На Донеччині, де свого часу працювали багацько вугільних шахт, металургійних, машинобудівних  заводів, а ще фабрик та інших промислових підприємств, знаються на доміно — улюбленій настільній грі робітників в обідню перерву чи після зміни. Отож всі любителі цієї гри не раз чули від партнера чи суперника, який, чимдуж гамселячи «камінцем» об стіл, голосно вигукував: «Р-р-риба!» Якщо коротко, це означало блокування гри, яка заходила у глухий кут і припинялася, а переможців виявляли після підрахунку очок на «камінцях», яких вже не було змоги використати.  

Так-от: щось подібне нині відчувають гірники чи робітники донедавна потужних підприємств в окупованих із 2014 року Донецьку, Макіївці, Горлівці, Єнакієвому, які втратили змогу там працювати. До того ж хрест на галузях, які споконвік працювали не тільки на Донбас, а й на всю Україну, а раніше на срср, поставив трагікомічний ватажок ОРДО д. пушилін, який недавно публічно промимрив: «Риба». І що цікаво, це він сказав не під час гри в доміно, популярним різновидом якої є «козел», бо такий титул отримують ті, хто програв партію. Проте назва невибагливої й місцями шкодливої худоби відразу стала синонімом прізвища керівника окупаційної влади. Якщо, звичайно, не зважати на інші нецензурні епітети чи побажання на його адресу.

Ні хвоста, ні луски…

Чому риба? Справді, чому? Бо недавно зрадник, колабораціоніст і владний ставленик кремля в Донецьку через підконтрольні телеканали анонсував грандіозний проєкт розвитку на окупованій і депресивній території регіону рибного господарства. Класичні Васюки відпочивають! А ще колабораціоніст підтвердив, що колишніх «ем-ем-ем-ників» не буває, бо запевнив: невдовзі риболовля на Азовському морі стане основним джерелом доходів на Донбасі і навіть перевищить прибутки тамтешньої вугільної та металургійної галузей.

Правда-правда! Однак це відбудеться не завтра і навіть не через кілька років. За словами пушиліна, регіон та люди нарешті істотно розбагатіють приблизно через 12 років.

У чому фішка обіцянок? А в тому, що й раніше. Тобто людям знову професійно морочать голови «світлим майбутнім», яке збудують завдяки допомозі росії. Тієї самої, якої в Донецьку 2014-го нетерпляче чекали, а тепер здебільшого проклинають.

«У проєкті братимуть участь не тільки днр, а й усі російські регіони на березі моря», — гордо бубонить «смотрящий» в ОРДО, ніби й не знаючи, що рф за дев’ять років окупації частини Донеччини свідомо докладала зусиль не для того, щоб розвивати, а щоб знищити потужний промисловий потенціал краю. Приклад цього — зруйновані й розкрадені росіянами шахти, заводи і фабрики, цінне обладнання з яких вивезли до сусідньої терористичної держави, а інше порізали на брухт.

Якщо згадати світле минуле Донеччини, тобто індустріальний комплекс вугільних шахт, аглофабрик, металургійних комбінатів тощо, то саме він вважався локомотивом економіки України. І саме він давав змогу свого часу жителям краю емоційно заявляти, начебто вони годують усю Україну.

До речі, якщо вважати, що вугілля іноді називають хлібом промисловості, то частка істини в тих словах таки є. І тому на проросійських мітингах навесні 2014 року місцеві люди щиро вірили, що «без України» нітрохи не пропадуть, бо вугілля, метал та іншу промислову продукцію відвантажуватимуть, окрім рф, у всі кінці світу й нарешті настане давно омріяне «світле майбутнє».

Та тепер, коли вони дивляться довкола, в очах темніє. Оскільки за дев’ять років під російським триколором у регіоні фактично ліквідували могутній гірничо-металургійний комплекс та інші базові галузі промисловості й дожилися до того, що основним перспективним джерелом прибутків окупаційна влада в Донецьку серйозно називає риболовлю.        

А найбільше пригнічує і обурює тамтешніх імовірних риболовів, що їм знову публічно розповідають про розвиток і розквіт завдяки рф. Оскільки вони давно пересвідчилися: кремлівські куратори запрограмовані суто на знищення колись розвиненого промислового краю і перетворення його на пустир чи взагалі випалену землю. До того ж відбувається таке жахіття на тлі спокусливих обіцянок від «братів», на які з 2014 року ловляться недавні громадяни України.

кремлівський досвід руйнувати, а не щось будувати

Узявшись у лютому 2022 року ще жорстокіше «захищати» Донбас, окупанти, як і раніше, обіцяють не тільки відновити зруйновані ними житлові квартали та інфраструктуру, а й збудувати нові підприємства. Приміром, недавно росіяни гучно повідомили про намір збудувати в Донецькій області відразу чотири  сучасні сміттєпереробні заводи. Поширюючи теревені про ці плани, пропагандисти запевняють про своєрідне застосування на загарбаних територіях власного досвіду.

Щоб зрозуміти всю нікчемність брехні та цілковиту утопію цих проєктів, варто звернути увагу на такі реалії. У самій рф на сьогодні, за офіційними даними, 93 відсотки відходів зовсім не переробляють! Тобто сміття звично звалюють на полігони, які, за даними росприроднагляду, давно безнадійно переповнені. Чи варто чекати, що, засипавши себе по самі брудні вуха різноманітними відходами, рашисти раптом візьмуться будувати сміттєпереробні заводи на окупованих територіях? І чому не зробили цього за минулі дев’ять років, протягом яких контролюють депресивну частину Донеччини?

Утім, тут є один цікавий момент. Одне зі згаданих підприємств загарбники пообіцяли звести у зруйнованому Маріуполі. Бо лише за попередніми підрахунками, якщо демонтувати всі пошкоджені рашистами міські будинки, доведеться сушити голови, куди подіти не менш як 10 мільйонів тон будівельного сміття — залишків колишніх квартир, шкіл, бібліотек, закладів культури тощо. Тому, вірогідно, росіяни просто облаштують величезний полігон для відходів за межами міста-руїни. А завод залишиться у планах.

А чого варті обіцянки окупаційної влади в Маріуполі про відновлення у травні руху трамваїв на міських маршрутах, якими містяни востаннє могли користуватися у трагічному березні 2022 року. Зверніть увагу: йдеться не про відкриття нових маршрутів чи придбання сучасних комфортних вагонів, якими періодично там тішили пасажирів перед повномасштабним вторгненням. Нині цинічні загарбники як велику перемогу подають навіть просто торохтіння поодинокого трамвая на вулицях.

Таки поодинокого. Бо «захищаючи» маріупольців від батальйону «Азов» та інших бандерівців, рашисти знищили у місті 95 відсотків контактної мережі й майже весь парк трамваїв, 80 відсотків яких не підлягають відновленню. Тому до першотравня колабораціоністи у владі обіцяють запропонувати пасажирам всього 13 вагонів із 70, котрі недавно бігали містом. 

До речі, відновлення трамвайного руху у травні — тільки чергова обіцянка від представників місцевої, а точніше, російської тепер влади. Бо вони вже обіцяли вагони на окремих маршрутах ще торік восени. Потім запевняли, що відновлять рух аж наприкінці 2023 року. Та, погодьмося, це все-таки значно ближче, ніж чекати 12 років, коли, як обіцяв неадекватний лідер ОРДО, риболовля стане головним джерелом доходів промислового Донбасу і навіть перевищить прибутки від вугільної та металургійної галузей, на яких багато років тримався індустріальний регіон.