Коли з чоловіком дивимося телешоу, яких безліч у новорічні свята, граємо в своєрідну гру — «вірю-не вірю». Ситуація режисирована чи реальна? Сперечаємося. Він переконує: «Натуральна правда, люди такі щирі, обстановка життєва». Я не вірю: «Телебачення — справжнісінька ілюзія». Він: «Подивись, жінка плаче, невже таке можна зіграти?» Я ж йому не розказую, коли жінки плачуть взаправду, а коли вони грають як актриси. Адже акторського дару в жінок ніхто поки що не відняв. Чоловіку ж нагадую одну ситуацію. Щоби повернути його з теленебес на реальну землю.
Так трапилося, що кілька разів особисто була учасницею телепередач. Тобто шоу. Перший досвід телезірки здобула, завдячуючи якраз чоловіку. Йому зателефонували з пропозицією знятися за гроші в ролі тракториста. «Фейс» Олександра повністю відповідав задумці режисера. Побачивши його, знімальна група просто зніяковіла: «який типаж, яка фактура!» До головної ролі знадобилася жінка, яка за сюжетом є його колишньою дружиною. Я погодилася. Коли ще прийдеться реалізувати дівчачу мрію про артистку?
Ані декорацій, ані костюмів. Все просто. Сюжет — дачні історії. Після розлучення жінка не дає згоди чоловікові користуватися дачним будиночком. А чоловік-тракторист — колишній танкіст, опанувавши трактор, цей будиночок розвалює. Знімає російська телекомпанія. Уявіть собі: з Москви в Доманівський район Миколаївської області виїжджає повнокомплектна знімальна група. Круті хлопці з «великими акторами» (я та чоловік) відправляються в забите село району, де реально домовилися за тисячу гривень розвалити хату. Від обласного центру їхати майже 200 км. Хронометраж сюжету в програмі — лише кілька хвилин.
Все зняли, як задумував режисер. Коли сюжет вийшов, нам просто «обірвали» телефон. Родичі, знайомі, приятелі дзвонили: що сталося? Невже все так серйозно? Навіщо ви виносите «сміття з хати»? Що там за така дача? Ми сміялися. Це шоу, вигадка, казка.
Пояснюємо: за гроші удвох знялися в сюжеті, що мав видаватись натурально. До речі, про нас йшлося в сюжеті, що ми пара з Барнаула. Тож деякі знайомі здалеку питали: «Олено, а ти жила колись у Барнаулі?»
Безліч різних див виходить на ТБ. Російський серіал знімають на фоні Кримських гір та моря. В сюжеті йдеться про причорноморське містечко. Чи воно російське, чи українське — хто розбере. Кажуть, у Сочі знімати дорого. В Криму дешевше. Тож і кріплять російські номери на наші, українські, авто.
Російські продюсери давно зрозуміли, що Україна є своєрідним «клондайком». Є нива для зйомок, є безліч історичних гарних місць, є дешева робоча сила в ролі акторів, або їм подібних.
А люди, глядачі? Вони наївні. Вони ще вірять у телебачення, як у казку. Вони насправді вірять тому, що бачать, тому, що чують. Переважно, це все ілюзія. Велика, добротна, гарно зроблена.