Можливо, ця історія не заслуговувала б публічності, якби була винятком із правил. Та попри нищівну критику судової системи, вимоги провести люстрацію суддів, реформування цієї гілки влади наштовхнулося на нездоланний спротив. Відсторонення від виконання обов’язків кількох представників Феміди, які судили тих, хто був в опозиції до режиму Януковича, проблеми не вирішують — корупція з судів не зникла. Врешті-решт, тих, хто засвітився, виконуючи політичні замовлення під тиском тодішньої влади, — мізер порівняно з тими, хто керується при виненесенні ухвал не законом і совістю, а лише їм відомими мотивами. Безперечно, не всі, та саме вони створили українській Феміді імідж однієї з найкорумпованіших. Хто не знає про несправедливі ухвали суддів? Саме про таку ситуацію і йдеться.
Стражі… беззаконня
Суть історії, в якій роль «експропріаторів» чужого майна, а по суті грабіжників, взяли на себе представники силових структур, детально описана в публікації «Як злочинців «висвячують» у дрібних порушників» («Урядовий кур’єр» за 26 травня цього року). А потерпілим став підприємець Юрій Марченко, який займався переробкою шкур ВРХ та їх експортом в Італію. Далі цитата з обвинувального висновку прокуратури Івано-Франківської області, наведена у тій статті: «Досудовим слідством у справі встановлено, що Королихін Валерій Іванович у березні 2011 року, діючи за попередньою змовою з працівниками правоохоронних органів, а саме: виконувачем обов’язків заступника начальника УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області підполковником міліції Гундою С. М. та оперуповноваженим УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області лейтенантом міліції Строїчем О. В., кримінальна справа щодо яких виділена в окреме провадження у зв’язку з тим, що їх місцезнаходження не відоме, вчинив розкрадання чужого майна в особливо великих розмірах на загальну суму 899 672,3 грн». Йдеться саме про шкірсировину, яку підприємець мав експортувати за кордон.
Над самою схемою «експропріації» майна підприємця, який відмовився від міліцейського «даху», не мудрували. Оскільки створене з нуля Юрієм Марченком ПП «Маррос» за п’ять років роботи сплатило лише митних зборів за нинішніми мірками понад 30 мільйонів гривень та чимало інших податків, то претензій до його роботи ні силовики, ні фіскали не мали. Хоча перевіряли не раз. Очевидно, зрозумівши, що з цього боку не підкопатися, вони обрали інший сценарій. Силовики зупинили вантажівку із продукцією «Марросу». Мовляв, ветеринарний сертифікат викликає сумнів. Згодом було заарештовано готову до відправлення на експорт продукцію підприємства — понад три тисячі шкур ВРХ, перероблених до напівфабрикату вет-блу. Потім порушили кримінальну справу проти Юрія Марченка. По суті щодо нього використали весь наявний і апробований у ті часи арсенал пресування.
Та незалежна експертиза підтвердила, що продукція відповідає сертифікату. Тому слідство Тисменицького району, на території якого розташовувалося підприємство, за погодженням із прокуратурою кримінальну справу закрило за відсутністю складу злочину. Настала черга повернути вилучену продукцію власнику. Та за нею і слід охолов, коли до її фактичної крадіжки підключилися працівники Івано-Франківського УБОЗ.
Несподівана розв’язка
Можливо, скарги Марченка так і залишились би без реагування, якби в область не призначили нового прокурора, до якого місцева «еліта» не знайшла підходів. Як наслідок, проти виконувача обов’язків заступника начальника УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області підполковника міліції Сергія Гунди, його підлеглого — лейтенанта міліції Олександра Строїча та їх спільників по «бізнесу» порушили кримінальну справу.
