АРГУМЕНТИ І ФАКТИ
Дискусія на тему пенсійної реформи у ФРН нині не менш актуальна, ніж в Україні
Ганна СНІГУР-ГРАБОВСЬКА,
у рамках спільного проекту
Укрінформу та «Урядового кур’єра»
Головний камінь спотикання — непопулярне серед населення, але неминуче з точки зору демографічного розвитку підвищення пенсійного віку. У 2007 році німецький уряд збільшив пенсійний вік для жінок та чоловіків із 65 до 67 років. Аби люди поступово звикали до нових умов, втілення реформи було розтягнуто на 17 років. Проте в суспільстві не припиняють обговорювати доцільність такого нововведення. Особливої актуальності ця дискусія знову набуває напередодні парламентських виборів у ФРН, які відбудуться у вересні.
Закон «Про адаптацію пенсійного віку до демографічного розвитку» в Німеччині почали реалізовувати лише через п’ять років після його ухвалення. Починаючи з січня 2012 року, пенсійний вік з 65 до 67 років збільшуватиметься до 2029 року поетапно, тобто щороку на один-два місяці. Старе правило діятиме лише для осіб із робочим стажем не менш як 45 років. Крім того, з 63 до 65 років пенсійний вік було підвищено для осіб із фізичними вадами та тих, хто через хворобу частково втратив працездатність.
Виходити на пенсію раніше встановленого законом терміну дозволятимуть громадянам, які досягли 63 років із робочим стажем не менш як 35 років. Однак у цьому випадку за кожен недопрацьований місяць із пенсії відраховуватимуть 0,3%. Тобто з виходом на «ранню» пенсію у 63 роки громадянин отримуватиме на 14,4% менше від передбачених виплат.
Підвищення пенсійного віку стало однією з найбільш суперечливих соціально-економічних реформ уряду на чолі з Ангелою Меркель. Реформу підтримали не лише консерватори та ліберали, а й соціал-демократи та «зелені». Проти в парламенті виступила лише Ліва партія. Не такою широкою виявилася підтримка закону в суспільстві. Особливо критикували рішення німецькі профспілки. Крім того, на момент набуття чинності закону його підтримували лише 5% громадян.
Керівництво країни аргументує пенсійну реформу передусім неминучим і швидким старінням німецького суспільства, викликаного низьким рівнем народжуваності та збільшенням тривалості життя. Нині, за даними уряду ФРН, німецькі чоловіки в середньому отримують пенсію протягом 15 років, жінки — протягом 20. У 1960 році цей показник становив відповідно 10 та 11 років. Крім того, збільшення пенсійного віку має втримати баланс, за якого внески громадян до пенсійного фонду майже не збільшуватимуться, а пенсії зможуть щороку зростати.
Нині внесок до фонду державного пенсійного страхування становить 18,9%. Цей податок порівну сплачують роботодавець та найманий працівник. Тобто останній віддає пенсійному фонду 9,45% своєї заробітної плати. Той, хто має власну справу, може обрати приватне пенсійне страхування. У цьому випадку внесок визначає сам застрахований, залежно від того, якого розміру і коли він хоче отримувати пенсію. Нині договір про приватне пенсійне страхування мають 19 мільйонів німців.
Середня державна пенсія в Німеччині, за даними статистів, становить нині приблизно тисячу євро на місяць для чоловіків та близько 800 євро для жінок. За підрахунками федерального уряду, державна пенсія щороку зростає в середньому на 1,9%. Водночас, застерігають чиновники, в майбутньому лише державної пенсії не вистачатиме, щоб жити за стандартами життя працюючої людини.
Досить великі держпенсії у Німеччині та система пенсійного страхування дають змогу людям почуватися комфортно. Фото з сайту visualphotos.com
Більшість німців і досі не можуть собі уявити, що працюватимуть до 67 років. Профспілки взагалі називають нововведення нереальним. За даними Німецького агентства праці, торік у віці від 60 до 65 років працювали 1,5 мільйона найманих робітників. Це всього 5% від загальної зайнятості. Проте (і на цій оптимістичній тенденції акцентує уряд) ця частка — на 12% більша, ніж 2011 року, й аж на 80% більше, ніж п’ять років тому. Як стверджує Федеральне об’єднання німецьких роботодавців, в жодній іншій країні ЄС, окрім Швеції, люди похилого віку не інтегровані на ринку праці так добре, як у ФРН.
Ураховуючи постійний брак фахівців у деяких галузях німецької економіки, досвідчених працівників намагаються утримувати до останнього. Активно працює державна програма з підвищення кваліфікації чи перекваліфікації для літніх осіб із метою їх працевлаштування.
Попри непопулярність пенсійної реформи серед населення, аргументи на її користь майже ніхто не ставить під питання. Навіть напередодні парламентських виборів партії не піддають сумніву своє рішення 2007 року. Лише «ліві», як і раніше, проти. Деяких коригувань вимагає опозиція. Наприклад, соціал-демократи виступають за запровадження мінімальної пенсії розміром 850 євро.
Деякі експерти пропонують також запровадити диференціацію пенсійного віку за характером професії. Наприклад, якщо професор університету може працювати до 67 років, то для робітників сфер, де вимагають важку фізичну працю, цей поріг майже недосяжний.
Тим часом, поки політики і громадськість дискутують про доцільність пенсії з 67 років, демографи вже б’ють на сполох. За даними Німецького інституту демографії, вже незабаром чинна нині реформа не даватиме бажаного результату. Тому деякі експерти вже заговорили про можливе підвищення пенсійного віку, тепер — до 70 років.