Скільки списів зламано в суперечках на різних рівнях стосовно поліпшення роботи колись потужної автотранспортної галузі, скільки проектів висунуто для її відродження, але, схоже, віз залишається і нині там. Правда, останнім часом місцева влада таки почала приділяти серйознішу увагу потребам перевізників. Нещодавно, наприклад, на запити, спрямовані Черкаською облдержадміністрацією до Міністерства фінансів України, області виділено близько 4,6 мільйона гривень субвенції з державного бюджету для погашення кредиторської заборгованості за послуги зв’язку та пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Мільйони «наліво»
Але найбільше, пояснила перший заступник голови облдержадміністрації Наталія Старікова, турбує налагодження системи перевезень у сільській місцевості, через що жителям села, особливо пенсіонерам, дістатися до лікарні в районному центрі чи ринку проблематично. Тому місцева влада докладає всіх зусиль, щоб виправити ситуацію.
На думку самих автотранспортників, найбільше заважає нормальній роботі галузі наявність неофіційних або так званих нелегальних перевізників. Проблема ця далеко не нова, однак розв’язувати її або не хочуть, або не можуть. Принаймні на державному рівні. Як наголошують голова обласного осередку ВГО «Всеукраїнська асоціація автомобільних перевізників», голова наглядової ради ПАТ «Черкаси ОПАС» Володимир Гончаров, голова обкому профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства Петро Жигайло, деякі керівники АТП та підприємці-перевізники, головною загрозою і для офіційних перевізників, і для самої системи пасажирських перевезень залишаються нелегальні перевезення.
Нелегали, працюючи майже на всіх міжміських та міжобласних маршрутах, не маючи ліцензій на пасажирські перевезення, не платять податків. Та й із багатьма іншими вимогами чинного законодавства вони не рахуються. Зате нелегали блискуче засвоїли тактику рейдерства, уміють домовлятися (в разі чого) з представниками відповідних управлінських структур. Діють досить відкрито, не ховаючись: переманюють пасажирів просто на автостанціях, здійснюють перевезення перед офіційно затвердженими перевізниками, позбавляючи їх виручки. Від цього автопідприємства та автостанції зазнають значних збитків, як і держава, що від нелегальних перевізників, зрозуміло, податків не отримує. А це, між іншим, у масштабах країни понад 10 мільярдів гривень щороку.
Для області ж такі втрати обраховуються 6—10 мільйонами гривень за рік. 30—40 мільйонів гривень доходів недораховуються автопідприємства Черкащини та підприємці, які на визначених законодавством умовах працюють у сфері пасажирських автоперевезень.
Дещо можуть і активісти
Щоправда, на Черкащині завдяки наполегливості Наталії Старікової крига нібито скресла. У деяких районах завдяки рейдовим перевіркам, до яких, окрім даівців залучають податківців, транспортників та громадських активістів, нелегали стали почуватися не зовсім затишно. Один з недавніх рейдів зроблено на Смілянському напрямку, внаслідок чого на порушників законодавства про автомобільний транспорт складено три адміністративні протоколи. Створено кілька мобільних груп з перевірки місць концентрації нелегальних перевізників та проведено місячник «Таксі». Вирішено підготувати пропозиції до Мінінфраструктури щодо ініціювання внесення законодавчих змін до нормативно-правових актів у частині збільшення штрафних санкцій для нелегальних перевізників.
Нині, як зазначають в облдержадміністрації, найбільша кількість нелегалів у Городищенському, Корсунь-Шевченківському, Шполянському та Звенигородському районах. Вистачає їх і в обласному центрі. Загалом в області зафіксовано близько 140 «тіньовиків», які обкрадають легальних перевізників.
«Тіньовики» продовжують почуватися на українських дорогах упевнено. Їм, до речі, не страшні акти перевірок і штрафи, бо вони, нічого не відшкодовуючи державі, можуть дозволити собі такі витрати. Саме тому й не погоджуються легалізувати свою діяльність, хоч би скільки їм це на урядовому рівні пропонували. Щоправда, є й така думка одного з нелегалів, який просив не називати його імені:
— Перевожу людей неофіційно, аби не платити шалених податків. Заробленого вистачає тільки на харчі для сім’ї. Коли ж водій працює офіційно, то сплачує податок, а на обслуговування автомобіля йому грошей ніхто не дає. Тобто водій сам повинен викручуватися, шукати гроші на ремонт і купувати власним коштом запчастини. Повірте, нелегали зовсім не прагнуть захоплювати чи відвойовувати ринок пасажирських автоперевезень. Ми хочемо втриматися на цьому ринку задля елементарного виживання.
Безпека — головна вимога
Нелегальні перевізники здебільшого обслуговують пасажирів автобусами іноземного виробництва, переобладнаними з вантажних. Купуючи машини, які відпрацювали своє в західних країнах, наші «умільці» встановлюють у них сидіння, облаштовують салони, додаючи їм, так би мовити, престижного вигляду. Однак усе це на ремісничому рівні: сидіння кріпляться на болтах, які під час аварійної ситуації легко зриваються з місця разом із пасажирами. Окрім того, нелегали, як правило, перевозять пасажирів безбілетними, а отже, про жодну страховку не йдеться. Вони взагалі не несуть відповідальності за діяльність, працюючи поза законом. І тим, хто користується їхніми послугами, варто мати це на увазі.
Мін’юст України свого часу заборонив використовувати переобладнані автобуси на маршрутах завдовжки понад 150 кілометрів. Але це проблеми не розв’язує. Бо аварійна ситуація може виникнути й на меншому відрізку шляху.