Цього документа чекали, мабуть, не лише банкіри, аналітики, бізнесмени, а й пересічні українці, бо саме від того, яким чином будуть закріплені основні меседжі, залежить життєдіяльність країни в цілому та її громадян зокрема. Нещодавно Комітет з питань фінансової політики та банківської діяльності Верховної Ради оприлюднив «Стратегію розвитку банківської системи України до 2020 року». За словами голови профільного комітету Сергія Рибалки, для народних обранців важливі дискусії про необхідність загальної економічної стратегії для України. «Ми маємо за допомогою консультацій та обговорень прийти до рішень, які допоможуть удосконалити банківську систему. У наших планах — об’єднання галузевих експертів, Нацбанку, парламенту та Президента для того, щоб знайти вихід із кризи та сформувати адекватний економічний курс у країні», — зазначив він. Чи справді зможуть об’єднатися всі гілки влади та кола експертів задля кардинального поліпшення роботи фінансово-банківської системи на благо держави та споживачів?
Три вагомі причини
Насамперед слід зазначити, що Незалежна асоціація банків України заявила про те, що її представників не залучили до розроблення цього важливого документа. «Нас як асоціацію (до неї входить 90% банків) не запрошували до створення стратегії розвитку банків. Наскільки я розумію, представники фінустанов також не брали участі в її розробці», — зазначила виконавчий директор НАБУ Олена Коробкова.
А стратегія ця, подейкують, — доволі великий за обсягом документ (майже 500 сторінок). Чимало відомих фахівців шоковані ним. Так, за словами голови комісії з банківського аналізу Українського товариства фінансових аналітиків Віталія Шапрана, у документі проведено аналіз, який спирався на інформацію шестимісячної давнини та неточні підсумки. Відомий економіст таку стратегію профільного комітету Верховної Ради у жодному разі не може підтримати. З ним згодні й інші фахівці, проте не всі і не в усьому.
То в чому саме нефаховість цього документа і що в ньому сприймається неоднозначно, «УК» намагався розібратися сам.
Комітет побачив три причини кризи у банківсько-фінансовій системі: деструктивна модель розвитку економіки як сировинного придатка глобального світового ринку із клановою олігархізацією та системною корупцією на всіх щаблях влади; системні проблеми банківського ринку — дефіцит довгих ресурсів для фінустанов; своєрідні шокові заходи регулятора, внаслідок яких НБУ наробив чимало монетарних, валютних та комунікаційних помилок у фінансово-банківському секторі.
У документі зазначається, що якорем для стабільності цін у державі слугує стабільність валютного курсу. При правильному монетарному регулюванні курс гривні мав перейти від жорсткої форми стабільності (фіксований курс) до її м’якшої форми у вигляді «плавання» під управлінням. Утім, як зазначено в стратегії, це зроблено без системної реформи монетарної політики, тому Україну і настигла банківсько-фінансова криза.
Якщо пригадати, то саме Нацбанк ініціював режим гнучкого курсу гривні і водночас, не проводячи реформ, заявив, що за курсову політику і динаміку він не відповідає, а «дивиться» в бік ринку. Разом з тим він чимало своїх дій проводив у ручному режимі, приміром, задоволення заявок імпортерів на купівлю іноземної валюти.
Чи вмикати друкарський верстат?
Також Сергій Рибалка вважає, що нині незайвим буде зробити розширену емісію для стимулювання розвитку кредитування. Утім, заступник голови правління Нацбанку Олег Чурій вважає, що така емісія нацвалюти може бути лише в умовах дефляції, тобто зниження цін на товари та послуги, а не їхнього збільшення, яке ми маємо щомісяця. «Натомість це суперечить цілям зниження самої інфляції», — додає він.
Однак, як зазначив «УК» аналітик компанії «Просто банк Консалтинг» Іван Нікітченко, розумна емісія не зашкодить економіці та людям. «Це потрібно для стимулювання економічного зростання. Думаю, треба скерувати кілька десятків мільярдів гривень на кредитування виключно реального сектору економіки, а не на роздавання грошей на соціалку. Такі дії не матимуть негативного впливу на інфляцію. Навпаки при зростанні економіки у бізнесу з’являється попит на гривню для забезпечення діяльності», — вважає він. Тож у цьому аспекті думки експертів збігаються з позицією стратегії.
