Що нас найбільше об’єднує навесні та восени? Звичайно, картопля. Турбота про неї, можна сказати, стала національною ознакою. І мабуть, не знайдеться українця, який би не любив страви з бульб. Тож і вважаємо їх істинно українським продуктом.
Тим часом цей дивовижний овоч завезли в Європу 1586 року. І були країни, де вирощували його не заради бульб, а… цвіту. Масове ж виробництво картоплі розпочалось в Європі на початку ХХ століття.
.jpg)
У Росію бульби завіз Петро І близько 1700 року. Слово «картопля» походить від італійського «трюфелі». Точно не відомо, коли «земляні яблука» почали вирощувати на території України, але спочатку її садили на Лівобережжі, а з 1742 року — на Правобережжі.
Селекцію картоплі в Україні започаткував професор сільгоспфакультету Київського політехнічного інституту М.Малюшицький на Київській крайовій сільськогосподарській дослідній станції. Він створив перший в Україні сорт під назвою Пиріжок Малюшицького. Нині селекцією крохмалистої займається вісім науково-дослідних установ. Координує роботу Інститут картоплярства. Його банк даних налічує 2800 зразків культурних і диких видів рослин. Вони і є вихідним матеріалом, який використовують селекціонери.
За універсальністю використання в різних галузях з картоплею не може зрівнятися жодна сільгоспкультура. Для цього в Україні щорічно потрібно збирати 18—20 мільйонів тонн бульб.
Калорійність картоплі дуже висока: при споживанні одного кілограма організм одержує 840 калорій. Багата вона на вітаміни С, В1, РР.
Тим часом середня врожайність картоплі в державі тримається на рівні 130 центнерів з гектара. А це 22-е місце серед інших країн-виробників. За валовим збором ми посідаємо четверте місце у світі після Китаю, Росії та Індії. Виходить, беремо площею. На жаль, ми втратили спеціалізовані господарства. Нині 98 % картоплі вирощується приватним сектором. А там і з насінництвом проблеми, і сучасних технологій не завжди дотримуються. Якщо раніше Україна ешелонами відправляла бульби за кордон, то тепер нам їх продає Єгипет.
Недолугі аграрні реформи мало не поставили галузь на межу вимирання. Але народ і науковці, особливо Інституту картоплярства НААН, які й донині ведуть селекційну роботу на світовому рівні, врятували улюблений багатьма продукт. Вони дають посадковий матеріал високих потенційних можливостей. Нині у Державному реєстрі з 159 сортів — 40% вітчизняної селекції. Які кращі? Залежно від того, як оцінювати. Вітчизняні, вважають експерти, не поступаються зарубіжним. Наші стійкіші до виродження — чимало господарів присадибних ділянок брали насіння ще в колгоспах.
І все-таки щоб мати хороший урожай, насіння слід оновлювати. Так, працівники Поліської дослідної станції вирішили роздати навесні найбіднішим пенсіонерам Олевського району Житомирської області по 20 кілограмів сортового посадкового матеріалу. Як бачимо, в ім’я науки і прогресу вчені віддають не лише свої знання, а й плоди праці.
ПРЯМА МОВА
Ігор ГРИНИК,
перший віце-президент Національної
академії аграрних наук:
— Селекціонери Інституту картоплярства НААН мають світове визнання. Не випадково в системі заходів, коли проводився Міжнародний рік картоплі за рішенням Генеральної Асамблеї ООН, науково-практична конференція проходила саме в цьому інституті. Зарубіжним гостям показали сорт слов’янка, який видав тоді по 1004 центнери бульб з гектара, а бородянська рожева — по 1087 центнерів.