в майбутньому. Повертатися на батьківщину Фумінорі Цучіко не збирається, адже його дружина померла ще 15 років тому. У Японії залишилися дві вже дорослі доньки, які живуть своїм щасливим сімейним життям. До них він планує приїжджати лише на свята.
«Я самотній, але дуже вільний, — поділився сокровенним Фумінорі. — Я залишусь у Харкові й після перемоги. Мені дуже подобається це місто та його жителі. У Японії в мене вже нема власного будинку, тому подаю документи на постійне проживання в Україні».
Історія 75-річного японця, який приїхав у чужу країну, в якій триває війна, щоб підтримати та нагодувати тих, хто цього потребував і потребує, стала широко відомою і майже легендарною. Для харків’ян, особливо тих, хто пережив разом з ним у метро важкі дні бомбардування міста, він став справжнім другом і героєм, японським самураєм, який опинився поруч, щоб рятувати людей від лиха. Наталія Грама каже: «Фумінорі — чудова унікальна людина. Я таких не зустрічала. Приїхати в чужу країну в такі важки часи та допомагати. Таких, як він, — один на мільйон».
для «Урядового кур’єра»