Для силовиків це було як грім з ясного неба. Адже один з них належав до керівництва обласного УБОЗу, а в другого — батько полковник, керівник відділу внутрішньої безпеки податкової міліції області. Однак домовитися з новим прокурором області, очевидно, не вдалося, і син високопоставленого податківця — Строїч-молодший втік. А в слідчий ізолятор потрапили лише два інших фігуранти справи — Валерій Королихін, якому убозівці за домовленістю передали шкірсировину, та Василь Федасюк — екс-працівник МВС, який безуспішно намагався викрасти її у Юрія Марченка, видаючи себе за нього. Щодо Сергія Гунди — одного з керівників УБОЗ в Івано-Франківської області, то він, мабуть, до останнього був упевнений у своїй безкарності. В тому числі і завдяки ухвалі Івано-Франківського міського суду. Останній не знайшов підстав для утримання Сергія Гунди під вартою і відпустив його на підписку про невиїзд. Хоча навіть дилетанту зрозуміло, що людина при такій посаді і з такими зв’язками в органах внутрішніх справ має стовідсоткові можливості впливати не лише на свідків.
Поблажливість суду дивна. Адже в обвинувальному вироку обласної прокуратури стосовно ще одного фігуранта цієї справи, якому убозівці передали фактично вкрадену ними в Юрія Марченка продукцію, зазначено: «Королихін у присутності свого адвоката стверджував: за передачу йому шкірсировини, яка належала ПП «Маррос», він особисто згідно з попередньою домовленістю з Гундою С. М. передав останньому 30 тисяч доларів США».
Однак з такою гуманністю щодо підполковника міліції не погодилася прокуратура, яка оскаржила ухвалу. Після чого суд таки виніс вердикт про його затримання. А далі було як в детективі — Сергій Гунда втік з-під варти і досі перебуває в розшуку. А його підлеглий не так давно прийшов повинитися у прокуратуру. Щоправда, сталося це не тоді, коли суд першої інстанції виніс вердикт, за яким фігурантам фактичного пограбування підприємця світило від семи років і більше. А після того, як міська Феміда, за рішенням апеляційної інстанції, розглянула справу повторно. І раптом прийшла до висновку, що ніякої організованої злочинної групи не було. Як пише автор вже згадуваної статті в УК, «дії засудженого Королихіна перекваліфікували з особливо тяжкого на злочин невеликої тяжкості. Замість фактичного розкрадання чужого майна у складі групи, до якої входили правоохоронці, його покарали за втрату довіреного майна. Такий вердикт став одночасно своєрідною індульгенцією і для колишніх убозівців. Оскільки, за версією суду, міліціонери правомірно передали на зберігання Королихіну продукцію «Марросу», а він її втратив. Хоч слідство довело, що підсудний вступив у злочинну змову з правоохоронцями задля заволодіння майном».
Ось така несподівана розв’язка. Однак справа не закінчилася для Юрія Марченка: звинувачені у злочині перейшли у наступ проти того, хто потерпів від їхніх злочинних дій.
Хто ж встановить істину?
Спершу екс-лейтенант міліції Олександр Строїч, щодо якого ведеться досудове розслідування, а потім Валерій Королихін, який був засуджений у жовтні-листопаді минулого року, подали заяви в УМВС України в Івано-Франківській області. Вони звинуватили підприємця Марченка у шахрайському заволодінні їхніми коштами та майном. За цими заявами слідчими міськвідділу та обласного управління внутрішніх справ було відкрито кримінальне провадження та проведено досудове розслідування.
У чому ж вони звинувачують підприємця, якому разом зі спільниками завдали моральної шкоди та чималих матеріальних збитків? Приміром, Олександр Строїч вказує, що у червні минулого року нібито передав Марченку 20 тисяч доларів як компенсацію за моральну і матеріальну шкоду, а натомість одержав заяву про відсутність до нього претензій з боку підприємця. Останній же твердить, що з молодшим Строїчем не зустрічався ніколи, а переговори вів його батько в присутності адвокатів обох сторін. Умовою відсутності претензій була не стільки грошова компенсація, як правдиві свідчення Строїча-молодшого про роль інших учасників злочину, а також відкликання Строїчем-старшим надуманого позову із райсуду про захист честі й гідності. Батько екс-міліціонера на це погодився, після чого отримав нотаріально посвідчену заяву від Марченка, що той не має претензій до його сина. Однак, за словами Марченка, жодної з обіцянок Строїчі не виконали. Саме тому підприємець відкликав свою заяву.
