Чим вас ще здивувати, зачепити, пройняти зашкарубле товстошкіре читацьке серце абітурієнта та аспіранта, яке вкрилося мозолями від мільйонів талановитих та безхистих інтерв’ю?
Відходячи від звичайних журналістських форм, які за безліччю різноманітних питань зі сподіванням на відповідь приховують найголовніше: зрозумілі й необхідні запитання до самого себе. Саме вони й розкривають перспективу освіти в Україні. Пропоную своєрідний хіт-парад відповідей для тих, хто цікавився в мене вищою школою за останні роки. Окремого розгляду потребують питання, насправді не такі й прості й наївні, як може здатися на перший погляд.
♦ На 10-му місці мого хіт-параду — питання-прохання від пенсіонерки. Приходить дама поважного віку, їй вже за 70 років, її багаж освіти дуже солідний. Вона тремтливо дістає свої «корочки» із сумки, каже:
«Ось, я хочу у вас повчитися». Але це скоріше поодинокі випадки (саме в контексті другої вищої, а не спеціалізованих курсів). Найстарший випускник академії — Шатохіна Олександра Іванівна, 70 років, яка здобула другу вищу (юридичну), директор фірми «Аудит України».
♦ На 9-те місці «першовересневе» запитання: «Коли вже канікули?» Точніше, чи можна, не здобувши першу, здобути другу вищу? Такий варіант неможливий з інституційної точки зору. Друга освіта здобувається виключно на базі першої (вже отриманого диплома бакалавра, магістра або спеціаліста). Уже стільки раз пояснював: єдина можливість здобути дві одразу — із самого початку обрати програму подвійного диплома, навчаючись за однією спеціальністю очно, а за другою — заочно. Тобто наприкінці навчання маємо два дипломи, наприклад за фахом «Право» (диплом магістра стаціонару) і «Фінанси» (диплом магістра заочної форми).
♦ 8-ме місце стабільно займає питання про ЗНО для другої вищої. До 2018 року для здобуття другої вищої досить було скласти внутрішні іспити університету. Після 201-го, на жаль, держава ускладнила умови здобуття другої вищої освіти — тепер обов'язково потрібно заздалегідь реєструватися і складати державний єдиний вступний іспит з іноземної мови плюс внутрішній іспит академії (письмовий тест відповідно до обраної спеціальності) для вступу за спеціальностями: «Міжнародні економічні відносини», «Маркетинг», «Фінанси, банківська справа і страхування», «Облік та оподаткування», «Системний аналіз». Зверніть увагу на спеціальність «Право»: тут вступ можливий тільки на підставі двох державних іспитів: єдиного вступного з іноземної мови (ЄВІ) та єдиного вступного випробування за спеціальністю «Право» (ЄФВВ).
♦ 7-ме місце я б віддав думці скептика: «Краще б не дипломи колекціонували, а працювали нормально. У нас півкраїни з «вишкою», багато хто з двома, а до верстата стати і на трактор сісти нікому. Ось і приїхала країна». Моя відповідь: у розумінні академії друга вища освіта передбачає набуття не тільки нових теоретичних знань, а й конкретних практичних навичок, які необхідні в сучасному суспільстві, орієнтованому на виробництво послуг, а не товарів. Тож вибачайте за таку суху, але чесну відповідь.
♦ 6-те місце в моєму хіт-параді посідає питання про освіту «відчайдушних домогосподарок». Мовляв, з'явилася ціла категорія людей, і їх досить багато, і ці люди — як правило, жінки-домогосподарки, які здобувають освіту, щоб бути... освіченими жінками своїх чоловіків. Вважаю, що це чудово. Адже жінка, як відомо, може підняти або опустити чоловіка до свого рівня. До того ж жінки — не тільки дружини, а й матері, бабусі, і їм треба вчитися, щоб не відставати від дітей або онуків. Однак тезу, що для сімейного життя потрібно більше розуму, вважаю досить спірною, і поки що масового напливу охочих до знань домогосподарок у нас в академії не було.
♦ На 5-му місці питання про тривалість навчання. Ставлять запитання: «То ви хочете сказати, що для першої освіти п'ять років сидіти, складати сесії, заліки, вчитися сумлінно тощо, а для другої досить усього двох місяців. Чому така несправедливість?» Вища освіта, зокрема друга, яку здобувають, до речі, півтора року, — це не просто знання, а надбання нового стилю мислення (педагогічного, економічного, юридичного), якого не придбаєш за два місяці на будь-яких, навіть найсучасніших та наймодніших курсах. Це здатність людини по-новому обробляти інформацію, оперувати новими категоріями.
