У столиці добіг фіналу конкурс соціальної реклами «Сім’я і робота — наша турбота». Він проводився у рамках проекту «Знову до роботи: реінтеграція матерів і батьків до професійного життя після відпустки для догляду за дитиною». На суд журі учасники подали понад 200 робіт у номінаціях друкована реклама, фотографія та відеоролик.
Шеф має зрозуміти…
Щорічно 1 мільйон 200 тисяч батьків перебувають у відпустці для догляду за дитиною. Лише 300 тисяч з них виходять на роботу. Решті не вистачає гнучкого графіка роботи, перекваліфікації, а то й просто втрачають робоче місце після народження дитини. А ще частина жінок скаржаться, що з появою дитини роботодавець воліє правдами й неправдами спекатися її, мовляв, так менше клопоту. Тож керівники проекту поставили за мету дослідити: чи є для батьків проблемою поєднання професійних і батьківських обов’язків, а відтак створити певний суспільний резонанс для подолання гендерної нерівності.
Перше, що зробили, показали громадськості проблему очима юних українців. Приміром, переможниця конкурсу, студентка 4 курсу Київського національного університету технологій та дизайну Ольга Мендусь вважає, що керівник, роботодавець має цікавитися не лише виробничим життям працівника, а й сімейним. Зокрема тих працівників, у яких є маленькі діти.
«Малюки потребують багато уваги батьків, тому хотілося б, щоб керівництво на роботі зважало на це і поблажливіше ставилося до підлеглих у деяких ситуаціях. Ось, власне, і конкурсну роботу назвала «Шеф має зрозуміти», — сказала дівчина. Бо й для неї самої головне — гармонія емоційного стану людини. Ольга Мендусь вважає, що жодні гроші, хоч би якими великими були, не додадуть щастя. «Ми не машини, які можуть працювати 24 години на добу. Спілкування з рідними, затишок і спокій у сім’ї, як на мене, — це запорука і фізичного, і психологічного здоров’я, як ми кажемо, щастя».
Благополуччя — це коли ніхто не свариться
Своїми думками щодо проблеми, коли мама розривається між роботою і домом, поділилися наймолодші учасники конкурсу — школярі з гуртка малювання столичної гімназії №318 «Міленіум». Одинадцятирічний Данило Дзюба про поняття «гендерна рівність» почув уперше. Воно й зрозуміло, слово для п’ятикласника занадто «доросле». Проте він чітко усвідомлює, як треба поводитися з дівчатками. Каже, що товаришує з однокласницями і одногрупницями по гуртку з малювання. Вони для нього — уособлення легкості, доброти і веселощів. Вдома Данила теж навчають таких чеснот, як чемність, справедливість, джентльменство. Тато на власному прикладі навчає його поваги до слабкої статі. Очевидно, звідси у хлопчика уявлення про щасливу сім’ю. Він розповів, що намалював спеціально для конкурсу картину «Повноцінна сім’я». В його розумінні це означає, що «в сім’ї все благополучно, немає сварок, всі — мама, тато, діти, бабусі і дідусі — живуть у злагоді».
А другокласниця Вікторія зобразила відпочинок сім’ї на Буковелі. Картину малювала легко, бо надихали на це тато й мама. Попри завантаженість на роботі, за словами юної художниці, батьки дуже багато часу приділяють їй. Дівчинка вже нині вирішила, що власну сім’ю побудує за зразком, який має щодня перед очима.
А от Юля Задорожня, студентка 5 курсу КНУТД, каже: «Гендерна рівність — одна з важливих тем сьогодення. Чому для мене вона актуальна? Бо незабаром і мені, можливо, доведеться зіткнутися з цією проблемою. На жаль, так склалося, що суспільство відвело жінці якоюсь мірою другорядну роль: народжувати дітей, куховарити, вести домашнє господарство, а про реалізацію себе як працівника, як спеціаліста… Це якось сприймалося донедавна не всерйоз. Чоловіки також мають займатися дітьми змалку. Передавати чоловічі навички, давати зрозуміти малюку, що він має і батьківську підтримку».
Як виявилося, дівчину не треба заманювати до громадських проектів пряником. Вона з дванадцяти років займається волонтерством. Нині відвідує діток-аутистів, займається з ними арт-терапією. Вочевидь, практика підказала студентці слоган до конкурсної роботи: «Не забувай, заради кого ти працюєш».
Поспішай додому, тебе чекають!
«Твоя дитина сьогодні може сказати перше слово» — це вже лозунг творчої роботи Олі Бебко (однокурсниця Юлі).
— Своїми роботами хочу звернути увагу батьків на те, щоб, перебуваючи на роботі, пам’ятали, що їх чекають удома. Особливо це стосується чоловіків. Шановні, не пропустіть періоду дитинства своєї дитини, бо трапляється, що у батька робота, робота, робота… І раптом виявляється, що син чи донька закінчує університет. Мої батьки багато уваги приділяють мені. Проте я знаю чимало сімей, де такого немає. Участь в конкурсі — просто від душі. Хотілося б, щоб хтось з перехожих побачив мою роботу десь на вітрині магазину чи деінде і після цього прискорив ходу додому, бо там же на нього чекають.
Із поданих на конкурс робіт ледь не 90% — роботи студентів столичного національного університету технологій та дизайну. Цікаво: якою була мотивація студентів?
— Університет загалом і студентів зокрема я б назвав бенефіціарами, — розповів Віктор Каплун, проректор з наукової роботи КНУТД . — Бо отримана від участі в проекті вигода міститься у двох площинах: по-перше, студенти одержали реальну практику, випробували себе як фахівці. Їхні роботи отримали високу оцінку маститих фахівців. По-друге, нині ми намагаємося організовувати навчальний процес, науково-інноваційну і виховну роботу так, щоб ці три складові органічно доповнювали одна одну. Тож не шукаємо мотивацію, а отримуємо задоволення від навчання. Звідси переваги на ринку освітніх послуг. Останнім часом університет задіяний в багатьох соціальних проектах. Це дає змогу ще до отримання диплома заявити про себе як про фахівця. Для випускників це, вважайте, практика і рекомендації. Від цього виграє імідж університету і студенти.
Ольга ПРОКОПЕНКО, Світлана СКРЯБІНА (фото), «Урядовий кур’єр»