Підтвердженням правдивості слів Марченка може служити і те, що він змушений був звернутися до апеляційної інстанції, яка ухвалила вердикт на його користь у судовому спорі зі Строїчем-старшим щодо захисту честі й гідності. Стосовно ж одержання грошей від Строїча-молодшого, підприємець заперечує цей факт. Окрім того, ні в яких документах цифра 20 тисяч доларів не фігурує. Тому заступник начальника слідчого відділу СУ УМВС підполковник міліції А. Ужела постановив закрити кримінальне провадження у цій справі.
Стосовно заяви В. Королихіна, то він теж стверджує, що Марченко шляхом шахрайства заволодів його майном та завдав матеріальних збитків. Щоправда, про гроші, які начебто передавав навіть не Марченку, а працівникові його підприємства, він чомусь згадав лише через шість років. Ніяких підтверджуючих документів про це слідству не надав, оскільки їх в нього немає. Свідки ж як з одного, так і з іншого боку дають протилежні покази.
В обох випадках залізним доказом могли б бути документи. Але їх взагалі не існує. Тому слідчий місьвідділу міліції В. Савойський, як і його колега з обласного управління, виніс постанову про закриття кримінального провадження, яке було відкрите за заявою В. Королихіна.
Мабуть, у слідства виник також сумнів, що екс-міліціонер та бізнесмен були настільки наївними, що віддавали гроші, не вимагаючи навіть розписок. Водночас, як свідчать матеріали справи, в обох є мотиви для помсти Марченку. А їхні заяви з’явились вже після того, як стосовно одного було оголошено вирок суду, а другий опинився під слідством. До речі, визнання О. Строїчем, що він готовий був компенсувати моральні й матеріальні збитки, завдані Марченку, можна долучити до матеріалів досудового розслідування як доказ його вини.
Наша пісня гарна, нова…
Однак надії підприємця Юрія Марченка на те, що справедливість восторжествує, можуть виявитися марними. Оскільки Строїч та Королихін оскаржили закриття кримінального провадження щодо підприємця в Івано-Франківському міськсуді, а слідчі судді С.Бородовський та Г.Домбровська своїми ухвалами скасували постанови слідства про закриття кримінального провадження.
Отже, що маємо в підсумку, якщо проаналізувати всього лише вердикти суддів по справах, в яких фігурують одні і ті самі особи? Спершу представники Івано-Франківської міської Феміди відмовляються санкціонувати взяття під варту убозівця С. Гундича, який утік. Потім дії «експропріаторів» перекваліфіковуть з особливо тяжкого на злочин невеликої тяжкості. Хоча в обвинувальному вироку прокуратури чітко зазначено, що це була змова групи осіб з метою заволодіння чужим майном. І останній штрих — скасування постанов слідства.
Після цього складається враження, що у суддів особливі симпатії до людей в погонах та їхніх спільників по скоєнню злочинів. І їм вірять більше, ніж тому, хто є потерпілим від них. Робиться це за буквою закону чи за якимись іншими мотивами? Відповідь міг би дати суд вищої інстанції, та ці ухвали оскарженню не підлягають. Тому Юрію Марченку доведеться пройти ще один марафон суддівського кола. Але підприємець не з тих, хто терпітиме несправедливість. І наступним кроком, як твердить його адвокат, стане звернення до Європейсткого суду з прав людини. Здається, саме цього нашій країні нині якраз не вистачає…
Інна НЕМИРОВИЧ
для «Урядового кур’єра»