Нині обласні центри неможливо уявити без маршруток міжміського сполучення, і Суми не виняток: кілька перевізників щодоби здійснюють 70—80 рейсів насамперед до Києва і Харкова, а також Кременчука, Полтави, Дніпра.
Пригадую, як років десять тому свої послуги запропонували перші перевізники. Хоч і дорожче порівняно із залізницею, проте швидше і комфортніше: якихось 5 годин — і вже в Києві. Тоді маршрутки відходили переважно від альтанки, що в самісінькому центрі міста. І відразу ж подумалося: а чи це те місце, звідки має вирушати пасажирський транспорт?
Навряд. Бо поряд не тільки згадана культурно-архітектурна візитівка Сум, а й два музеї — краєзнавчий і художній, обласний академічний театр, інші споруди, яким аж ніяк не пасує таке сусідство. І чи годиться, щоб там машини залишали за собою плями бензину, солярки, «годували» місцевих жителів випарами від роботи двигунів?
Не встиг подумати, як місце відправлення змінили на інше. Згодом — ще. А потім ще і ще. Відтоді важко полічити, скільки разів кочували перевізники, аби зрештою осісти в прийнятному місці. Але, як мовиться, віз ані руш, бо нещодавно в місті знову почали ламати списи навколо згаданого питання.
Нині маршрутки вирушають від перетину вулиць Набережна річки Стрілка та Набережна Сумки, що в центрі міста, де центральний поштамт і універмаг «Київ». Місце не тільки не ідеальне, а навпаки — випадкове. Бо немає жодних зручностей для безпечного відправлення пасажирів, передбачених насамперед Законом України «Про автомобільний транспорт» та Правилами надання послуг пасажирського автотранспорту. А що вже казати про наявні і потенційні затори, що виникають через скупчення транспорту саме на цій ділянці! Та й «автографи» з бензину і солярки теж не додають краси.
Невже Суми, які ніколи не претендували і не претендують на статус мегаполіса, приречені на вічний пошук території, де б комфортно почувалися і водії, і пасажири, і ті, хто їх проводжає в дорогу? Зовсім ні. Відповідь проста і на поверхні.
Місто має чудовий сучасний автовокзал, із платформ якого щодня здійснюють сотні рейсів у різноманітні куточки області і за її межі. І там є всі можливості прийняти перевізників, створивши необхідні умови.
Так, генеральний директор ТОВ «Сумиоблавтотранс» Микола Тертишний звертався листом до міської влади з пропозицією розглянути вокзальний варіант, обґрунтувавши його прийнятність і можливість. Часу минуло вдосталь, але відповіді немає, тобто майже як у пісні: «А почули відтак і не те щоби «ні», і не те щоби «так».
Звісно, ніхто не збирається силоміць на налигачі перетягувати маршрутки до комфортних цілодобових платформ, де є зони відстою, належні санітарно-побутові умови для водіїв і пасажирів. Бо все треба проаналізувати, порівняти, передбачити, обумовити. Зрештою, сісти за стіл переговорів і розставити всі крапки над «і» й над іншими питаннями.
Натомість імітація вирішення питання починає нагадувати тривалий мильний серіал, у якому всі начебто при ділі, та ось чим усе закінчиться — ніхто не знає. Тільки ж кінематограф — це одне, а щоденне життя міста — зовсім інше. І навряд чи годиться й надалі затягувати вузол проблеми, який можна не тільки послабити, а й розв’язати.
Були б на те воля і бажання. Залишається вірити, що будуть.