Україна вже багато років поспіль потрапляє до п’ятірки провідних світових експортерів меду, а останніми роками — навіть до трійки. Це призове місце можемо дуже легко втратити, якщо не приділимо належної уваги боротьбі з фальсифікатом цінного продукту.
Цій темі було присвячено круглий стіл «СТОП Фальсифікат. Мед», що відбувся недавно у Києві. В усьому світі мед належить до трійки найбільш фальсифікованих продуктів. Що проблема набула глобального масштабу, засвідчив голова громадської ради при Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Віталій Башинський. За його словами, цій проблемі навіть було присвячено засідання бюро Інтерполу, а це вже не жарти.
Заступник міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Тарас Висоцький у цьому питанні наголошує на важливості інформувати споживачів, бо, мовляв, трапляється, що виробник, зазначений на упаковці певного продукту, давно не працює або працює, але до цього виробу не має стосунку, а то й зовсім не існує. За словами заступника міністра, пересвідчитися в цьому в наш час високих технологій нескладно за допомогою смартфона.
Це так, але з медом такий номер не проходить, навіть якщо є смартфон. Адже більшість покупців вважає, що мед, який продається в магазинах в упаковці, дорожчий (це правда) або несправжній, тоді як куплений на базарі, в підземному переході або на узбіччі дороги — справжній, безпосередньо від виробника. Це цілковита неправда. Крім того, продається він, як правило, у звичайних банках без написів, і немає жодних відомостей про виробника. Тож ідентифікувати його нема змоги.
Понад те, маркування на відповідність національним стандартам нині не обов’язкове. Не кажучи вже про те, що запланований перехід на стандарти ЄС у деяких представників бджолярської спільноти викликає сумнів: за їхніми словами, наші стандарти більш прискіпливі щодо якості. Інша річ, чи їх дотримуються.
Як змусити виробника меду маркувати продукцію і продавати її в легальний спосіб? Інакше кажучи, як вивести його з тіні? Адже, за інформацією директора департаменту безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Бориса Кобаля, нині в Україні зареєстровано близько 55 тисяч виробників меду, з них 98% — приватні пасічники, значну кількість їх навіть офіційно не зареєстровано.
Причин цього, як ми вже зазначали («УК» №81 від 26 квітня 2019 р.), переважно дві: складна забюрократизована процедура реєстрації й бідність сільського населення. Адже багато пасічників — пенсіонери, що мають соціальні пільги. Вони побоюються: якщо в них виявлять додаткове джерело доходу, то ці пільги відберуть, а чи компенсує виручка від продажу меду втрачені соціальні виплати — ще велике питання.
Є побоювання, що дані реєстрації потраплять до податкової служби, тоді пасічники опиняться в категорії товаровиробників і муситимуть платити податки. З іншого боку, незареєстровані пасічники безправні, не можуть навіть поскаржитися на потраву бджіл сільгоспхімією, бо з юридичного боку їх не існує.
Додамо, що фальсифікат, який експортують з України — далеко не завжди українського походження. Головний постачальник підробленого чи низькоякісного меду — Китай, недавно до нього приєднався В’єтнам — тамтешні погодні умови дають змогу викачувати мед фактично цілий рік, але він недозрілий, із високим вмістом вологи.
І весь цей непотріб прямує до українських морських портів, зауважує президент Спілки пасічників України Володимир Стретович. Цього потоку ніхто не контролює, і не зміг би, навіть якби захотів: в Україні не вистачає лабораторій з необхідним обладнанням — лише дві на всю державу.
І з цим треба щось робити. Але що? На круглому столі було презентовано телепроєкт «СТОП Фальсифікат. Мед», який перевірятиме якість меду в продажу в різних регіонах країни. Про це повідомила голова громадської організації «Громадський контроль захисту прав споживачів» Владислава Миронова.
Проєкт матиме суто ознайомлювальний характер для розуміння загальної картини — що відбувається в Україні з ринком меду і який відсоток фальсифікату на ньому. Адже завдання його учасників — лише взяти зразки й віддати на аналіз. Затримувати чи навіть ідентифікувати продавця фальсифікату учасники проєкту не мають повноважень, головне — поінформувати громадськість, що такі є і скільки їх може бути.
Щоправда, про підсумки аналізів обіцяють повідомляти Держпродспоживслужбу із зазначенням виробників — якщо їх вдасться розпізнати. А це вже перший крок до розв’язання проблеми. Проте чимало їх попереду.