Директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак: «На сьогодні Україна охоплює майже весь спектр оборонної промисловості»
Три роки тому українцям довелося взятися за зброю. Бійці усвідомлювали: на полі бою легко не буде. Адже те озброєння, що залишилося в арсеналах України, програвало сучасним зразкам армії країни-агресора. Час відсічі ворогу не минув для українців даремно. Лави захисників поповнилися навченими вмотивованими професіоналами. Відбулися й зміни в оборонному секторі країни. Про появу нових зразків озброєння і техніки, перспективи оборонної галузі журналістові «УК» розповів директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин БАДРАК, який з листопада 2016 року також виконує обов’язки виконавчого директора Ліги оборонних підприємств України.
— Валентине Володимировичу, які зміни, на ваш погляд, відбулися у сфері оновлення озброєння і військової техніки в державному і приватному секторах за час бойових дій на Донбасі?
— Війна на сході країни дала поштовх бурхливому сплеску розвитку оборонних технологій і новітніх озброєнь. Майже 90% нових розробок належить на сьогодні приватному сектору.
Державні підприємства через брак гнучкості й обігових коштів трохи програють. Якщо на початок 2000-х років приватних підприємств оборонної галузі було 30, то нині їх понад 150. Сьогодення з його недосконалою законодавчою і нормативно-правовою базою, воєнно-технічною політикою підштовхнуло підприємства до об’єднання.
Наприкінці минулого року з’явилася Ліга оборонних підприємств України. До її складу входять понад 30 підприємств-приватників. З огляду на активний інтерес до об’єднання очікуємо, що незабаром кількість збільшиться до 100. Громадська спілка «Ліга оборонних підприємств України» об’єднує приватні підприємства, які працюють задля забезпечення потреб ЗС та інших силових структур держави. Мета діяльності Ліги — об’єднання зусиль таких підприємств для розв’язання спільних проблем і найкращого представлення їхнього потенціалу на всіх рівнях усередині країни і за її межами.
— Які завдання ставить перед собою громадська спілка?
— Приватні оборонні підприємства мають намір здійснювати спільні заходи, пов’язані з переозброєнням ЗСУ, і спробувати змінити правила, які донедавна вважалися традиційними, а нині потребують модернізації. Ліга передовсім конструктивно співпрацює із владою. Очікуємо укладання меморандуму про співпрацю з державним концерном «Укроборонпром». Аналогічні перемовини тривають з Міноборони, Мінекономрозвитку і торгівлі. Разом з Торгово-промисловою палатою розробляємо ідею створення спільного оборонно-промислового комітету, який сприятиме розширенню міжнародних зв’язків. Є домовленості з академічними структурами, зокрема з НТУУ «Київський політехнічний інститут». З ним плануємо спільно проводити дослідження у галузі безпеки і оборони. Один з недавніх прикладів співпраці — виставка в КПІ нових зразків і проектів озброєння та бронетехніки, створених на базі підприємств, які входять до складу «Ліги оборонних підприємств України», та інноваційно-виробничих можливостей об’єднання «Київська політехніка» для членів Київської асоціації військових аташе.
Під час зустрічі з військовими аташе прозвучала думка про необхідність зміни застарілої системи, коли на зовнішніх ринках працює лише державна компанія «Укрспецекспорт». Вільний доступ приватних підприємств на зовнішній і внутрішній ринки дасть змогу ширше заявити про можливості країни.
Під час формування державного оборонного замовлення намагаємося вирівняти у правах приватні підприємства з державними, зокрема у пунктах надання коштів на підготовку виробництв. Зауважили й на чіткішому формулюванні орієнтирів Генштабом ЗСУ зокрема щодо створення зразків озброєння і військової техніки, про гарантії держави для приватних підприємств. Приватники готові вкладати власні кошти за умов, що продукцію купуватимуть. Тож ведемо роботу з розширення контактів. А надання всім підприємствам рівних можливостей гарантуватиме прихід іноземних компаній з інвестиціями на український ринок.
— Які результати виставки, проведеної для військових аташе?
— Її експонати не просто зацікавили відвідувачів. Вони зажадали ще презентацій нових технологій. І йшлося не стільки про продаж, скільки про військово-технічну співпрацю у створенні спільних проектів і підприємств. Іноземні фахівці розуміють, що український ОПК дуже потужний. Спільні заходи дадуть змогу партнерам виходити на ті ринки, на яких Україна перебуває вже не перший рік. Перспективи непогані. Гальмує єдине — повільність змін у воєнно-технічній політиці держави. Нормативно-правова база потребує наближення її до таких умов, у яких звикли працювати іноземні (західні) оборонні компанії.
Інтерес до України є. Поки що на контакт виходять іноземні компанії, зацікавлені у співпраці. На ведення прямих переговорів без офіційного супроводу держави члени ліги не мають права. Однак це не заважає нам демонструвати свої технології, проекти, напрацювання. А серед них дуже цікаві, зокрема проектування морських і ремонтних баз, новітні системи бронетехніки, радіоелектронної розвідки і боротьби, спостереження-виявлення — міліметрові радари.
Підприємство «Радіонікс» створило пасивні радіолокаційні головки самонаведення для ракет «повітря-повітря», бортові комплекси радіоелектронного захисту для літаків-винищувачів. Підприємство «Адрон» створює системи захисту літальних апаратів від високоточної зброї. Холдингова компанія «Укрспецтехніка» має серйозні радіолокаційні розробки, а також системи радіоелектронної боротьби (РЕБ). Члени ліги вже встигли в деяких напрямах створити системи озброєння. Колісну базу виготовляє підприємство «Практика», а систему РЕБ, радари — «Укрспецтехніка». Безпілотні системи робить НВП «Атлон Авіа». Завдяки об’єднанню розширюється внутрішня кооперація, створюються новітні системи.
