НОРМОТВОРЧІСТЬ
Фінустановам розв’язали руки у справі боротьби із кредитними «злодіями», що домагалися визнання недійсними у судах договорів позики і застави
Банківська спільнота таки домоглася значних поступок зі сторони влади. 30 жовтня Президент України підписав Закон № 5405-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов’язань», згідно з яким запроваджено практику арешту за рішенням суду заставного майна та у випадках визнання недійсним кредитного договору.
Цим актом вносяться зміни до цілої низки положень Господарського, Цивільного та Господарського процесуального кодексів України, законів «Про виконавче провадження», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Фото з сайту crediting.biz
Недобросовісні—не пройдуть
Завдяки цій законодавчій новації недобросовісні позичальники втрачають можливість виведення майна з-під обтяження кредитора. Отже, втрачається сенс звертатись до суду з надуманими позовами проти банківських установ. Раніше такі горе-кредитоотримувачі за допомогою кваліфікованих адвокатів часто-густо домагалися від Феміди визнання недійсними кредитних договорів. Фактично вони використовували схему виведення з-під застави майна для його незаконної реалізації. І банки були у повному програші.
Документ розв’язав руки банкірам у справі боротьби із кредитними «злодіями». Втім, як вважає старший партнер адвокатського об’єднання Arzinger Сергій Шкляр, законом чітко не визначено, чи поширюється дія документа на всіх — і юридичних, і фізичних осіб.
Однак, як повідомив кореспонденту «УК» голова Комітету Незалежної асоціації банків України (НАБУ) з питань захисту прав кредиторів, старший радник Альфа-Банку (Україна) Роман Шпек, зазначені зміни стосуються як юридичних, так і фізичних осіб (оскільки законодавець вніс відповідні доповнення до Цивільного (ст. 1057-1), Господарського (ст. 345) і Господарського процесуального (ст. 86) кодексів України.
До цього слід додати вагому подробицю (і цього не заперечують банкіри) — відсоток таких «злодіїв» незначний.
Усе вирішується мирним шляхом
Утім, сьогодні чимало кредитоотримувачів (особливо власників іпотечних позик) схвильовані. Вони побоюються, що цей закон можуть спрямувати й на добропорядних клієнтів банків, які у наші нелегкі часи часто не в змозі розраховуватися за своїми боргами. І люди вже сьогодні собі вимальовують жахливі «картини», коли у масовому порядку виконавчі служби за рішенням судів відбиратимуть у них іпотечне житло.
«Взагалі, якщо кредитоотримувач добропорядний, то він доведе до відома керівництва банку інформацію про труднощі у поверненні заборгованості і «мирним» шляхом залагоджуватиме проблему — переговори про реструктуризацію боргу, укладення додаткових угод застави, поруки тощо.
Коментований закон здебільшого присвячений тим випадкам, коли з ініціативи власника кредиту договір визнається недійсним. На такі вчинки, зазвичай, не йдуть добропорядні боржники, їм набагато простіше домовитися з банком і не вступати у відкритий конфлікт», — наголошує С. Шкляр.
Те, що на чесних кредитоотримувачів цей закон не вплине ніяким чином, зазначає і Р. Шпек.
І справді, таке не вигідно насамперед самим фінустановам. Адже їм набагато легше «вести», як кажуть, до кінця «адекватного» іпотекоутримувача, всіляко допомагаючи йому, ніж визнавати договори кредитів чи застави недійсними. Кредитний договір — засіб заробляння грошей банком, якого він примусово позбавляється за рішенням суду. Аналогічно і з заставою. Її не вигідно втрачати, бо це засіб забезпечення виконання зобов’язання, додаткова пересторога банку на випадок ускладнень із виконанням боржником умов кредитного договору.
Винагороду для торгівців істотно знижено
Крім цього, фінансові структури домоглися ще одного дуже важливого моменту, закріпленого у законі, — комісійну винагороду організацій, що проводять прилюдні торги, знижено втричі (!) — з 15 до 5% вартості реалізації арештованого майна. Як відомо (і про це «УК» писав неодноразово. — Авт.), 26 вересня НАБУ звернулася з відкритим листом до голови Антимонопольного комітету України з проханням втрутитися в цю ситуацію, і проблема набула широкого розголосу. Як ми бачимо, її було доволі швидко розв’язано на вищих щаблях влади.
Голова ради НАБУ Борис Тимонькін вважає, що таке «відсоткове» зниження є дуже корисним не лише для банків, а й для позичальників, — зменшує їхні потенційні витрати. І з цим важко не погодитися — адже обидві сторони після проведення аукціонів з продажу арештованого майна отримували лише 25—35% суми його вартості. Решта залишалася спеціалізованим компаніям з проведення торгів.
Утім, як зазначив кореспонденту «УК» голова Комітету з інформаційної політики Українського кредитно-банківського союзу Олександр Новіков, законом не визначено кількість установ, які повинні проводити такі аукціони. А саме проти «засилля» лише чотирьох компаній банкіри і боролися також зовсім недавно. Однак фахівець стверджує, що їхня кількість визначатиметься не законом, а підзаконними актами. А останні ще треба ухвалити, на що піде певний час.
Отже закон, який значною мірою змінює правила гри між банками та позичальниками, в цілому можна лише вітати. Він справді піде на користь обом сторонам, і слід сподіватися, що фінустанови ще більше цінуватимуть чесного кредитоотримувача, адже «злодіям» документ начебто перекрив кисень.