До одних і тих самих проблем у нас часто підходять із кардинально протилежними мірками: або «зрада», або «перемога». Скажімо, наші дороги. Назвати їх якісними чи хоча б нормальними навряд чи у когось язик повернеться. Те, що вони одні з найгірших, свідчить і недавнє міжнародне дослідження.
За повідомленням галузевого порталу Topgir із посиланням на Світовий економічний форум, Україна на п’ятому місці з кінця у рейтингу якості доріг. Вона посіла 134-ту сходинку зі 138 країн. Наші шляхи гірші за дороги африканського Мозамбіку (133-тє місце). І тільки Парагваєм, Конго, островами Мадагаскару і Маврикію їздити ще гірше, ніж Україною.
Майже за півроку прем’єрства Володимир Гройсман чи не щомісяця порушував питання якості та відновлення доріг, вказував на шляхи фінансування робіт і контролю за їх виконанням. Ще у квітні він оголосив про підготовку масштабного ремонту й будівництва вітчизняних шляхів. Тоді, за його словами, Кабмін планував спрямувати на це 18—19 мільярдів гривень.
У травні глава уряду заявив, що на місцях є необхідні кошти для ремонтів, і вказав на важливість створення єдиного дорожнього фонду: «Це буде спеціальний фонд, який наповнюватиметься з імпортованих нафтопродуктів. Ввозять, платять мито, акцизи. Це сплачується в цей фонд. Далі цей фонд буде за формулою автоматично розподілятися, щоб кожне село, кожен район, кожна область отримали необхідну кількість грошей відповідно до кількості кілометрів доріг».
У червні Володимир Гройсман зазначив, що цього року уряд зосередить зусилля на тому, щоб з весни 2017-го розпочати масштабні ремонти доріг. Того самого місяця Прем’єр опублікував на своїй сторінці у Facebook презентацію про ремонти на шляхах країни. У списку найгірших доріг зазначалися КПП «Тимкове» — Балта — Первомайськ — Доманівка — Олександрівка; Одеса — Рені; Львів — Радехів — Луцьк; Чугуїв — Ялинове; Мукачеве — Рахів — Богородчани — Івано-Франківськ — Рогатин — Бібрка — Львів; Одеса — Вознесенськ — Новий Буг; Дніпро — Миколаїв; Львів — Самбір — Ужгород; Олександрівка — Кропивницький — Миколаїв; Кропивницький — Платонове. Більшість доріг капітально не ремонтували 35—40 років, а в останні 30 зросли вдесятеро інтенсивність руху й удвічі — осьові навантаження.
У середині серпня Володимир Гройсман запевнив, що в країні вже ліквідовано майже 60% ям (понад 44 тисячі км доріг). У вересні він проінспектував якість ремонтів на автошляхах Черкащини, Кіровоградщини і Полтавщини і повідомив: «Наступного року плануємо удвічі збільшити ресурс на виконання ремонтних робіт, орієнтовно це буде 35—40 мільярдів гривень на дороги країни. На українських дорогах відбуватиметься ремонт досить масштабно. Також залучимо до співфінансування місцеві бюджети».
Це урядові плани, а як сприймають нинішні зміни користувачі доріг? Думки щодо ситуації в столиці різні. «Дороги Гройсман почав ремонтувати, і я в захваті від того, як це робиться. Коли їду проспектом Перемоги, не вірю, що це українська дорога», — запевнив в інтерв’ю ІА «Главком» журналіст Матвій Ганапольський. А експерт із правових питань Борис Малишев наголосив у Facebook на незручностях: «Ремонтувати в Києві у вересні одночасно всі головні магістралі в одному напрямку — ознака дуже розумного мера і наявності великої кількості суперпрофі в КМДА. І, звичайно, ремонт триває в робочі дні й у стилі «2 працівники щось роблять, а ще 5 стоять збоку».
Із власного досвіду додам, що окремі ремонти заморожено. Вже зо два місяці потрапляю в тягнучки на проспекті Комарова дорогою на роботу і в зворотному напрямку. Поблизу НАУ з обох боків перекрито треті смуги, вказано ремонтні роботи, але їх не проводять. На десяти кілометрах шляху від Борщагівки до Хрещатика — десятки ям. Найнебезпечніші — на вулиці Борщагівській, поблизу станції швидкісного трамвая «Польова» і на Пушкінській у центрі. Днями звернувся на шиномонтаж із погнутим диском переднього правого колеса.
А що у провінції? Журналістка Наталка Фіцич написала у Facebook: «Повертаюся до Києва. Дорога з Косова через Снятин та Чернівці. Тисячу разів їздила цією дорогою, але не пам’ятаю, щоб біля Снятина було без вибоїн і з рівненьким асфальтом, а дорога до Чернівців сяяла новенькою розміткою. Цього разу проїхала через усі Карпати до Закарпаття і назад і вражена, скільки зроблено доріг буквально за останній рік. Все-таки перемога перемагає».
Я ж недавно відвідав кілька областей Центральної України. Довелося понервувати за кермом на розбитих ділянках трас Київ — Одеса в Маньківському і Кропивницький — Вінниця в Уманському районах Черкащини, дорогах Гайсинського, Теплицького і Бершадського районів Вінниччини. Найбільше здивували периферійні шляхи Одеської області: прокладений колись у Миколаївському і Ширяївському районах асфальт нагадує місячну поверхню із кратерами.
Опісля просто відпочивав на дорогах рідної західної Кіровоградщини, які вважав поганими. А колись усе ж було навпаки. У радянському дитинстві часто їздив із батьками в магазини райцентрів і сіл північної Одещини — в сусідньому регіоні були значно кращі постачання і дороги. Тож роботи — непочатий край. Адже рухаємося не проспектом Перемоги, єдиним у столиці, а десятками тисяч кілометрів шляхів найбільшої за площею країни Європи.
Віктор ЦВІЛІХОВСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»