♦ 4-те місце за питанням: «Навіщо потрібна друга, а то і третя освіта, якщо все одно у сухому залишку — пенсія 2 тисячі гривень, що у роботяги, що у тричі професора?» Рівень пенсії не пов'язаний з освітою (очевидні недоліки пенсійної реформи України не хотілося б обговорювати). До того ж, статистика дає зворотні дані й стверджує, що саме люди з вищою освітою мають більші доходи.
♦ 3-тє місце посідає часто обговорювана тема: «Чи справді необхідна друга вища освіта або науковий ступінь у нинішньому житті?» Питають, чи не проводили якихось досліджень із приводу престижності другої вищої та кандидатських ступенів нині? Наскільки актуально тепер захищати кандидатську дисертацію? Чому люди обирають другу освіту, не схожу на першу?
Друга вища на те і друга, що розширює спектр ваших професійних можливостей. Як правило, на наші спеціальності (економіка, право) приходять інженери, педагоги, лікарі, які працюють у бізнесі або державному управлінні. Друга вища для них — можливість змінити сферу діяльності, отримати підвищення або закріпити свої позиції, здобувши другу освіту за фахом, за яким вони працюють (на відміну від першого диплома). Щодо престижності та користі наукових ступенів, то замість тисячі слів додаю підсумки опитування:
Дозволю собі дати поради із власного досвіду: якщо ви працюєте в міжнародній компанії, немає значення, скільки вам років, обов'язково потрібно замислитися про освіту в сфері управління, якщо, звичайно, збираєтеся і надалі будувати кар'єру в цій галузі. Якщо ви приватний підприємець й у вас вже є вища освіта, зовсім не зайвою буде друга вища юридична або фінансова. Якщо ви фрилансер (а у фриланс зазвичай приходять люди зі зміною професії), то для красивої візитівки не зайвим буде науковий ступінь, навіть якщо збираєтеся все життя прожити на Балі. Ми видаємо універсальний диплом.
♦ 2-ге місце розділили два запитання. Серед злободенних — запит про гарантії вступу і питання про повну зміну іміджу. Почну із другого. Просять назвати найяскравіший випадок, який за майже 30 років запам'ятався, абсолютно протилежної освіти тій, що було здобуто. З балерини в токарі, звичайно, ні. А ось наша випускниця з магістра перукарського мистецтва перевчилася спочатку на магістра права, а потім стала кандидатом юридичних наук. Тож ласкаво прошу. Тепер відповідь на складніше запитання.
У 2019-му зарахування на другу вищу (не має значення бюджет це або контракт, немає значення давність отриманого раніше з першою освітою диплома бакалавра/спеціаліста/магістра) можливе тільки за умови складання єдиного держіспиту з іноземної мови (ЄВІ з англійської) і внутрішнього вступного іспиту академії за обраною спеціальністю (зміст нашого внутрішнього вступного в академії ми визначаємо самостійно). Це актуально для всіх спеціальностей, крім права, де для зарахування потрібні сертифікати про складання двох держіспитів — з іноземної мови та профільного тесту із права (ЄФВВ — єдине фахове вступне випробування).
Дуже важливо, що і на ЄВІ, і на ЄФВВ потрібна попередня реєстрація (в цьому році вона проходить з 14 травня до 18.00 5 червня). При академії на базі приймальної комісії діє консультаційний центр, де можемо відповісти на всі запитання, оформити документи і зареєструвати на ЄВІ, ЄФВВ.
Якщо людина не складає ЄВІ, єдиний варіант, якому можемо посприяти, —е зарахування на магістратуру в Польщу (в академії є ВНЗ-партнери, приблизна ціна 600 євро за семестр).
♦ І на завершення. Лідерства мого особистого хіт-параду питань стабільно дотримується питання-притча: Одного студента, який вступив до Гарварду 1973-гоі, через два роки відрахували. А через 32 роки після відрахування його урочисто запросили до Гарварду, щоб вручити диплом юридичного факультету — керівництво вирішило заочно зробити його своїм випускником. Ця історія, напевно, дуже яскраво демонструє просту думку: сама по собі освіта ні кар'єру, ні ім'я, ні долю не робить. Ні перша освіта, ні друга і навіть не третя. Ім'я людини, про яку йдеться у питанні, — Білл Гейтс.
Але Білл Гейтс — швидше виняток, який підтверджує правило. Адже навчання в університеті сприятиме у побудові успішної кар’єру, і ніяк не перешкоджає цьому. До того ж саме під час навчання з'являється змога надбати корисні зв'язки, знайомства і розпочати кар'єру (як приклад — багато наших студентів, яких брали на роботу одразу після практики від академії). Навчання в університеті стає щасливим квитком для багатьох майбутніх абітурієнтів із провінції.
Поки що так.
Сергій ЄРОХІН,
ректор Національної академії управління,
доктор економічних наук, професор