Художниця Наталія Басараб добре відома на Тернопіллі своїми живописними роботами, графікою. Але вже
понад десять років її захопленням стало лялькарство. Цікаво, що творить вона образи, по суті, лише відомих кіногероїв.
Ім’я ляльки дала доньці
Найголовнішу ляльку в її колекції виготовлено на ляльковій фабриці понад півстоліття тому. Ця іграшка викликає феєрверк спогадів, адже вона пов’язує майстриню з дитинством. Наталя Басараб виросла в Іванківцях Зборівського району. Тоді сільські діти не завжди могли похвалитися гарними забавками. А тут батько поїхав до міста й повернувся з японською лялькою. Іграшку нарекла Сонею і дуже її берегла. Із часом зносився хіба одяг. Бабуся дозволила їй пошити новий зі своєї найкращої кофти.
Якось дивно, що Наталія Басараб не захопилася лялькарством раніше, ніж живописом. Зацікавилася ним одинадцять років тому, прочитавши в одному з видань про лялькарство як вид мистецтва. Згадала й про свої, так би мовити, нахили до скульптури, адже в училище декоративно-вжиткового мистецтва потрапила саме за такі роботи і взялася створювати образи у ляльках.
Оскільки любить писати на полотнах портрети, то вирішила, що обере для себе напрям портретних ляльок, тим більше, що ним мало хто займається.
І ще одна особливість її захоплення тут оприявнилася. З дитинства Наталя любить переглядати художні фільми. І не лише тому, що батько був сільським кіномеханіком. Каже, що кіно для неї завжди було передовсім світом пізнання, деякі стрічки вона переглядала по кілька разів, і вони не набридають їй. Коли ж так, то зрозуміло, що в ляльках художниця відтворюватиме образи своїх улюблених акторів і кіногероїв.
Перші роботи виконувала з пап’є-маше. Із пластичної маси, з паперу, картону та клейких речовин виліпила зокрема Ераста Гаріна в ролі короля з «Попелюшки», Миколу Єрьоменка («Червоне й чорне»), Ельжбету Старостецьку та Лешека Телешинського, які зіграли Стефанію й Вольдемара у знаменитому фільмі польського режисера Єжи Гофмана «Прокажена».
Згодом узялася освоювати гіпс. Каже, що це «важка в’язка речовина, яка швидко тужавіє, тож працювати треба не гаючись, але водночас це вдячний матеріал». Форму, щоправда, спочатку ліпила із пластиліну, а вже потім використовувала гіпс. Із цього матеріалу виготовила, серед інших, персонажі Кларка Гейбла та Вів’єн Лі (легендарний фільм «Звіяні вітром»), героїню Галини Бєляєвої з кінострічки «Мій лагідний і ніжний звір», знаменитих шекспірівських Ромео (актор Бернард Уайт) і Джульєтту (актриса Олівія Хассі).
Тепер художниця працює тільки з пластиком. Створила з нього вже чимало образів улюблених героїв кіно. Насамперед у ролі Івана Палійчука з «Тіней забутих предків» передала всю свою шану й любов до видатного актора і режисера Івана Миколайчука. Для Наталі Басараб він «український українець, ціла історія України, її кінематографа».
Тепер планує створити образ ще одного великого українського актора — Богдана Ступки.
Давно пані Наталя виношувала задум роботи над портретними ляльками артистів Юрія Нікуліна, Георгія Віцина та Євгена Моргунова. Та все вагалася, в яких ролях їх показати. Нарешті зупинилася на сцені в ресторані з кінокомедії «Кавказька полонянка», а отже, втілила колоритну трійцю образів Боягуза, Бовдура, Бувалого. Режисер цієї стрічки, як відомо, Леонід Гайдай, а його 90-річчя відзначали торік. Саме його ювілею тернопільська лялькарка й присвятила свій твір.
Твір «Мудрість» — це Роза у старості
У мистецькому салоні Наталі Басараб, в її помешканні за склом і без нього можна побачити майже 60 ляльок. Одразу в цих фігурках впізнаєте славетних кіноакторів, як-от: Мерилін Монро, Брижит Бардо, Луї де Фюнеса, Жерара Депардьє, Катрін Деньов, Одрі Хепберн, Михайла Боярського, Олега Янковського, Людмилу Гурченко та інших. Поруч — лялькові образи відомих тернопільських драматичних акторів Віри Самчук і В’ячеслава Хім’яка.
Як гадаєте, кому пані Наталя присвятила аж дві ляльки? Тій, «на яку не діє час, яка є іконою жіночності й водночас такою беззахисною». Здогадалися? Поза сумнівом, це Мерилін Монро.
Авторка впевнена, що кожна її лялька має від своїх персонажів певну енергетику. Скажімо, коли працювала над втіленням образу неприборканої Анжеліки — героїні історичної драми режисера Бернара Бордері, лялька тричі падала з рук художниці й тріскалася в одному й тому самому місці. «Яка неспокійна Анжеліка у фільмі, така й у мене вдалася», — підсумовує Наталя Басараб.
Хто ж найбільше творчого клопоту завдає авторові? Брижит Бардо. Чомусь «не підвладна» вона пані Наталі. Вчетверте переробляє її ляльку, а завершити так і не в змозі.
Уже кілька ляльок Наталя Басараб переробила з іншого матеріалу, оновила їхнє вбрання. До слова, одягає їх у костюми відповідно до їхніх ролей, одяг шиє сама. Волосся в деяких персонажів натуральне, а в деяких — перуки та шиньйони. Ляльки мають різні розміри: від 30 до 60 сантиметрів.
На початках свого «лялькового періоду» деякі вироби дарувала друзям, знайомим. Згодом збагнула, що не варто цього робити. Каже, вони красиві, із живими емоціями й рухами, не викликають страху, трохи наївні й головне — надихають на подальшу творчість. Тож склала список, кого із знаменитостей варто відобразити у ляльках. Найближчими роками побачимо героїв Барбари Брильської, а також Леонардо ді Капріо та Кейт Вінслет з фільму «Титанік». Уже нині пані Наталя ліпить героїню Розу в старості з цієї кінострічки, але хоче по-філософськи потрактувати цей образ, тож твір свій назве «Мудрість».
За виготовленням ляльок відомих кіногероїв та акторів Наталя Басараб раптом захопилася й давньою лялькою-мотанкою. Вони у неї також гарні, різнобарвні, але це вже історія для іншого фільму, ой, даруйте, газетного матеріалу.