Нацбанк застосовує чималі штрафи, відбирає ліцензії та вживає інші заходи впливу на компанії небанківського фінансового ринку. Днями він оштрафував понад десяток фірм, які надають мікрокредити, чи, як їх у народі влучно називають, гроші до зарплати. Чимало із цих компаній порушують права споживачів.

«Урядовий кур’єр» всебічно  проаналізував ситуацію, яка склалася останнім часом  на небанківському фінансовому ринку.

Очищення відбувалося впродовж трьох років

Нагадаємо, що  Національний банк отримав функції Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг щодо регулювання та нагляду за всіма учасниками небанківського фінансового ринку, крім операторів фондового ринку, з 1 липня 2020 року. На той час на ринку працювало 2 тисячі фінансових установ, серед яких були страховики, фінкомпанії, лізингодавці, кредитні спілки та ломбарди.

На відміну від банків цей сектор не пережив необхідну трансформацію під час кризи 2014—2017 років. Спочатку через ковід, а потім через повномасштабну війну його реформування пригальмувало, але триває. Основна мета регулювання залишається незмінною: ринок має бути платоспроможним, виконувати зобов’язання перед клієнтами та зберігати прозорість, відображаючи свій фінансовий стан.

«Кількісна структура змінилась, але більшість гравців добровільно відмовилися від ліцензій через неможливість або небажання грати за цивілізованими правилами. Однак якість поліпшилася: встановлення конкретних вимог на рівні законодавства, заборона оманливої практики та систематичний нагляд регулятора дали змогу реформувати діяльність фінансових установ, зокрема щодо захисту прав споживачів. Проте робота триває», — зазначає директор департаменту методології регулювання діяльності небанківських фінансових установ Національного банку України Сергій Савчук.

Чи шалені ті відсотки?!

Таких відсоткових ставок у річному вимірі, які пропонують своїм споживачам мікрофінансові компанії в Україні, ніде у цивілізованому світі немає. Якщо у нас такі показники можуть сягати 750—1200%, то, приміром, у Польщі встановлено їх граничний розмір на рівні 16%, Литві — 75%, Японії — 20%. Отже, цю послугу в нашій державі можна просто назвати борговим ярмом.

Однак президент Всеукраїнської асоціації фінансових компаній Алла Сав’юк вважає, що міфи про шалені відсотки та надприбутки мікрофінансових компаній надто міцно закріпилися в медіа, проте вони не відповідають дійсності. Особливість мікрокредитів — короткостроковий фактичний термін користування ними, за який споживач і платить відсотки.

«Нагадаю, з початку пандемії, а потім і в період воєнного стану нарахування будь-яких штрафних санкцій заборонено. Крім того, необхідно враховувати собівартість видачі кредиту (тобто операційні витрати на оцінку кредитоспроможності, забезпечення процедур фінансового моніторингу тощо). Такі витрати практично однакові і для кредиту 1,5 тисячі гривень, і для кредиту 50 тисяч, але прибуток з різних сум неоднаковий», — зазначає вона.

Порушень припускаються і ломбарди, які вже оговтуються після важкого 2022 року. Нещодавно заходи впливу було застосовано до ломбардів «Капітал» та «Кучер і компанія». За словами пані Сав’юк, порушення пов’язане з неподанням інформації та документів.  На її думку, це не критично і легко усунути посиленням контролю та дисципліни в компанії.

Але вона не заперечує, що інша річ, коли  йдеться про порушення прав споживачів і невиконання вимог законодавства щодо етичної поведінки, інформаційного забезпечення  та процедури укладення договорів. Такі порушення впливають на імідж усього ринку і навіть у разі усунення проблеми створюють негативне сприйняття галузі.

Пристрасті за страхуванням

Утім, і компанії можна зрозуміти: часто буває, що клієнт не досить уважно ознайомився з умовами кредиту або не хоче платити. І таких на ринку мікрофінансових компаній, які надають «кредити до зар плати», чимало. Їхні клієнти роками не віддають позичені гроші, переховуються від колекторів, змінюють неодноразово, щоб заплутати сліди, номери мобільних телефонів та місця проживання.

Однак справедливості заради треба сказати, що частина провини лежить і на самих компаніях, і на ринку, і на наших законодавцях, які могли б встановити граничні розумні відсотки за користування позиками. Навіть те, що збирається зробити Нацбанк, — встановити на перехідний період обмеження за відсотками до 2,5% на день, а потім  1% на день — дуже високі показники.

Скаржаться на Нацбанк України і страхові компанії. Їхня  кількість зменшилась за останні три роки вдвічі — з 233 до 115, і одна з причин, як вважають страховики, — завищені регуляторні вимоги до них.

«Наприклад, лише 60 страхових компаній із 115 підтвердили структуру власності. НБУ пред’являє до неї більше вимог, ніж регулятори європейських країн до своїх піднаглядних бізнесів. Ми стикаємось із порушенням конституційних прав власників страховиків щодо їхнього права розпоряджатися власним майном. Це стосується вимоги до них щодо наявності другого капіталу — додаткових коштів, пропорційних участі людини в капіталі страховика.

Окремий біль, що з’явився останнім часом, — непрозора, незрозуміла процедура погодження керівництва та членів наглядових рад страхових компаній. Обсяг нормативних документів, які вони мають знати мало не напам’ять, перевищує 1000 сторінок. Не узгоджують людей із величезним досвідом у страхуванні, що працюють у галузі на управлінських посадах по 20—30 років», — бідкається генеральний директор асоціації «Страховий бізнес» Вячеслав Черняховський.

На цей закид Сергій Савчук відповідає, що Національний банк проводить перевірку структур власності страховиків на предмет відповідності вимогам щодо прозорості, які регулятор встановив у квітні 2021 року (страховики мали шестимісячний перехідний термін).

У разі виявлення порушень таких вимог страховики ухвалюють рішення про визнання їхньої структури власності непрозорою. «Таким компаніям надають додатковий строк для того, щоб вони узгодили структуру власності з вимогами законодавства. У разі невиконання цього до страховиків застосовують заходи впливу у вигляді анулювання ліцензій», — додає він.

Тож усі страхові компанії, які покинули цей ринок упродовж трьох останніх  років, не виконали цілком законних вимог регулятора.

Як додають у головному фінансовому регуляторі, на ринок чекає подальша трансформація — розкриття гравцями реальних власників і підтвердження їхнього фінансового стану, приведення діяльності у відповідність із установленими вимогами, подання регуляторної звітності, дотримання нормативів і цивілізована поведінка щодо споживачів їхніх послуг та інших учасників ринку тощо.

І як справедливо зазначає пан Савчук, ті, хто не зможе грати за цивілізованими правилами, мають залишити ринок. А ті, хто працюватиме в цьому напрямі, зможуть розвиватися та зростати.