ДОВГОЖИТЕЛЬКА
Запоріжанку Марфу Городиську зі сторічним ювілеєм привітав Президент України
Довгожителька Ленінського району міста Запоріжжя Марфа Гаврилівна Городиська, навіть перетнувши сторічний віковий рубіж, тиску років не відчуває. У всякому разі, автору цих рядків вона зізналася, мовляв, про вік уже й не замислюється — свої роки перестала рахувати ще з півстоліття тому.
Юною дівчиною ще до Великої Вітчизняної війни Марфа Гаврилівна, уродженка села Нехаївка Чернігівського району, приїхала до Запоріжжя і залишилася тут назавжди.
— Я ж тоді приїхала із села до двоюрідної сестри, щоб скупитися, — згадує старенька. — Адже у нас нічого не було. Замолоду я була ткалею, навчилася ткати полотно, і продавали ж ми його за 20 копійок метр. А у Запоріжжі тоді було цікаво. Це ж був грандіозний будівельний майданчик на всю країну!
Сусіди привітали ювілярку. Фото надані автором
На заводі «Дніпроспецсталь», де ще до війни влаштувалася працювати шліфувальницею, обробляла заготовки, — зустріла свою першу і єдину любов — Максима Петровича. Тут з’явився на світ її єдиний син Борис. А потім була війна, евакуація. Марфа Гаврилівна пригадує, як під прицільним вогнем фашистів жінки, діти і старі демонтували обладнання, як вантажили його у вагони і сотнями їх відправляли на схід. Разом із рідним заводом врешті і вона евакуювалася на Урал до міста Сталіно (нині Новокузнецьк).
— То були тяжкі часи. І здавалося, що звичайній людині витримати це неможливо, — сльози блищать на очах Марфи Гаврилівни. — Але ми думали про наших чоловіків і батьків, які боролися із ворогом на фронті і віддавали за нас своє життя. І це давало нам наснагу працювати по кілька змін без перерви.
Сімейне фото 1947 року
Коли ж війна закінчилася, люди стали повертатися додому. Повернулася до Запоріжжя і Марфа Гаврилівна. Треба було піднімати з руїн ущент зруйноване місто, відроджувати промисловий комплекс. Цей тягар ліг на тендітні плечі жінок. І Марфа Гаврилівна, як і тисячі її колежанок по всій країні, подужала це завдання.
Все витримала ця тендітна, але сильна духом жінка. І сьогодні вона продовжує активне життя: вона парафіянка православної церкви, до якої їй ще доводиться добиратися громадським транспортом. Намагається не пропускати жодної служби. Для свого сина, двох онуків і шести правнуків вона – найкращий взірець для наслідування.
Зі сторічним ювілеєм у день народження Марфу Гаврилівну віншували родичі, сусіди, представники місцевої влади. Також видатну запоріжанку тепло привітали депутат обласної ради Сергій Кальцев, заступник голови райдержадміністрації у Ленінському районі Іван Добровольський. Дорогій іменинниці врочисто вручили Почесну грамоту Президента України та квіти.
— Побувати на цьому чудовому святі — означає доторкнутися до цілої епохи, — сказав Сергій Кальцев. — Адже людина, яка прожила 100 років, — це вже легенда! Ви, дорога Марфо Гаврилівно, випромінюєте добросердя, любов до людей. Численні родичі і сусіди, що зібрались на цей видатний ювілей, — найкраще свідчення того, як люблять вас люди. Бог продовжує життя тим, хто чистий душею і помислами. Живіть ще довгі роки на радість усім нам!
Іменинниця, рокам усупереч, бадьоро і радісно приймала своїх гостей. Сусіди влаштували їй імпровізований концерт, і ювілярка із задоволенням підспівувала артистам і пританцьовувала з ними. І навіть не відмовилася за компанію підняти чарочку за своє здоров’я і довголіття. Многії літа Вам, шановна Марфо Гаврилівно!