Нещодавно парламент у першому читанні ухвалив законопроект «Про Конституційний суд України». Головна мета його — передовсім зміни конституційного судочинства: посилення незалежності Конституційного суду України (КСУ) і підвищення його авторитету в суспільстві й державі заради виконання головного завдання — забезпечення верховенства Основного Закону. Проте експерти переконують, що цей нормативний акт потребує доопрацювання.
Повна деполітизація
На жаль, конституційне судочинство в Україні залишається доволі слабким та неефективним. Протягом 20 років роботи КСУ представникам влади вдавалося не лише блокувати роботу цього важливого органу, а й втручатись у його діяльність. У підсумку наше суспільство має політично залежний та професійно слабкий і загалом неефективний Конституційний суд.
«За старою редакцією Основного Закону вся судова влада, як і орган конституційної юрисдикції, була дуже заполітизованою, — каже автор законопроекту Сергій Головатий. — Ідеться про призначення суддів без конкурсу, притягнення до відповідальності за порушення присяги, фінансову самостійність тощо. Навіть у Конституції зразка 1996 року в розділі, який стосувався правосуддя, йшлося, що конституційна юстиція — це один з видів правосуддя. Це алогічно. Отже, нам треба вивести КСУ в окремий спеціалізований вид юрисдикції, максимально деполітизувати весь процес від початку добору кандидатів і завершуючи процедурою діяльності. Необхідно усунути президента, парламент від діяльності Конституційного суду. І найскладніше те, що рекомендувала Венеціанська комісія, — запровадити надання права особі звертатися до цього суду з індивідуальною скаргою».
Не все так просто
Законопроект «Про Конституційний суд України» (№5336-1) дуже важливий, оскільки лише завдяки йому вдасться відповісти на запитання, чи матимуть у майбутньому українці шанс на формування незалежного й авторитетного складу Конституційного суду України, підвищення його ефективності тощо.
На думку експертів, цей законопроект не розв’язує багатьох проблем. Готуючи його до другого читання, Комітет з питань правової політики та правосуддя повинен урегулювати в законі і в підзаконних актах порядок конкурсного добору кандидатів на посади суддів Конституційного суду, щоб обмежити політичні передумови під час призначення служителів Феміди.
Цей проект нівелює конституційну новелу щодо конкурсного добору кандидатів на посади суддів КСУ, фактично вводячи псевдоконкурси. Проект не обумовлює певного порядку проведення конкурсного добору суддів КСУ на рівні закону, як вимагають нові положення Конституції. Цей порядок віддається на розсуд суб’єктів формування КСУ (парламент, Президент, з’їзд суддів), які можуть обумовити його в підзаконних актах. Кожен з них ще й самостійно сформує для себе конкурсні комісії. З таким підходом сподіватися на зниження ролі політичних мотивів під час призначення суддів КСУ було б дивно.
Експерти вважають за необхідне встановити чіткі терміни розгляду конституційних подань, звернень, скарг. Терміни розгляду справ КСУ встановлюють не з дня реєстрації звернення суб’єкта до суду, а з дня призначення судді-доповідача. Натомість людей, які звертаються до суду, цікавить передовсім, як швидко розглянуть їхнє звернення.
Звісно, необхідно чітко врегулювати в законі підстави звільнення суддів КСУ. А саме: визначити поняття істотний дисциплінарний проступок, грубе або систематичне нехтування своїми обов’язками суддею. Однією з найганебніших практик в історії конституційного судочинства в Україні було звільнення суддів КСУ з формулюванням «за порушення присяги» без будь-якого пояснення і обґрунтування такого рішення. Саме тому конституційні новели спрямовані на чітке врегулювання підстав для звільнення і припинення повноважень суддів КСУ. Відсутність у законопроекті навіть приблизного визначення того, що є «істотним дисциплінарним проступком, грубим або систематичним нехтування своїми обов’язками суддею Конституційного суду», за яке можна звільнити суддю з посади, залишає широкі можливості для маніпуляцій.
Водночас авторам законопроекту потрібно звернути увагу й на необхідність зменшення ролі голови КСУ у визначенні дати розгляду справи в суді. Також слід посилити статус керівника секретаріату суду та узгодити порядок його призначення з новим Законом «Про державну службу». Адже це робить того, хто обіймає цю посаду, дуже залежним від голови КСУ. Також проект не містить визначення повноважень керівника секретаріату і змішує сферу його відповідальності зі сферою відповідальності голови суду.
Насамкінець експерти радять посилити прозорість і відкритість діяльності КСУ. В законопроекті є положення про відкритість пленарних засідань суду, проте на спеціальні засідання ця відкритість не поширюється. А на таких засіданнях можуть розглядати питання, які мають велику суспільну значущість.
Доопрацюванню підлягає
Цікаво, що цей проект звужує (навіть порівняно з нинішньою практикою) обсяг інформації, яку КСУ зобов’язаний оприлюднювати. У цьому переліку нема текстів конституційних подань, звернень, скарг, повідомлень про порядок денний засідань, постанов суду, забезпечувальних наказів, постанов про відкриття конституційного провадження у справі, про відмову у відкритті конституційного провадження у справі й про закриття конституційного провадження.
Процедури розгляду в КСУ конституційних подань, звернень і скарг слід максимально докладно прописати в самому законі, а не в актах КСУ. Положення законопроекту в частині врегулювання розгляду конституційних звернень містять багато посилань на правила процедури розгляду справ КСУ і регламенту КСУ. Ці акти ухвалює сам КСУ. Процедура розгляду має найважливіше значення для забезпечення верховенства Конституції, захисту прав і свобод. Отже, її слід врегулювати на рівні закону.
Експерт Центру політико-правових реформ і групи «Конституційна реформа» Реанімаційного пакета реформ Юлія Кириченко зазначає, що основна проблема, яка стала не дискусійною після 2010 року, — це політична залежність КСУ. На жаль, чинна тоді влада зробила все, щоб нам не вдалося здійснити конституційні зміни, які потрібні в частині КСУ, а саме: змінити порядок його формування.
«Нам вдалося закласти в законопроект тезу про те, що з’являється конкурсний добір на посаду суддів КСУ, — каже експерт. — На цю тезу ми покладали багато сподівань, що вона дасть змогу зменшити політичну залежність цього суду».
Експерти сподіваються, що до другого читання законопроект буде доопрацьовано і завдяки йому вдасться удосконалити роботу такого важливого органу, як КСУ.
Катерина БРАТКО
для «Урядового кур’єра»