У документі одне з першочергових завдань щодо фінансів країни — створити експортно-кредитну агенцію на базі Укрексімбанку. Автори стратегії вважають, що робота цієї установи дасть змогу значною мірою зменшити відсоткові ставки для кредитування малого та середнього бізнесу, нових виробництв та експортерів. І мотивують тим, що це пришвидшить настання довгострокової фінансової стабільності.
Натомість Нацбанк знову проти. На думку його керманичів, це неможливо зробити найближчими роками, бо Україна має дуже низький рейтинг розвитку. А це знецінює державні гарантії за кредитами для приватного сектору.
Директор агенції «Стандарт-Рейтинг» Андрій Нікітін заявив «УК», що такі кроки доцільні, якщо цього потребують самі учасники ринку. «Але не розумію, чому на це має давати гроші держава. Чому б не звернутися до Торгово-промислової палати і не запросити наших експортерів створити таку структуру за мінімальної участі держави», — наполягає він.
Проте Іван Нікітченко більше довіряє авторам «депутатської» стратегії, при цьому нагадує, що головний фінансовий регулятор забуває про свої такі самі доробки. «У такому документі розвитку від Нацбанку Укрексімбанк також мусить перейти на обслуговування виключно великих компаній-експортерів. Створення спеціалізованих банків чи агенцій — це загальносвітова практика, і важко пригадати хоча б одну країну, яка змогла зробити економічний прорив без такої інституції. В Україні вже намагалися запустити щось подібне, наприклад, Український банк реконструкції і розвитку. Проте через брак стратегії, грошей чи просто реального бажання всі ці спроби були невдалими», — наголошує він.
А от наступну норму, яку прописано в стратегії, можна вважати «людинолюбною» — запровадження мораторію на адміністративне підвищення цін і тарифів. Всі експерти, з якими довелося спілкуватися «УК», наполягають, що тарифи мають відповідати ринковим реаліям. «Що відбувається, якщо ці показники занижено, ми також можемо побачити, аналізуючи стан нашого комунального господарства. Питання в тому, що тарифи можуть і зменшуватися. В Україні дуже високі втрати під час транспортування тепла та води. Якщо виправити ситуацію, то тарифи можуть знизитися. Але й тут має бути стратегія на кілька років, слід викорінити корупцію, чого поки що немає», — каже аналітик. Тоді постає питання: невже Комітет з питань фінансової політики та банківської діяльності Верховної Ради України зробив популістську заяву, яка перейшла в стратегію?
Сергій Рибалка разом із співавторами новоспеченого документа звинувачують НБУ в тому, що він штучно регулює кількість банків. Усі ці процеси, вважають у профільному комітеті ВР, мають «пройти екзамен ринку», і він сам «скаже», скільки і яких банків потрібно.
Є також доволі слушна, на думку «УК», пропозиція — зменшити нормативи капіталу для спеціалізованих банків та заборонити ліквідацію банку, якщо у нього немає проблем з ліквідністю. Адже ми мали змогу пересвідчитися в тому, що НБУ та Фонд гарантування вкладів фізосіб («УК» писав про це неодноразово) зазвичай не рятували банки, виводячи їх із кризи, а сприяли їхньому закриттю після того, як закінчувалися повноваження представників тимчасових адміністрацій.
Від редакції. Знані економісти та політики нарікають: одна з головних проблем України — це брак будь-якої стратегії розвитку держави. Можливо, цей документ справді виключно декларативний, проте в ньому приділено чимало уваги Наглядовій раді Нацбанку, яка й має безпосередньо відповідати за стратегію та контроль керманичів нашого фінансового регулятора. А риба, як кажуть у народі, завжди починає псуватися з голови. Вочевидь, саме це і розгнівало Нацбанк. Але насправді такі документи слід формувати за масштабної участі представників усього економічного та політичного загалу, адже від правильності стратегічного курсу фінансової системи залежить якість життя кожного з нас.