До складу ліги ввійшли підприємства, досі маловідомі загалу. Серед них є й таке, що надає виняткові послуги із супроводу особливих авіаційних вантажів та охоронні послуги. Ліга об’єднала підприємства з майже всім спектром розробок військової техніки.
— Чи не перетвориться співпраця з іншими країнами на залежність?
— Немає наміру орієнтуватися на певну країну чи окреме підприємство. Вільні можливості на ринку надають вибір партнера з-поміж багатьох. Відбувається розвиток технологій всередині держави через залучення інвестицій ззовні.
Нині ситуація не комфортна для виробників. Ті з них, які не хочуть підлаштовуватися під обставини, йдуть з країни. Підприємство — це передовсім інтелектуальний потенціал розробників. Фахівці організовують виробництво на території інших держав, де лояльніші правила. Одна з цілей створення ліги — забезпечення розвитку систем і технологій всередині держави.
— Україну вважають державою з високотехнологічними розробками?
— Країна, яка виробляє зброю, уже вважається високотехнологічною. А на сьогодні Україна охоплює весь спектр оборонної промисловості. За винятком дороговартісних систем, таких, як бойові літаки чи бойові системи ППО. Їх і раніше у нас не виробляли — немає школи. І зовсім інший приклад. Раніше ми не виготовляли безпілотних авіаційних комплексів. Нині ж кілька учасників ліги НВП «Атлон Авіа» і ПАТ«ЧеЗаРа» освоїли цю царину. У нас з’явилися серйозні розробки систем РЕБ. Маємо системи радіаційної розвідки, протидії зброї масового знищення.
— Яка частка приватних оборонних підприємств у високотехнологічних розробках?
— Судіть самі. Торік ДК «Укроборонпром» на зовнішніх ринках наторгував 725 мільйонів доларів. Якби приватні підприємства мали вільний вихід на зовнішні ринки, цифра зросла б до 3 мільярдів доларів. Один з головних напрямів діяльності ліги — розвиток державного приватного партнерства, розроблення спільних проектів.
— То з ДК «Укроборонпром» ви конкуренти чи партнери?
— Скоріше партнери. Передовсім у багатьох нормативних речах й у деяких проектах. Одне з останніх спільних рішень — робота над модернізацією бронетранспортера. У його реалізації візьме участь ДК «Укроборонпром» і НВО «Практика». Це приклад співпраці, який з’явився після створення ліги. Можна говорити й про конкуренцію. Ринок має розставляти крапки. Держава вирішила, що безпілотні авіаційні комплекси створюватимуть на ДП «Антонов». Хоч практичного досвіду в цій царині підприємство не має. Натомість у кількох приватних він є. І вони готові самостійно знаходити кошти під такий проект, не очікуючи фінансування з бюджету. Безпілотні авіаційні комплекси вже нині закуповує держава в «Атлон Авіа». Але найкраще, на мій погляд, — співпраця.
— Багато сказано про перспективи. А що зробили приватні підприємства для допомоги українським військовим у зоні АТО?
— Ми вже згадали про безпілотник «Фурія», задіяний у воєнних операціях. А ще оновлений комплекс боротьби з безпілотними літальними апаратами «Анклав» виробництва ХК «Укрспецтехніка». Пройшла бойове хрещення і їхня розробка — система наземної розвідки «Джеб». Це приклади того, як вироби пройшли обкатку війною, отримали високу оцінку і мають попит на зовнішніх ринках. І головне не в тому, що Україна в такий спосіб посилить свої позиції на міжнародному ринку озброєнь, а в можливості створення системи належного переозброєння ЗСУ. Щоб наша армія могла оперативно реагувати на сучасні виклики.
Приватні підприємства здатні крок за кроком створювати новітні форми. Ось один із прикладів. Підприємство «Практика» береться за виготовлення для бойової броньованої машини систем стабілізації та ведення вогню вночі під час її руху. Такі елементи останнім часом один за одним виникають в оборонній галузі, яка розвивається.
— Чи змінився рівень озброєння нашого війська порівняно з початком війни?
— На початок війни наша армія мала понад 60% старого радянського озброєння ІІІ покоління, та ще й не відремонтованого. Поступово українське військо переходить на озброєння ІV покоління, а деяке має рівень ІV+. Проблема в тому, що немає масового притоку нових одиниць до ЗСУ, навіть до частин, які перебувають у зоні зіткнення. Проблема не лише в недостатньому ресурсі для масового виробництва. До уваги слід брати певні цикли розроблення і виробництва озброєння. Системи, які з’явилися у 2015 році, потраплять у війська у 2017—2018. Новітні технології зможуть потрапити у війська у 2018—2020 роках. Головне, щоб було розуміння важливості переозброєння українського війська, одного з найважливіших елементів боротьби із зовнішнім ворогом. Це надасть нам козирі й на дипломатичному фронті. Сучасна система переозброєння армії стане червоним світлом для ворога. Є прагнення зробити українські збройні сили маловразливими і такими, щоб вони могли здійснювати удари на випередження.
Ольга ПРОКОПЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Валентин БАДРАК. Народився в 1968 році в Черкасах. У 1989 році закінчив Рязанське вище повітряно-десантне училище, у 1996-му — Київський національний лінгвістичний університет. З 1999-го — директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння. З листопада 2016 року виконує обов’язки виконавчого директора Ліги оборонних підприємств України.